ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.26 17:11
Місто Андрія Святого.
Місто Шевченка і Підмогильного.
Місто Амосова і Патона.
Місто Майдана Гідності.

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Євген Федчук
2024.05.26 14:02
Горять вогні у долині, вся долина сяє.
Стомилося в путі військо, тепер спочиває.
Круг багать сидять солдати, нічого робити,
Повечеряли та й байки узялись травити.
Хто про жінок, хто про долю, хто про дива світу.
А там якось і до відьом дійшли непоміт

Володимир Каразуб
2024.05.26 12:30
Тут повсюди криваві сліди Медеї,
Що дихає сирістю стін із підвальних могил
Роздвоєне серце подвоєне божевіллям
Обманом Цірцеї, обманом драконових крил.

Подорожній, повідай як прийдеш колись у Спарту
Про острів блаженних, що знищили зикурат
Пожеж

Олександр Сушко
2024.05.26 11:55
Нумо, браття, йдіть до мене в хату,
Розкажу про диво, НЛО.
Бо на сайті вилупивсь піратик,
Непростий дядина і не лох.

Скавучить потужно. Діви врозтіч
Від його всльозавлених "трудів".
А от графомани прямо в очі

Юрій Гундарєв
2024.05.26 11:53
На днях Олександр Сушко публічно заявив, що я, Юрій Гундарєв, - ніхто і звати мене ніяк, а от він, Сушко, - член НСПУ! Гадаю, що, з одного боку, членство у будь-якій творчій організації - це передусім грандіозний аванс - на свої справді майстерні твори,

Юлія Щербатюк
2024.05.26 11:44
І буде дощ, що зронять небеса,
Коли затулять хмарами півсвіту,
Та розпочнуть незборену сюїту,
Про головне, що ти не розказав.

Вже й не розкажеш, обірвалось те,
Що називалось щиро: душ єднання.
І упаде додолу лист останній,

Микола Соболь
2024.05.26 11:30
Є поет міцний, неначе кремній,
хоч стило об лисину теши,
не піїт, а самородок, геній,
поетичних скорювач вершин.
Я ж писака – графоман не більше,
доля хисту скупенько дала.
Чи Пегас мій жадібний на вірші,
чи не відчуваю слів тепла?

Ілахім Поет
2024.05.26 10:52
Я все ще вірю, що відтанеш ти.
Повернеться любов, як пташка з вирію.
Нехай і кажеш: там самі чорти -
Це все, що віднайду в твоєму вирі я.
Ти кажеш: що було – те загуло.
Офелія-любов навряд чи дихає.
Мій жар – не те, дорожчим є тепло.
А ніжності в

Іван Потьомкін
2024.05.26 09:20
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Баха далі слухали удвох –
Прелюдію і фугу, і ще хоральних п’ять прелюдій...
Здава

Юрій Гундарєв
2024.05.26 09:15
Портрет в інтер‘єрі бруду


Спробував зібрати докупи всі «фарби» (дослівно!) на мою адресу
від членів поетичної групи СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський).
Вийшов ось такий «портрет»…
Тільки - чий? Мій? Чи тих, хто його «малював»?

Віктор Кучерук
2024.05.26 04:49
Бузок синіє біля вікон
Й очам дарує ясноту
Таку, що мружаться повіки,
Як в снігопад або сльоту.
Сіяє кущ мільйоном іскор
Отак отут із року в рік, -
Горить яскравим світлом різко
І поблизу, і звіддалік.

Артур Курдіновський
2024.05.26 02:16
Палай! Палай! Та близько не сприймай
Мелодію старого клавесину.
На лагідному фоні - ніж у спину!
Врятує серце вигаданий рай.

Палай! Гори! Всі теплі кольори
Перетворились на холодні роси.
Беззбройний, щирий, радісний та босий,

Борис Костиря
2024.05.25 22:12
Сон як темний коридор,
Як провалля в павутину,
Він закутаний в мінор,
Ніби космосу дитина.

Сон як згарище думок,
Дим емоцій відгорілих,
Пронесеться, як амок,

Іван Потьомкін
2024.05.25 13:57
Бризками сміху виринаєте з моря –
Демонстрація грації,
В дивній в’язі м’язи...
«Не зникайте!»
Ще не встигли літні юність свою відтворити.
«Не зникайте!»
Ще не встигли ви символом стать для малечі.
«Не зникайте!!!»

Олександр Сушко
2024.05.25 11:41
Жінка варить курячі пупи,
В мене ж дума визріла в макІвці:
Генія по носі не лупи,
А погладь поштиво по голівці.

А мене - будь-ласка! Тільки за!
Дозволяю торсати й за вуха.
Бо в літературі байбуза,

Володимир Ляшкевич
2024.05.25 10:45
Обійми мене, будь-ласка.
Нічка темна,
Нічка-казка -
Відчуттями заворожить,
Буде лячно - cкажу "досить".

І тонкі п'янкі торкання,
серця запальне дихання...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Тиша вирішує все



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-04-18 23:36:32
Переглядів сторінки твору 88
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.05.25 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-19 23:05:40 ]
Буває і таке в житті, звичайно...
Ви дуже правдиво і художньо відобразили цю ситуацію. І хочеться подивитися на неї з боку героя... і відповісти за нього)

Ти кажеш, що втомилась… Зрозуміти
Я можу все це… Так, не ідеал.
Можливо, що зі мною у пітьмі ти
Жила… Що моє серце – то метал,
А сам я м’якотілий, де не треба.
І все, що було – не твоя вина.
Крилатий в віршах – я сягаю неба.
Зате життєва проза – дичина.
Що тільки б римував під співи Лами.
Що навіть Бог не знайде мій стоп-кран.
Що надто вже смердючий той «Парламент»,
А сам натомість вдома я тиран.
Зате дівок з життєвого узбіччя,
Що голосують, на руках би ніс
До щастя. Що не Дант, а ти – не Біче.
І путніх рим вед мене з гулькин ніс.
Моє багаття вулканічне дуже
Для вогнища сімейного, все так…
Я випалю, та не зігрію душу.
А інколи поводивсь як мудак.
Поетом був – ну це, можливо, плюсик.
Та вже й списався. Теми – скрізь дівки.
А соціальне де? Калина в лузі
Змістовніша, хоча й через віки…
Он хлопці є – хай не такі багаті
Ліричністю, але, але, але..

Все правда – так, гріхів хоч греблю гать, і
Я винен в тім, що склалось все так зле.
Кричати? А навіщо? Правда все це.
Якщо так хочеш – спокій, звісно, дам.
Та як не клич ти кращого у серце –
Поганий я навік лишуся там.

Дозволю собі зауважити, пані Олено, що Ви в іпостасі Музи аж ніяк не гірші, ніж в поетичній)
Дякую Вам дуже)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:54:06 ]
Чесно вам признаюсь, я завжди уникала ролі Музи. Боялась, що використають мене якось неправильно, не так, як би мені хотілось. І сама не маю Муз (людей). Тільки власні відчуття. У вашій імпровізації вийшла абсолютно інакша тональність. Головне писали про себе. Дуже цікаво читати чоловічі думки. Переважно чоловіки дуже емоційно закриті.
Дякую за вашу відкритість та чесність у віршах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-20 23:44:46 ]
Абсолютно інакша тональність, пано Олено, як кажуть, з чоловічої дзвіниці; тим цікаві експромти і дуети) Тут з підсвідомості може вийти те, що без такого поштовха могло б там і лишатися ще хтона скільки)

Знаєте, мені здається, що поезія - не театр. Тут завжди краще вийде про пережите (необов'язково, звичайно, зовсім ідентичні ситуації; головне - пережити в собі), аніж вживатися у роль. Хоча буває таке, що люди імпровізують дуетом за якоюсь схемою. Але і тут авторська індивідуальність повинна щось своє вносити. Інакше просто нецікаво, як на мене)

Я Вас розумію, пані Олено, але є такий парадокс, який давно підмічено: як наше слово озветься, ми не можемо передбачити) То не все від нас залежить. Ми можемо надихати - і самі про це не підозрювати. Найкращий вихід тут: релакс і задоволення від творчого процесу)

А от використати Вас ніхто не зможе. Натхнення, що подаруєте - так. І ось за тим, як саме його використовують, Ви і зможете зробити висновки. І чи буде цей творчій процес обопільним, чи ні - ось це вирішувати Ваше святе право.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:54:07 ]
Чесно вам признаюсь, я завжди уникала ролі Музи. Боялась, що використають мене якось неправильно, не так, як би мені хотілось. І сама не маю Муз (людей). Тільки власні відчуття. У вашій імпровізації вийшла абсолютно інакша тональність. Головне писали про себе. Дуже цікаво читати чоловічі думки. Переважно чоловіки дуже емоційно закриті.
Дякую за вашу відкритість та чесність у віршах.