ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!

Віктор Кучерук
2025.08.31 07:37
Жовтіє й сохне бадилиння
Чортополоху, бо в цей час
Пора осіння безупинно
Виносить твори напоказ.
Поля вбирає в позолоту,
А в дрантя – вкутує сади,
Мов демонструє так роботи
Своєї плавної ходи.

Володимир Бойко
2025.08.31 01:53
Тим, хто нічого доброго не сотворив, найлегше зневажати творчість інших. Аби розібратися із чимось, окрім півлітри потрібна ще й клепка. Шукав істину, а знайшов саме вино. Поїв добрив і стало недобре. Від сюрпризу зостався лише сюр. До гарн

Борис Костиря
2025.08.30 23:03
Гармонія розладнується
під гуркотом дисонансів.
Коли душа найбільше потребує
прекрасного, звідкись виникає
огидний лик цинізму,
монструозне обличчя страху,
думки, ніби ратиці диявола,
цапина борідка банальності,

Олександр Буй
2025.08.30 20:43
У забутім гнізді розоренім
Не оселиться знову птах.
На душі, що ганьбою зорана,
Із журби проростає страх:

Він підніметься чорним колосом –
І зневіри впаде зерно,
У думках, у очах, у голосі

Юрій Гундарєв
2025.08.30 19:46
Одного з найяскравіших політиків націонал-демократичного руху України зухвало розстріляли посеред дня у Львові

Такі не помирають від мікстур і ліків,
через тривалу душевну втому,
серед онуків у ліжку -
вдома…

Такі у Лету тихенько не кануть,

М Менянин
2025.08.30 12:43
Якщо ж засмутишся і перестанеш просити, то
скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі.
. Єрм, Пастир. Заповіді, 9.

Просити у Бога

Будь для Духа Святого офірою
що живе в тобі Божою мірою.

Віктор Кучерук
2025.08.30 07:12
Цей грішний світ затьмарює чимсь розум
І змушує на блуд, штовхає на обман, –
Він знає все про тонкощі гіпнозу,
Як духівник про слабкості прочан.
Він володіє сутністю і плоттю,
І легко здійснює всі наміри свої,
Раз я не можу крок зробити проти
Й

Юрій Лазірко
2025.08.30 05:12
Ніч засиляє,
мов нитку у голку,
серце у біль
одинокому вовку.

Туго стискає
слухняність за шию –
волю чи смерть

Олександр Сушко
2025.08.30 02:10

Борис Костиря
2025.08.29 22:36
Є краса квітки,
а є мудрість каменя.
Вона незмінна,
вона тверда, як вічність.
Скільки слів мудрість каменя
містить у собі,
а скільки мовчання!
Скільки крику,

Артур Сіренко
2025.08.29 17:35
Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски: - То для онучків, то на продаж, а то для хрума. Кукурудзу нин

Віктор Кучерук
2025.08.29 05:46
Прогриміли вибухи і зразу
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.

Борис Костиря
2025.08.28 22:01
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Сизиги
На обрії думок твій фон.
Чому?
Онома точно знає!
Кохаю оксамитовий голос!
Причину не шукаю.
Я архе, ти - еон!
У квазіреальності питаю,
Чи зустріч наша апейрон.
Сизиги в уявному раю.






Сизиги - (грец. походж. від вічності), гностичний термін, що означає пару: один – активний, інший – пасивний. Належить головним чином до еонів. Існує три пари еонів: розум (нус) та думка (епінойя), голос (фон) та ім'я (онома), причина (логісмос) та роздум (ентумезис).

В контексті фільм "Минулі життя", 2023р.

https://youtu.be/0yzo42FJ2Jw?feature=shared




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-06-03 19:19:15
Переглядів сторінки твору 493
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.826
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.05 00:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-06-04 02:54:41 ]
Вау, круто, для такого гностика, як я, це просто одкровення!!! Носив би капелюха - радо його б зняв)

Це вже розвинений гнозис 2 ст., валентиніансько-єгипетського ґатунку! А я б згадав батька всіх гностиків (та і всіх єресей, як його отці Церкви назвали) Симона Мага! От у кого була цікавуча концепція... і Олена там фігурувала:

«Они имеют также изображение Симона, представленного в виде Юпитера, и Елены — в виде Минервы, и молятся им. Наконец, и имя они получили от основателя в высшей степени нечестивого учения, Симона, называясь симонианами; и от них получило свое начало лжеименное знание , как это можно видеть из их положений» (Ириней Лионский, Против ересей, 1.23.4)

«Но они называют одного Господь, а другую Жена. И если кто из них, увидев образы Симона или Елены, назовет их по именам, он изгоняется как не разумеющий мистерий…» (Философумена, 7.20)

Ось і прообраз пари еонів, перша сизигія)

А щодо Олени - воно й не дивно: Симон дуже шанував поетів і філософів еллінського світу, особливо ж - Гомера:

"Сказанного язычниками, по его представлению, достаточно для познания космоса для тех, кто имеет уши, чтобы слышать. Ведь человек, отведавший этого плода, сумел избежать чар Кирки и не превратиться в животное, и, воспользовавшись силой плода, возродил тех, кто уже обратился в животных, заново создав и оформив их, и вернув им их собственный вид" (там же, 6.16.1)

"Ибо, нашедши себе какую-то женщину по имени Елену, по происхождению тирянку, водит ее с собою, не показывая вида, что имеет с нею связь; но в тайне срамно живя с этою женщиною, обманщик рассказывал ученикам своим некую забавный миф, именно же, называя себя великою Божиею силою, осмеливается утверждать, что сия блудная сожительница есть Дух Святой, и ради нее-то, говорил он о себе самом, сошел и он. Но на каждом небе, продолжал он, преображался я по образу Того, Кто на этом небе, чтобы утаиться мне от ангельских сил и низойти к Мысли (ἐπὶ τὴν Ἔννοιαν), которая есть эта, так называемая, и Дух Святой и Пруник (Προύνικος), и при посредстве которой сотворил я ангелов, ангелы же сотворили мир и людей. Она же есть та древняя Елена, из-за которой трояне и эллины вступали в брань. И сказывал на это какой-то миф, что сходящая свыше сила сама себя преображала; стихотворцы же говорили о сем иносказательно. Ибо силою свыше, которую называют Пруник, и которая в других ересях называется Барберо (Βαρβηρώ), или Барбело (Βαρβηλώ), являемая красота ее привела их в воспламенение и тем послала на расхищение князей, творивших сей мир. Сами ангелы вступили за нее в войну; она же нисколько не пострадала, страстью же, какую возбудила в них к себе, довела до того, что производят они взаимное убийство себя самих. И удерживая ее, чтобы не могла взойти в высоту, каждый пребывал с нею в каждом принимаемом ею на себя теле женского и женственного вида, между тем как она переливается из тел женских в разные тела и естества человеческого и животных и другие, чтобы они тем самым, в чем оказывают свое действие, убивая и будучи убиваемы, сии пролитием крови производили умаление себя самих, а она, собирая силы, могла потом опять взойти на небо.
Она же была и тогда при эллинах и троянах, и гораздо прежде создания мира, а по сотворении мира невидимыми силами производит подобное и подобообразно. Она же и теперь со мною, и для нее низошел я, и она ожидала моего пришествия; потому что она есть Мысль, у Гомера называемая Еленою. И поэтому-то Гомер принужден был описать, как стоит она на столпе, и при светильнике показывает эллинам злоумышление против фригиян: светильником же, как сказал я, давал разуметь указание света свыше" (Епифаний Кипрский, Панарион, 21.2-3)

Один із трактатів симоніян, на щастя, зберігся у сховищі в Наг-Хамаді:
http://apokrif.fullweb.ru/nag_hammadi/about_soul.shtml


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-06-04 05:32:39 ]
Також не сокіл я, на жаль,
То в серці сум, неначе в пісні.
А звідки в ньому та печаль?
Лише тобі та Богу звісно…

Так, я не безтурботний птах.
Не легкокрилий, як лелека…
У різних ми, на жаль, містах.
Близька мені – живеш далеко.

Душа-пустеля – якби ти
Була тут, стала б райським садом.
Господь створив дві самоти,
Хоча хотів зробити атом.

Як школярів - злі вчителі
за різні парти, розсадив нас ...
Замало щастя на землі.
Це звичне явище – не дивність.

А дивне інше: бозна де
Ти нині - інших скрізь чимало.
Як кажуть, діло молоде.
І що б, здавалося, тримало?

Чому без тебе я всі дні
Мов у печалі у полоні?
Але мерещаться мені
Твій голос і твої долоні,

Твоє усміхнене лице.
Та й аромат твого волосся.
І не зустріти – вирок це:
Життя поету не вдалося.

На вистачає сил і слів.
Чи маєш ти якісь дурмани?
Мені мінорність взагалі
Ну аж ніяк не притаманна.

Завжди залізо – тут кришталь.
Мов у кайданах я удома.
А звідки в серці та печаль?
Тобі та Господу відомо.

Щось я після нічної роботи гностичний відгук наримувати не можу. Ось таке вийшло - простеньке, але, як казали мудрі батьки-Сірки, "простота не гріх". Може воно й так. Хотілося б вірити, бо мої опуси здебільшого - сама простота, куди там їхній тій Химці) То я й написав як написав, щоб не вийшло, що грів-грів у серці теє ліричне вино, а що тоді з ним робити? Ось подаю - не погребуй, найпрекрасніша!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-06-04 10:25:22 ]
Вино серця твого п"янить
І по клавішам б'є мінором,
Я на нервах ще той гравець,
Тому краще сходи на море)))

Там ДЗельфіни і дами такі...
До кольору і до вибору...
Мимоволі на до мажор
Перейде і отець Микола.

Там би п"яти мої по піску
Так хотіли під звуки сальси
Танцювати усі вечори,
Подаровані Натараджем.

Щоб побачив мене мій Бог
І зіслав мені щастя того,
Що усім додає снаги
Спонукає любити знову.



П.с. бачу, що після нічної роботи.(((( Бо під 6ту ранку примарилось слово мерещатся).
Спати треба вночі, а не про Єлєн писати опуси!
Хоча дуже люблю їх від тебе! Вони мене посміхають! Зовсім не кислою міною, що важливо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-06-04 10:48:06 ]
Дякую за вірш, і за натхнення! (неочіувано)
Натараджа - цікавий образ. Бог життя, танцюючий на демоні карлику (чому малелькому, бо демонів не можна годувати до великого.
А от кайдани звідки взялись, і хто на них прикований - цікаво)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-06-04 13:14:53 ]
А що не так із тим словом?
У літературі зустрічається. Цілком українське:

http://slovopedia.org.ua/93/53404/904833.html

МЕРЕЩИТИСЯ, иться, недок., розм., рідко. Те саме, що ввижатися. Їй мерещиться немазана хата, збита долівка, чорний у сажі комин (Мирний, IV, 1955, 44); // безос. - Не доберу, дрімала я чи мені мерещилось, - важко зітхнула мати (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 10).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-06-04 14:38:25 ]
Та я не доколупуюсь до слова!!! Просто у нас на заході так ніколи не кажут! Та й я ніколи не чула щоб так казали, мабуть тому, що не жила в часи П.Мирного та І.Цюпи ( тобто в радянкі часи) і на сході України була лише 1 раз. Хто його знає чому вищезгадувані автори так написали, можливо вони не знали інших варіантів, або нашвидкоруч писали свої романи. Ніхто не ідеальний. Але ти маєш можливість написали милозвучніше, чому б не скористатись цією можливістю. Зараз вже ніхто не доведе, що вони були праві в тому написанні.
Ні, я зовсім не сумніваюсь у твоїх здібностях доводити корінній українці, що ти правий ))))) Чоловіки ж завжди праві.
Я б навіть не сперечалась в іншій ситуації.
Та все ж тут запропонувала тобі на розгляд слово "мариться", можна і "ввижається", вирішувати тобі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-06-05 20:24:20 ]
Та і я ж, найчарівніша, не беру під сумнів ані твій статус носійки мови, ані національність. Хоча і я можу свій родовід простежити до киян XIV століття. Але все це стосується питань лінгвістики радше опосередковано, бо
1) та і я не знаю, як вони писали - але навіть якщо напідпитку, це нічого не міняє. Людина може пиячити, але якщо має відповідні документи, то вона абсолютно право- та дієспроможна. Так і слово: якщо його вжили у літературі, яку фахівці визнали класичною, та "прописали" у словниках, отримує всі права літературного - так вже воно заведено;
2) розмовна мова - це одне, літературна - трохи інше; не завжди вони перетинаються;
3) я не сперечаюся, я ж тобі казав - я з тобою сперечатися не хочу і не стану; я просто спробую пояснити свій вибір:

Але мариться мені - складу не вистачає, то цю дірку потрібно затикати

Але щось мариться мені -
тощо, але це зайве обтяження приголосними і взагалі зайвим словом. Краса - це доцільність, а це слово тут наче щось хитке підпирає, то я такі не люблю вживати.

"Ввижається" - інша справа, воно абсолютно синонімічне, в ритм вписується. Але я бачу плюс того варіанту в тому, в чому мінус вбачаєш ти: воно рідкісне. І якщо його не вживати, воно відімре, ми його втратимо, його привласнять за поребриком, бо там є подібне. Бо вони серед іншого полюбляють розкрадати і чужі мовні скарби. І я вважаю, що мій обов'язок у цій іпостасі - перешкоджати. Мова - це душа нації, то потрібно її збагачувати, а не розкидуватися її складовими направо-наліво, особливо там, де є ризик втрати. Тому я свідомо обрав цей варіант; і взагалі часто обираю з варіантів менш поширений.