Володимире, агов! Судячи з "божествєнного походження" то таки ви зараз з нами :)) У народа пропозиція!

Наразі ходять лише чутки. І щодо кулуарності, закритості тих чи інших нинішніх рішень нинішнього комітету під керівництвом великого любителя поезії Лубківського (та його патронів - із секратаріату і самого Ющенка) і щодо можливих переможців.
Отже, на 20 чи 21 лютого 2008, за чутками із комітету, переможці вже тихцем визначені.
В царині поезії це, ніби то, Богдан Стельмах.
На жаль, нічого про такі попередні засідання на сайті Комітету не написано. Будемо сподіватися, що члени виского комітету не вчинять, як минулого року, а відкрито скажуть - за кого вони голосували, коли і як.
Зрештою, витрачаючи чималі державні кошти, вони просто зобов'язані це зробити? :(

Дякую пане Борисе! Нарешті маємо щось "офіційне" про "наш" комітет!

Їм посміхнувся Шевченко...
Україна Молода. Номер 037 за 23.02.2008

Визначено лауреатів Національної Шевченківської премії–2008. Серед переможців — Богдан Бенюк, Наталя Сумська та «Піккардійська терція»

Валентина КЛИМЕНКО

У четвер (21/02/2008) Шевченківський комітет засідав з 11 ранку до 10 вечора. В ході довгих і «кровопролитних боїв» і 7 голосувань сформувався остаточно список лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка 2008 року.

Письменникам дісталося три премії — Вірі Вовк (Селянській) (Бразилія) — за книги «Поезії» (2000), «Проза» (2001), «Спогади» (2003), «Сьома печать» (2005), «Ромен–зілля» (2007), переклади творів Шевченка, Франка, Стефаника, Лесі Українки, Коцюбинського, Стуса, Симоненка, Світличного, Калинця, Голобородька, Драча, Миколи Воробйова португальською мовою,
Любові Голоті — за роман Епізодична пам’ять» і Петру Перебийносу — за збірку поезій «Пшеничний годинник».
Василь Сідак — за мистецький цикл «Дерев’яна скульптура» і Валерій Франчук — за цикл живописних творів «Розгойдані дзвони пам’яті» репрезентують здобутки образотворчого мистецтва.

Театральні лідери — вистава «Берестечко» за романом Ліни Костенко Рівненського обласного академічного українського музично–драматичного театру, а конкретно — режисер Олександр Дзекун та актор Володимир Петрів та троє учасників вистави «Про мишей і людей» — режисер Віталій Малахов і актори Наталя Сумська та Богдан Бенюк. Гліба Загорія, записаного в поданні як автора ідеї вистави, а насправді — причетного до фінансування спектаклю, члени комітету викреслили.

Єдиний представник кінематографічного мистецтва у списку номінантів, режисер–документаліст Михайло Ткачук отримав премію за документальний серіал «Загадка Норильського повстання» (фільми «За ґратами Півночі», «Вірус непокори», «Повстання духу»). Лауреати премії з музичної когорти — «Піккардійська терція» — за концертні програми «Антологія. Том І», «Антологія. Том ІІ. Фольк», «З Неба до Землі» та композитор Геннадій Ляшенко — за концерт № 2 для віолончелі та симфонічного оркестру, «Музику» для фортепіано та симфонічного оркестру, «Містерію тиші» для хору a cappella на вірші Тараса Шевченка, кантату «Вітражі і пейзажі» для хору a cappella на вірші Богдана–Ігоря Антонича.

Список номінантів із 62 позицій — нагадаю, що актриса Галина Стефанова і міністр культури та туризму Василь Вовкун, який номінувався як автор музичної редакції і диригент–постановник опери «Богдан Хмельницький» у Донецькій опері, відкликали свої імена, — виглядав цього року доволі адекватним, у ньому зустрічалися не тільки імена тих, хто претендує на премію за віком, вислугою років, за сумою компромісів чи довге стояння у «шевченківській черзі». А коли в списку громадськість зауважила Олега Скрипку, який номінувався за фестиваль «Країна мрій», — помітила держава, оцінила!, журналістку Юлію Мостову, письменників Мойсея Фішбейна, Василя Шкляра, Василя Портяка, Галину Пагутяк, художника Віктора Сидоренка, навіть традиційні нападки радикально настроєних постмодерністів на Шевченківський комітет самі собою затихли. І рекорди з відвідуваності заходів — презентацій, переглядів фільмів, вистав, виставок, концертів — члени Шевченківського комітету поставили: подумайте тільки, на 37 заходах було 184 відвідування. Жартома перед початком фінального засідання навіть шоколадки рекордсменам вручили — на першому місці — Лариса Кадирова, на другому — Василь Герасим’юк, на третьому — Іван Драч. І в четвер на засідання — о, небачена розкіш — зібралися всі члени комітету, 21 як 1.

Та, видно, патріархи похилого віку, мистецькі генерали радянського розливу все таки втратили зв’язок із реальним станом культури, бо, за інформацією «УМ», обговорення кандидатури Олега Скрипки чи «Піккардійської терції» наражалося на добре поставлені голоси: це ж «попса», молоді вони, нехай ще попрацюють, он є люди, достойніші. І тих справді вартісних лауреатів–2008 прогресивному крилу комітету довелося відстоювати до останньої «краплі крові». Виходить так, що без реформи положення про Національну премію імені Шевченка, в яких деякі пункти зовсім застарілі, і без кадрової революції комітет надалі не зможе бути реальним представником дер­жавної мистецької експертизи.

Митці, затверджені комітетом, стануть лауреатами після указу Президента України...

Колеги, мені здається, що я все зрозумів!

Значить механізм відзначень такий - Президент, його секретаріат, і їх вірний голова комітету пропонують усім уповноваженим інституціям подавати книжки найдостойніших українських авторів на здобуття.
Мовляв дивіться - хто серед нас!
І вибирають кращих із кращих, бо хіба Лапський чи Віра Вовк НЕ НАЙКРАЩІ???

Отож, дорогі колеги, поки лубківські, ющенки і данилки при владі і справді нічого погоджуватися на подання у цей комітет. Вами тільки прикриють дещо на одному дуже офіційному місці... :(

ВІРА ВОВК - Я ТЕШУ ЗАЛІЗО

Тешу й стругаю чоло сталеве,
Аж загоріли щоки !
А в небі хмари — невпинні леви —
Біжать у світ широкий.

Подруга в мене — зубата пилка,
Друг — молот твердолобий.
У світ поїду у вільну хвильку ...
Лиш пальцями по ґльобі

Так, повністю з вами згідний, пане Борисе.
Напевно, що "тандем" Перебийніс-Фішбейн був би найкращим.
Але в комітеті, при винесенні рішення, сказали, що Фішбейн не є українським поетом...

http://users.belgacom.net/babowal/wowk_men.htm

ось тут всі спраглі можуть довідатись, що потрібно писати аби стати найвищим Лауреатом.
Але потрібно зважати і на те, що цей склад комітету - не вічний?

Отже, називаємо поіменно наших комітетчиків, так би мовити для пам'яті народної:

19 із 21. Хто ще?
ЛУБКІВСЬКИЙ Роман Мар'янович – письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, голова Комітету

МАТІОС Марія Василівна – письменниця, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заступник голови Комітету

БІЙМА Олег Іванович – кінорежисер, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

БОКОТЕЙ Андрій Андрійович – художник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

БРЮХОВЕЦЬКИЙ В'ячеслав Степанович – культуролог, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»

ВОЗНИЦЬКИЙ Борис Григорович – мистецтвознавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України

ГЕРАСИМ'ЮК Василь Дмитрович – поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

ДРАЧ Іван Федорович – поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

ЖУЛИНСЬКИЙ Микола Григорович – літературознавець, академік НАН України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

КАДИРОВА Лариса Миколаївна – актриса, голова правління благодійної організації «Шевченківський фонд –XXI століття»

МАРЧУК Іван Степанович – художник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

МОВЧАН Павло Михайлович – поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

ПАЛКІН В'ячеслав Сергійович – диригент, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

РИМАРУК Ігор Миколайович – поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

СЛАБОШПИЦЬКИЙ Михайло Федотович – письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

СТАНКОВИЧ Євген Федорович – композитор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

ФЕДОРУК Олександр Касянович – мистецтвознавець

ХОСТІКОЄВ Анатолій Георгійович – актор, режисер, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

ЯКУБОВ Февзі Якубович – ректор Кримського державного інженерно-педагогічного університету, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України.

Напевне, це досить зрозуміло - чому вони Мойсея Фішбейна викреслили - біля нього наші літературно-поетичні козлята козлятами і виглядають, і правду їм Фішбейн завше поміж роги вискаже.
Таких наші номенклатурники-комітетники і секретутники не люблять.

http://www.urpsobor.org.ua/materials/?i=784

Максим Стріха: Процедура присудження Шевченківської премії потребує
серйозних змін

У ці дні традиційно стають відомими імена чергових лауреатів Національної
премії імені Тараса Шевченка. Цьогорічні рішення Шевченківського комітету
коментує заступник голови УРП "Собор", письменник, член Національної спілки
українських письменників та Асоціації українських письменників Максим
Стріха.

Звичайно, у випадку, коли число кандидатів значно перевищує число лауреатів,
завжди залишаться незадоволені. І все ж декілька цьогорічних рішень
буквально спантеличують.

Так, лауреатами Шевченківської премії стали відразу троє літераторів.
Легендарна Віра Вовк з Бразилії, для якої це стало запізнілим визнанням її
давніх заслуг (поетеса була не лише одним з учасників знаменитої
Нью-Йоркської групи, але й багато зробила для популяризації української
літератури в Західній півкулі). І двоє непоганих письменників з Києва. Але
таких, які за вагою своїх текстів і їхнім суспільним розголосом надто
поступаються видатному українському поетові Мойсеєві Фішбейну - кандидатуру
якого висунули академіки Іван Дзюба і Ярослав Якців, але який з незрозумілих
не лише для мене причин премії не отримав...

На жаль, цим перелік запитань не закінчується. Після справді скандальної
історії вимушена була зняти свою кандидатуру блискуча актриса Галина
Стефанова. Не став лауреатом Олег Скрипка - який давно став натомість
знаковою постаттю в українському культурному житті. Все це свідчить:
процедура присудження головної премії держави потребує серйозних змін.

Прес-служба УРП "Собор"

Дякуємо пане Борисе.

А може це приклад політично-літературної корупції?

Лауреат Шевченківської премії 2008 року Любов Голота. Роман ”Епізодична пам’ять” (2007).

Народилася 1950 року на Дніпропетровщині. Більш відома як поетеса. Головний редактор газети ”Слово просвіти”, дружина поета і народного депутата-”бютівця” Павла Мовчана. У романі ”Епізодична пам’ять” поєднано ”сільську прозу” з модерною стилістикою.

Газета по-українськи

Цього року навколо Шевченківської премії виник черговий скандал
11.03.2008 18:29

9 березня в Національній опері України відбулося вручення Національної премії імені Тараса Шевченка. Щорічну найвищу мистецьку нагороду, грошовий еквівалент якої нині становить 130 тис. грн, отримали 18 лауреатів.

Скандал виник щодо двох із них: письменниці Любові Голоти — дружини члена Шевченківського комітету Павла Мовчана, та поета Петра Перебийноса. Натомість проігноровано прозаїків Василя Портяка та Василя Шкляра. Роман останнього ”Ключ” за кілька років витримав сім видань, зокрема іноземними мовами.

— Мені неетично все це коментувати, — каже Василь Шкляр, 56 років. — Недолік процедури визначення лауреатів полягає в тому, що ”література і мистецтво” включають у себе кілька галузей. Й оцінюють твори різних видів мистецтва різні фахівці. При цьому, скажімо, мистецтвознавці чи музикознавці не читають висунутих на премію книжок, а літератори, своєю чергою, можуть не знати художників чи композиторів. Але ж голосують вони всі разом. І голосування йде за таким собі корпоративним обміном: ми голосуємо за ”ваших художників”, а ви — за ”наших поетів”. Це відбувається без якихось там особистих симпатій чи спекуляцій, а з огляду на згадану ”багатогалузевість”.

Поет Іван Драч — член Шевченківського комітету. Цікавимося у нього, чи не відпали би більшість непорозумінь, якби визначення лауреатів було відкритим.

— Я проти того, щоб процедура голосування була відкритою й обговорювалась у пресі, — каже він. — Преса все одно обговорюватиме будь-яку ситуацію, закриту чи ні. Зрештою, ви знаєте, як присуджується Нобелівська премія? От і я не знаю. І нікого це не хвилює. Щодо лауреатів нинішнього року. Я голосував саме за тих, кому дали премію — за Віру Вовк, Петра Перебийноса і Любов Голоту. Чому? Бо вважаю, що тут важлива ще й громадська робота літератора. Петро Перебийніс багато років редагував журнал ”Київ”, нині з величезними труднощами редагує ”Літературну Україну”. Так само Любов Голота редагує ”Слово Просвіти”. Я знаю, яка це подвижницька робота в наших умовах, коли майже повсюдно патріотизм душі не збігається з патріотизмом кишені.

— Система вибору лауреатів недосконала й нагадує радянську, — визнає інший член комітету, директор Інституту літератури НАН України Микола Жулинський, 67 років. — Претендентів висувають зацікавлені організації, починається громадське обговорення. А яке воно громадське? Один художник, приміром, має можливість привезти виставку до столиці, інший — ні. Не всі члени Шевченківського комітету орієнтуються в окремих сферах мистецтва. Треба створити експертні комісії, які б слідкували за реальним культурним процесом у країні, відзначали нові тенденції, талантів. Експерти у кожній галузі на розсуд комітету пропонували би по три кандидатури. Таємним голосуванням ми обирали б кращих. І хай би їх оголошував президент безпосередньо на церемонії. Після присудження треба робити презентації переможців, а не так як зараз — дадуть Шевченківську премію, і на наступний рік вже всі забудуть, хто її отримав.

Система вибору лауреатів недосконала й нагадує радянську

Цікавлюся, хто з нинішніх лауреатів викликав найбільше дискусій у членів Шевченківського комітету.
— Найбільше — нагорода з літератури, — зізнається. — У цій царині багато яскравих імен, і вибрати було надзвичайно важко. Усе залежить від смаків членів комітету. Хтось більш схильний до молодшого покоління, як-от Ігор Римарук до прози Василя Портяка. З іншого боку, намагалися врахувати, що цьогорічний переможець Петро Перебийніс вже багато років знаний поет. Письменниця з Бразилії Віра Вовк не вперше висувається. Її заслуги також очевидні.

Жулинський додає, що важко проходив художник Валерій Франчук за цикл живописних творів, присвячених Голодомору.

— Претендувало багато цікавих постатей. Але скільки б ми не дискутували, треба було обирати одного, — веде далі. — Члени комітету бачили, хто більше набирає голосів, і приєднувались до більшості. Обговорення тривало до десятої вечора, а всіх лауреатів мали обрати в один день.

Без особливих дискусій пройшли кандидатури режисера-документаліста Михайла Ткачука, скульптора Василя Сідака.

— Також легко зійшлись на думці щодо вистави ”Про людей і мишей”. Режисер Віталій Малахов, актори Богдан Бенюк, Наталя Сумська давно достойні Шевченківської премії.

Зала Національної опери заповнена, вільні місця видно тільки на балконі третього ярусу. Усіх цьогорічних лауреатів розсадили на сцені по обидва боки трибуни. З неї 10-хвилинну вступну промову виголошує президент Віктор Ющенко, 54 роки. Заступник голови Секретаріату президента Юрій Богуцький зачитує в абетковому порядку імена лауреатів. Ті по одному підходять до президента й отримують з його рук нагороди.

— Я довге життя жила на Заході, але Україною і для України, — говорить зі сцени 81-річна письменниця Віра Вовк із Бразилії. — Із коштів моєї Шевченківської премії хочу заснувати фонд — на найкращі переклади сучасної української літератури і сподіваюсь на підтримку української держави. Треба нести інформацію про нашу культуру, й особливо літературу, в світ. Бо він не може шанувати те, чого він не знає.

Після церемонії нагородження Віктор Ющенко сідає в президентській ложі поруч із прем’єр-міністром Юлією Тимошенко та міністром культури Василем Вовкуном. На сцені розпочинається концерт. По його закінченні до Віри Вовк у партері вишиковується черга бажаючих подарувати квіти і сфотографуватися.

Віктор ГРИНЕВИЧ, Іван СТОЛЯРЧУК

Ну, і до чого тут "бухгалтер"? Заберіть свої слова назад, пане Редакторе, бо зовсім не солідно вони виглядають на такому тлі.
І Драч має цілковиту рацію.

Пане Валентине, я вас не зрозумів. Про якого "бухгалтера" йдеться?

А Драч, як на мене, таки міг би не порівнювати ПРИВАТНУ НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ із ДЕРЖАВНОЮ. Не солідно такі паралелі проводити перед освіченим українським читачем?

Про "бухгалтера - пасічника". Це чомусь у нас тепер стало найогидщнішими професіями і захопленнями людей.
Нобелівська премія теж давно не приватна, - її вручає не хто-небудь, а король Норвегії! При вивішених державних прапорах!

Я думаю, що справжні пасічники, і хороші бухгалтери - на вагу золота. Ось не справжні йдуть далі - блукають світом, у пошуках чогось незбагненного.

Але я так і не зрозумів, що потрібно прибрати?

А щодо Нобелівської премії - все робиться так, як у заповіті написав Нобель. І гроші - його ж, Нобеля.

А в нас, перепрошую, народні гроші, які державна установа "витрачає" не оптимальним чином.