ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.06.24 21:08
В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.
Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.
Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,
В оці н

Олександр Сушко
2024.06.24 19:52
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча,

Іван Низовий
2024.06.24 13:51
Виріс я у селі на Сулі,
Де черемха і вишня цвіли.
Крім села і моєї Сули,
Більш нічого не знав на землі.
Знав іще: в ясеновім гаю
Є сунична галява одна –
Там поховано матір мою
В рік війни, восени, в ясенах.

Світлана Пирогова
2024.06.24 11:21
Червоніло у літній купелі,
Ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
Дню крилатому трішки зухвало.

І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,

Леся Горова
2024.06.24 10:38
Ти про що, лелеко, стукотиш

Ти про що, лелеко, стукотиш?
Пісня з теплим дощепадом схожа,
Скочуються звуки у шпориш,
Сіється зерном надії кожен.

Щедро обсипаєш зверху дім,

Тетяна Левицька
2024.06.24 09:26
Навіщо посадили у саду
для зла пізнання дерево спокуси?
Лиш надкусила яблуко в меду,
а розіп'яли на хресті Ісуса.

Невже я помиляюся, невже
розбещеність за любощі сприймаю?
В ясних думках клубочиться вужем

Віктор Кучерук
2024.06.24 05:49
Невдовзі кетяги калини
Підпалять ясно вогкий гай, –
І журавлиним довгим клином
Прониже осінь небокрай.
І крізь ледь видиму шпарину
Пропхаюсь я цибатим вслід
У край спокійний і гостинний,
Теплом прихований од бід.

Артур Курдіновський
2024.06.24 00:15
Я написав до конкурсу квартон
І заварив собі ранкову каву.
Та змістом перейматись - не цікаво,
Бо я і так вже справжній еталон!

Я - майстер! Щоб мене не забували,
Я написав до конкурсу квартон.
Амбіцій в мене - майже на мільйон,

Володимир Ляшкевич
2024.06.23 22:27
Гімни)
"Слався Джива,
квітни Жива "
"Нам розрада – Світла Лада"
Хор:
"Слався Джива, квітни Жива.
Нам розрада – Сяйна Лада
Нам розрада – Чиста Лада.

Іван Потьомкін
2024.06.23 21:47
Набачив кіт мишеня.На жертву кинувся прожогом,
Та кляте звіриня встигло сховатися у нірку.
Почухав кіт потилицю і рішенець почав шукати.
Надибав: і заліг неподалік. Спочатку тихо, а потім голосніш,
Удавши з себе пса, зачав гарчати, а потім як міг і

Ігор Шоха
2024.06.23 18:48
А на росії у законі вори
аж від окраїн до кремлівських веж
і у Європі їм немає меж...
нема межі агресії мордору
і мародеру в Україні теж.

***
А контрибуції не буде,

Сергій Губерначук
2024.06.23 17:13
Світ за очі йдучи,
без будь-яких причин,
ваш чин поміж личин не помічаючи,
я стану голубим,
як пролісок, як дим,
як цілий океан для потопаючих.

Як цілий океан,

Самослав Желіба
2024.06.23 16:59
    Якщо мистецтво наслідує природу, тоді його мета – виховання людини.     Так, дійсно, футуристи мали рацію, кажучи, що де є культ, там немає мистецтва. Але рація полягає лише в тому тут, що мистецтво має уникати формальної догматизації та стереотипіз

Володимир Бойко
2024.06.23 16:42
Зо всіх шпарин пролазить «русскій мір»,
В парадне преться, лізе чорним ходом,
Облудно розпатякує про мир,
Приносячи війну і смерть народам.

Мов шашіль, поточив наш спільний дім,
Чаїться у найменшім закапелку.
І якнайшвидше хочеться усім

Леся Горова
2024.06.23 16:17
Сині води, темні води
Де ваш брід?
По якому спомин ходить
Стільки літ.

То сідає зовсім близько
В очерет
В руки місячного блиску

Євген Федчук
2024.06.23 16:02
Сидять діди на колоді. Вже осінь надворі.
Вже сонечко, хоч і гріє та не вигріває.
Та ж хочеться дідам тепла хоч трохи в цю пору.
А тут якраз затишно і вітру немає.
Тож погріти можна кості та погомоніти
Про те, про се. Свою, може, молодість згадати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Гундарєв (1955) / Проза

 Месія - 23




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-27 14:40:06
Переглядів сторінки твору 662
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.848 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.832 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
Автор востаннє на сайті 2024.06.24 10:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (М.К./М.К.) [ 2024-05-27 14:59:05 ]
Нешановний пане Гундарєв! Я розумію, що Ви - професійний провокатор, тому відповідаю на Вашу маячню ВОСТАННЄ. Коли я пишу вірші, я не замислююсь над тим, що було до мене, і писав вже так хтось чи ні. Я пишу те, що думаю і відчуваю. Мені Ваші вірші подобалися, і своєї думки я не змінив, на відміну від Вас. А тепер покажіть мені, будь ласка, де я називав себе "геніальним поетом" чи "майстром твердих форм"? Такого ніде і ніколи не було. Ще раз повторюю: Ви просто брехун і професійний провокатор. Можете писати й далі наклепи, бо Ваші "чисельні читачі" реагують тільки на Ваш бруд, яким Ви поливаєте інших поетів, а на Ваші "первинні" перлини я щось відгуків не бачу. Більше нічого Вашого читати й коментувати не буду. Дуже багато часу на Вас витратив. Забагато честі. Дискусію припиняю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-05-27 19:10:00 ]
Пан Гундарєв не провокатор. А ось Ви повелися, як.... Називатиму речі своїми іменами. Я й досі не згодний із радикальною оцінкою п. Гундарєва, але й геніальними більше Ваші твори не вважаю. Вже пояснив чому


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (М.К./М.К.) [ 2024-05-27 22:34:31 ]
Якщо навмисно пише гидоту, наклеп чи скаргу, розраховуючи на скандали та обговорення, то звісно, провокатор.
Ви більше не вважаєте мою поезію геніальною? Боже, я тепер спати не буду! Я взагалі обслуговуючий персонал до дискусії не запрошував. Вас я взагалі припинив сприймати серйозно, пане без імені, фото, віку та місця проживання. Коли Ви приперлися на мою сторінку і почали мене хвалити, я подумав, що Ви є кимось. Але тепер бачу, що Ви просто лакей, який облизує чоботи господарю. Та ще й з такими присмоктуваннями, що мене просто нудить. І оцей лакей, коли прийшов до мене на сторінку, раптом забув, що він лакей і почав видавати з себе "наставника" - почав роздавати поради, які ніхто не просив, як писати, що писати, і головне - на кого рівнятися. Я ні на кого рівнятися не буду. Затямте це! В мене авторитетів немає. Я пишу так, як вважаю за потрібне. Ви, вибачте, хто такий і як Вас звати? Якби мені щось сказала Ліна Костенко чи Тарас Григорович (хоча його поезію я не люблю), тоді, може, я б замислився. І то не факт. А Ви хто такий? Хто такий Гундарєв? Істина в останній інстанції? Не смішіть мене. Я прочитав кілька Ваших віршів. Пишете добре. Але перечитувати не буду. Не зачіпило. Тому, як кажуть, не кажіть, що мені робити - і я не скажу, куди Вам йти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2024-05-27 16:15:58 ]
Захалявна рецензія. І вельми необ'єктивна. Стиць-бздиць, двома словами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-05-27 19:08:39 ]
А ти й лише лаятися гараздий)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2024-05-28 09:35:34 ]
Варто розуміти, що "москаль" - це ніколи не значив "росіянин". А завжди московитський загарбник. Тобто, "москаль" - завжди той, хто на службі в ординський повелителів.
Тому "вбий москаля", котрий прийшов у наш дім - це не лише право, але й обов'язок

З найдревніших часів, до яких ми колись - в новій юзі знову розумово доростемо,!наймудрішими вважалося, що
зло - це те, що не на своєму місці.

Варто порівнювати добре і недобре, сенси понять саме за цим принципом. Кращого не існує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Щербатюк (Л.П./Л.П.) [ 2024-05-29 08:02:09 ]
Шановний п.Редактор!
Я не згодна з Вашим поясненням слова "москаль", використаним для виправдання кровожерливого віршу А.Курдіновського, прорецензованого тут.
Ви пишете: "Варто розуміти, що "москаль" - це ніколи не значив "росіянин". А завжди московитський загарбник. Тобто, "москаль" - завжди той, хто на службі в ординський повелителів.

Але, є безліч джерел, що свідчать про протилежне і не підтверджують Вашу версію.
Наприклад, Вікіпедія, українською:
Моска́ль (рос. москаль, біл. маскаль, пол. moskal, рум. muscal, угор. muscal, лит. maskolis, івр. מוסקל‎) — історична назва, яку використовують для жителів Великого князівства Московського XII—XV століть[1]. В Україні — неофіційна, побутова назва росіянина[2]. Етнофолізм на означення росіян, уживаний серед українців, білорусів, поляків[3] та галицьких євреїв[4]. Цим терміном називають також військовиків та москвичів.
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C.
Таке і подібні пояснення, наряду з деякими іншими можна знайти і у других джерелах. Наприклад, у словнику Б.Грінченка(як великорос), Вікісловнику, Тлумачному словнику, і інших.

Навіть у Тараса Шевченка “Седнівська передмова” закінчується таким закликом: “А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово”.  Слід відзначити, що Т. Шевченко ніколи не вживав терміну “росіянин”.
https://exlibris.org.ua/nakonechny/r13.html
Отже, практично у всіх словникових джерелах спочатку "москаль" - це житель Московії, чи "росіянин", а потім усі інші варіанти ( солдат, кацап, вояк, москвич, жовнір, російськомовна людина).
Про яку цілковиту коректність "вжитих автором понять і вирішень" можна в такому випадку говорити?

Підсумовуючи написане вище, заклик "Вбий москаля!" (читай росіянина) вважаю аморальним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2024-05-29 10:51:13 ]
Ви знаєте, покладатися на названі вами матеріали в цьому питанні несерйозно. І з багатьох причин. Найперше - вони неточні. Від слова - зовсім.
Одна з вагомих причин, які офіціали не беруть до уваги - до 17 ст. і в Росії, і в нас люди говорили приблизно однаковою мовою, яка майже повністю відповідала тогочасній українській мові.
Та й дозволю собі нагадати, що слово "росія" з'явилася порівняно недавно, а отже, "москаль" аж ніяк не міг значити практично донещодавна "росіянина". Тому і Шевченко не вживав такого слова.
І от тепер маю вам нагадати щодо часу впровадження так званої російської мови - народ говорив тоді на різних мовах, бо в московію тоді позбігалося різнолюду з усіх боків і племен, а верхівка - розмовляла суто французькою. Російської ще не було. І хто її почав впроваджувати? Саме влада. Тому і Шевченко мав на увазі суто поширенння російської від влади, а різних наймитів і служак тої влади і прозивав москалями. Зрештою, як це і робив весь наш народ.
Та й коли ви цитуєте, МОВЛЯВ, "Моска́ль (рос. москаль, біл. маскаль, пол. moskal, рум. muscal, угор. muscal, лит. maskolis, івр. מוסקל‎) — історична назва, яку використовують для жителів Великого князівства Московського XII—XV століть." то ніхто не задає собі запитань про кого йдеться. А йдеться точно не про простих туристів і купців, а саме про владних представників.

Тож підсумовую, коли мова була майже однаковою ( у слов'ян) не вона розділяла. Та й населення в ті часи так не вешталося - в Україну прибували суто владні службовці (армія, бюрократи, тощо) - поневолювачі, котрих і звали і досі звуть "москалями".
Добре знаю це питання приблизно до 4-5 ст. н.е. - і воно геть неправильно описане нашими офіційними "знавцями". Та вони й українців "русами" продовжують називати, як і Київське князівство - "Київською Руссю" - тож посилатися на такі джерела в цьому питанні несерйозно.

Тож А.Курдіновський абсолютно коректно використовує поняття "москаль" без радянської сенсової підміни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (М.К./М.К.) [ 2024-05-29 15:20:55 ]
Дякую Вам, пане Редакторе, за принципову позицію та недопущення просування на нашому сайті руського миру.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (М.К./М.К.) [ 2024-05-29 15:28:14 ]
А усю коаліцію некровожерливих "письменників" я запрошую до Харкова. Під щоденні бомби. Кілька днів тому дві бомби у будівельному супермаркеті вбили кілька десятків людей. Можу для наших "поетів-всєпрощатєлєй" зорганізувати творчу зустріч із родинами цих загиблих. Нехай вони їм розкажуть, що вірш Курдіновського кровожерливий, а росіяни - наші браття.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарєв (М.К./Л.П.) [ 2024-05-28 20:25:10 ]
Варто хоч інколи заглядати у Тлумачний словник:

МОСКАЛЬ, я, ч., заст. 1. Вояк, солдат. Баба-повитуха в чистій сорочці.. командувала молодицями, неначе генерал москалями (Н.-Лев., III, 1956, 109); Нема нікого, тільки москалі на варті (Коцюб., III, 1956, 350); Не було ні хвилини, щоб Яків не допікав матері, чого вона вдруге заміж пішла й нащо вона його в москалі запроторила (Григ., Вибр., 1959, 140).
2. РОСІЯНИН. - Всяке ледащо норовить, як би козака в грязь затоптати. - Не діждуть вони сього, невірнії душі! - каже Шрам.. - Отже, щоб не діждали, батьку, так треба нам з москалем за руки держатись (П. Куліш, Вибр., 1969, 94); Говорять [галичани-емігранти] увесь час по-російськи, але з таким "акцентами, що навіть не москалям "вуха в'януть" (Л. Укр., V, 1956, 362).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2024-05-29 16:49:32 ]
В словниках інколи зустрічається політично вигідна інформація. І це, пане Юрію, якраз той випадок, коли ще за радянських часів потрібно було відвести увагу від вічно ординських дій влади з москви на начебто позірну нелюбов українців до мирних, дружніх сусідів. Явище переносу і вельми помітне.

Взагалі, я вивчав цей предмет далеко за межами, про які нинішні історики сміють говорити, тому можу надати з цього питання чимало інформації. І про петербурзьке царство і про московське, яка між ними різниця, що там і до чого, і звідки взялося реально, а не надумане недоісториками.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарєв (М.К./Л.П.) [ 2024-05-29 22:18:47 ]
Дуже дивна позиція редакції щодо цього вірша Курдіновського. У художньому вимірі це бліде і майже дослівне запозичення з поезій Дем‘яна Бєдного і Симонова. А за змістом - хіба такі твори сприяють сьогодні згуртуванню суспільства? Хіба не учора мій дуже близький мені хлопець росіянин Андрій Халоїмов загинув за Україну у свої тридцять років за Україну? А водночас його ровесник продовжує цю блюзнірську гру на публіку у словесний бісер. Юлія Щербатюк має стопудову рацію, згадуючи у цьому контексті Шевченка. Можу ще одного «загарбника-ординця» назвати: «Москаль-чарівник». Хіба міг би Іван Петрович так лагідно охрестити свого героя?..
Мені не вперше соромно за Курдіновського і, на жаль, за тих, хто так незграбно намагається його захищати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2024-05-29 22:42:42 ]
Ще раз - редакція не оцінювала художню сторону зазначеної вами публікації, а просто зауважила, що поняття "москаль" вжите як чужинський кремлівський загарбник. І так завжди було.
Щодо розмов про "росіянина" , то якраз адміністрація ПМ категорично проти віднесення усіх росіян до "москалів". І вас застерігаємо від такого зловживання словесністю.
До речі, ви згадали про "Москаля-чарівника". Смію вас завірити, що Фінтік, як і Возний (інший авторський персонаж), якраз і представляють імперську владу — нехай навіть на «низькому» провінційному рівні.
А це вам посилання, на "москаля", як його бачив Тарас Григорович Шевченко. Всі вказівки на картині "Катерина". "В похід затрубили. Пішов москаль в Туреччину..."
Катрусю накрили."
Позаду Катерини і видніється той самий москаль, що може бути і українського походження


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарєв (М.К./Л.П.) [ 2024-06-07 13:00:39 ]
Тлумачний словник сучасної української мови містить такі значення лексеми «москаль»: 1) вояк, солдат; 2) РОСІЯНИН [Великий тлумачний словник сучасної української мови 2002 : 541]. Обидва значення утверджуються в XVII–XVIII ст., зокрема після зруйнування Запорізької Січі, називаючи представника певної соціальної групи.