ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де

Світлана Пирогова
2024.04.21 09:04
Гілкою жасмину розцвіло кохання.
Малювала пензлем сонячна рука.
Цвіт у молоці. Очі - чорна кава.
Небеса завмерли в мовчазнім чеканні.

Серце заспівало, як відлуння мушлі.
Настрій пишноцвіттям розливавсь навкруг.
Цілував кохану той весняний дух.

Віктор Кучерук
2024.04.21 05:54
Струмок лоскоче босі ноги
І холодить помалу їх, –
Бере приємністю в облогу
Мене води грайливий біг.
Вона все тіло освіжає,
Дзюрчанням душу веселить, –
Якби не мілко – батерфляєм
Услід стрімкій понісся б вмить.

Юрій Гундарєв
2024.04.20 22:21
Її було названо на честь героїні Паризької Комуни.
Тож вона гідно несла це волелюбне ім‘я.
У 16 років - активна учасниця київського підпілля.
Потім, після Київського університету імені Тараса Шевченка, все життя - на передовому рубежі української науки

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анатолій Цибульський (1947) / Проза

 Я, бабця і Сталін


Бабця і ... Сталін

У зв'язку з публікаціями про заборону у московії фільму
"Смерть Сталіна" пригадалось своє ....

5 березня 1953 року ховали мою бабцю,Ковтачиху по вуличному, царство їй
небесне. Шлях на цвинтар був неблизький і мене, п'ятирічного малюка
посадили на встеленого соломою воза поруч з домовиною...

Хоч я вже розумів, що сталось щось сумне, люди всіляко намагалися
мене розважити, даруючи печиво і рідкісні на ті повоєнні часи
льодяники, котрі я тут же намагався засунути до складених на грудях
бабціних рук, прохаючи: Їж, бабо, у мене ще є... Коли похоронний кортеж
в'їхав на головну вулицю райцентру, я почув як зі всіх гучномовців на
стовпах залунала сумна музика, а з будинків культури, міліції
хлібо-та маслозаводу звисали червоні прапори з чорними стрічками

Країна сумувала за Сталіним, а я - за своєю бабцею...

Зі Сталіним пов'язаний ще один спогад з мого дитинства.

Камінь і Сталін

У нашому райцентрі у скверику на центральному майдані, що на роздоріжжі
автошляхів на Кам'янець і Городок стоїть скромний бюст Тараса Григоровича
Шевченка. Зберегися письмові свідчення, що Кобзар і справді побував у цих
місцях. Старожили Ярмолинець пам 'ятають, що Шевченко не завжди був на
цьому постаменті.Раніше тут зустрічав і проводжав автобуси зі старого
автовокзалу навпроти вождь всіх народів...

Але правду кажуть, ніщо не вічне. Навіть вожді... По смерті Сталіна в
країні розпочалась нетривала хрущовська "відлига". Нинішнє покоління
знає про неї з чудового фільму Прошкіна "Холодно лето пятдесят третьего"
з незабутнім Анатолієм Папановим. А 23-25 лютого 56-го (вже через три роки
по смерті вождя) Микита Хрущов виступив на закритому засіданні ХХ з'їзду
партії зі своєю сенсаційною доповіддю, про згубний вплив культу особи
Сталіна. Про всі ці таємниці кремлівського двору ми довідалися уже
в університеті з лекцій з історії партії. Але у маленьких Ярмолинцях
на моїй вулиці мешкав один чоловік, який вже того лютневого ранку знав
більше за інших...

Ми, малі, не знали його справжнього імені і називали його Камінь.
Це прізвисько прилипло до нього через звичку кричати напідпитку навздогін
дітворі, котра дратувала вуличного дивака: "Камень тебе в лоб!" Камінням у
нас ніхто не кидав, тому Каміня всі вважали за дурника і нітрохи його не
боялися. Наше ставлення до Каміня змінилося після того лютневого дня...

Вранці мешканці райцентру з подивом побачили обезголовлений пам'ятник
вождю народів... Порожня цементна голова валялась поруч у брудному талому
снігу. Трохи далі лежала мотузка із зашморгом, протилежний кінець її був
накинутий на гак припаркованого до скверика автобуса, що курсував з
центру до залізничної станції. Ніхто вголос не казав хто вчинив цей
самосуд над вождем у ніч того антисталінського з'їзду, але пошепки всі
казали, що це Камінь у такий спосіб звів рахунки з своїм колишнім
верховним головнокомандувачем... А ще розповідали, що Камінь був у
чині підполковника і ніби служив ад'ютантом його превосходительства.
За якусь провину, чи й просто без провини, його було зіслано у Сибір і
він там працював у соляних копальнях по коліна у воді. Там він ніби й
захворів,і трохи посунувся мізками. На користь останнього свідчили п'яні
походеньки Каміня з гиканням і криками :"Америка-лампочка", котрі він
впереміжку з лякалкою "Камень тебе в лоб" вживав де слід і так, без потреби...

У тому, що у цій історії з головою Сталіна щось і справді не тільки із
зведень бі-бі-сі, цебто - баба бабі сказала, свідчили видимі переміни
у житті Каміня. На державні свята його стали запрошувати до райвійськкомату,
звідки він повертався у новенькій офіцерській формі і з пакунками продуктів.
Свята минали, пайок Камінь пропивав і все знову йшло звичним шляхом...

Через кілька років по тому Каміня не стало. У морозну ніч він п'яний
замерз неподалік від свого дому... Тоді то ми й уперше побували у
Каменевій хаті і на власні очі побачили великий портрет господаря у
формі підполковника. Після похорон, котрі відбувалися
з військовими почестями, духовим оркестром і холостими залпами,
звідкілясь, казали, що з Молдавії, приїхала дочка Каміня. Будинок
вона продала і поїхала за Дністер....

Нині вже про той випадок з пам'ятником Сталіну у Ярмолинцях мабуть
ніхто й не згадає, а на старому постаменті тепер погруддя Тараса
Григоровича Шевченка, який зустрічає і проводжає поглядом камінних
очей авто на Кам'янець і на Городок...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-04-01 23:53:16
Переглядів сторінки твору 18
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.04.21 23:26
Автор у цю хвилину відсутній