тема Гендрикса, який таки змінив тогочасну музику
(бачення, підхід, звучання, сприйняття, тощо)
& музика після його появи вже не була такою, як раніше
себто, досвідчена  музика –
у розвитку, із появою прогресивніших стилів
хард-року (Led Zeppelin, Deep Purple, Capitan Beyond, MC5, etc.)
& надалі глем року, металу і т. ін.
а також психоделії, прогресиву й арт року
(Pink Floyd, King Crimson, Jethro Tull, Yes, Gentle Giant, etc. pp.)
ця тема досить обсяжна

звісно, це було шоу, піпли приходили подивитися  насамперед
але й послухати також, і почути щось цікаве
тепер, вже скоро 60 років поспіль, з огляду на те
наскільки будь-які винаходи, чи будь-який поступ миттєво
засвоюється й адаптується іншими
музика Гендрикса може здаватися чому би й не органічною для свого часу
все залежить від того, що із чим порівнювати
прикладом, щодо американської поп-сцени, можна
взяти й порівняти два послідовних альбоми групи Love
("Forever Changes" [1967] & "Four Sail" [1969]) –
зміни досить драматичні
хоча група Гендрикса, своєю чергою, імітувала Cream
тобто, сама ідея, навіть звучання, і не була аж такою
геть несподіваною, зрештою

щодо радянських ансамблів...

Стас Намін, за спогадами Владіміра Рєкшана
при якомусь черговому віа-фесті, під завершення
на спір, залабав зі сцени Гендрикса –
контраст із тим всім комсомольським повидлом був
шокуючим

звісно, його вирубили через хвилини півтори
але музиканти добре орієнтувалися, що саме відбувається

залізна завіса не була аж такою щільною
щоби через неї не могла просочитися музика
особливо рок-н-рол

Так вийшло, що з припущення щодо причини відсутності пісенного героя (геологічні партії, рудники , for example) ми перейшли до складніших питань.
Звичайно, виникнення та подальший розвиток досвідченої музики з її всіма варіаціями набуло факторів невідворотності.
Ніхто з виконавців не був копією когось з інших

🔸 Професійний рок-гітарист, особливо якщо він сам склав соло, часто пам’ятає його дуже добре — аж до найдрібніших деталей. Це є результатом:

– багатогодинних репетицій,

–м’язової пам’яті (рухи пальців запам’ятовуються на рівні автоматизму);

– а також слухової пам’яті (виконавець знає, який звук має бути наступним).

🔸 Але: навіть автор соло іноді імпровізує, свідомо чи несвідомо змінюючи щось. Особливо це властиво таким виконавцям, як Джимі Гендрікс — він майже ніколи не грав соло двічі однаково, бо вважав музику живим процесом.

От і був сам собі Джимі Гендрікс так само як і самі по собі всі інші.
І Стас Намін у тому числі.

Чи міг би він точно відтворити чуже складне соло?

🔸 Так, але з нюансами:

– якщо гітарист має хороший слух і техніку, він здатен розібрати соло по нотах або на слух, і зіграти його майже ідентично;

– але точне відтворення — це технічне завдання, тоді як повне відтворення відчуття, емоцій, підсвідомої енергії — це вже мистецтво.

Наприклад, Стас Намін міг технічно зіграти соло Гендрікса, але чи передав він ту ж енергетику, спонтанність, дикість — це вже інше питання.

Порівняння: Гендрікс vs Намін

Джимі Гендрікс був імпровізатором, його гра — це відчуття моменту. Він сам не завжди міг би точно повторити власне соло.

Стас Намін, навіть якщо відтворив щось дуже близьке, робив це не з того ж місця внутрішньої імпровізації, а, ймовірно, вивчив або переосмислив цей фрагмент.

Висновок:

🔹 Автор соло здатен пам’ятати й точно відтворювати складні комбінації, але часто не прагне цього.

🔹 Інший гітарист може відтворити чуже соло дуже точно технічно, але повторити емоційний зміст — набагато складніше.

🎸 У випадку з Гендріксом: його не грають — його цитують, копіюють або надихаються ним, але бути Гендріксом — це бути миттєвим, живим, непередбачуваним.

Питання відсутності ПГ (пісенного героя) так і залишилося за межами читацького аналізу.

Ваш переклад є теж оригінальним твором мистецтва адаптивного перекладу.

Дата. Підписи.

Не обійшлося без ЧатGPT. Завдяки його участі у розгляді всіх питань була важливою у сенсі об'єктивності.
Головна редакція sub-порталу, записи вчорашньої вахти та ретрансляція з його ретранслятором – от і кворум.

Подальших успіхів :)

іще раз у всіх неодмінних подячностях...
із всіма подяками за побажання
& побажаннями навзаєм

я безумовно вірую, що Намін - не Гендрикс
та й ніхто більш не Гендрикс

Намін, це щось і десь-радше як Боб Ділан
(на хвильку, чо би ні, але не більш, аніж)

а Гендрикс до речі, був великим прихильником Ділана
всюди зі собою возив книжку текстів БД
& постійно перечитував

зрештою, він (Гендрикс) і спромігся записати кавер
на одну із пісень Ділана ("All Along the Watchtower")
при цьому:
* запис визнаний найвизначнішим кавером будь-якої пісні усіх часів
(це якийсь авторитетний часопис з'ясовував, "The Rolling Stone", здається)
* сам Ділан від початку семидесятих і досі виконує цю річ
саме так, як її інтерпретував Гендрикс
на знак всякої особистої й одвертої пошани