Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Огдена Неша
СКОРІШ ДО ФІНІШУ, СТАРІСТЬ ПРЕКРАСНА!
Ви можете цілий вік жить в Майямі, в Окленді чи десь біля
.....Мічігана,
Але зовсім не потрібно жить сотню років, щоб перетворитись
.....у дідугана;
І вступні вимоги не досить обтяжливі для дідуганства
.....здобуття:
Вам треба лиш бути живим до тих пір, поки у вашої дитини не
.....з'явиться дитя.
І з цього моменту вже переплетене в клубку із грішним
.....найсвятіше,
Бо іноді ви відчуваєте себе на тридцять років молодшим, а
.....інколи -- старшим на стільки ж, й останнє -- частіше.
Й тоді ви починаєте розуміть, як виявляється дебилізм у
.....ментальності --
Це коли заявляють, що старики мають максимум утіх при мінімумі
.....відповідальності.
Та я мав на увазі не такого вже йолопа, а злегка лиш звихненого
.....рутиною
З наївною вірою, що його власне дитя здатне справитись із своєю
.....дитиною.
То ж вам приходиться особисто супроводжувать немовля від
.....пелюшок до повзунків і від соски до ложки,
Бо не впевнені, чи у вашої власної дитини виявиться такої
.....ласки хоч трошки.
Вам не треба жить вік, щоб стать дідуганом, -- та якщо хочете
.....взагалі жить,
І не пробуйте навіть радником служить.
Якщо ви хочете шлях до кінця пройти, зберігши всі свої преференції,
То не тиняйтесь повсюди, заявляючи: "Я не проти стать дідуганом,
.....але ненавиджу буть одруженим на старушенції".
РЯДКІВ ЖМУТОК СТОСОВНО ДУМОК
Якщо ви хочете знать, хто сказав: "Я мислю, отже, існую," -- я
.....вдовольню ваше бажання, хоча це й не справа муз:
Це був Рене Декарт, але він фактично сказав: "Je pense, donc je
.....suis," -- бо він був француз;
До того ж він сказав це латиною: "Cogito, ergo sum",
Щоб підкреслити цим, що він культурна людина, а не якийсь
.....бродяга-лінивець чи вічно п'яний філософ-тугодум.
Декарт був одним із тих, що мислять, і тому вони є,
Бо тих, що не мислять, але все ж існують, значно більше -- й це
.....кожен визнає;
Й коли вже хаосу загроза жахлива нависла,
То це тому, що стільки людей вважають, що вони мислять;
Насправді ж чимось іншим, ніж мислення, слід їм себе тішить
.....і радувать,
Бо мислення вимагає часу й зусиль, щоб розмірковувать, обдумувать,
.....припускать, порівнювать, аналізувать, пригадувать;
Й хоч розум їх і сприйнятливий до подій і фактів, та ними він
.....опікується
Ще менше, ніж екран в кінотеатрі розмірковує над зображенням,
.....що на нього проектується.
І ця всеосяжна схильність вийти й за глузду здорового грань
Є результатом поспішних і нерозсудливих міркувань.
Люди, які думають, що мислять, потай вважають, що мислення огидне,
Й виправдовують себе тим, що МИСЛИТЬ сприймається ними як ЛИСМИТЬ
.....чи СИМЛИТЬ, або ж СИЛМИТЬ, аж поки це їм не набридне;
Замість думок в них лиш натяки й у сумнівах длубання --
Й це не мислення взагалі, а тільки длумання.
Й чи це не від того, що ми залишили росіянам таке нудне заняття,
.....як осмислювать, чому червона зоря-карлик блимає так?
Принаймні хтось длумає так.
ПОГОЖІ ГАРНІ ДНІ
Як приємно сидіть на піску
Й біля ніг океан відчувать,
І в обрію смужку вузьку
Вдивляючись, відпочивать.
Писать не треба листів,
Читать і відправлять;
Вникать в щось, якби й хотів,
І гроші зароблять.
Як приємно сидіть на піску
Й від клопотів відпочивать.
Скільки втіх -- океан споглядать,
Що так близько в величчі своїм;
Який чар -- собі знов нагадать,
Що плавать щодня можу в нім.
Омитись люблю
Я в хвилі холодній;
Й це завтра зроблю,
Але не сьогодні.
Скільки втіх -- океан споглядать
Й поплавать вже завтра у нім.
Скільки радості -- зріть моряків
В метушняві на суднах своїх,
Що в них мужність минулих віків,
Китобоїв і вікінгів всіх.
Щоб мать улов, гарцюють
Вони у піні хвиль;
Як вітер дме -- працюють,
Спочинуть же -- у штиль.
Скільки радості -- зріть моряків,
Все ж долі не прагнучи їх.
Як зціляє ця сіль, як лікує
Це повітря й це сонце з висот.
Земля -- вам, в кого сил не бракує;
Море ж -- тим, хто шукає пригод.
А смугу цю вузьку
Не віддамо нікому,
Де ми лежим на піску,
Блаженну відчувши втому.
Сіль морська її, й сонце, лікує,
Й цей берег з безмежністю вод.
ПІСНЯ ШИРОКОГО ШЛЯХУ
Вважав я, що вже не знайти
Миліш дерев, ніж ці щити;
Й коли той щит вщент не згорів би --
Я взагалі дерев не зрів би.
КАЧКА
Добре, що качка є;
Вона не кудахкає,
І не квакає,
А лиш крякає;
Й потішна дуже
В ставу чи калюжі:
Як щось упіймає --
Вгору ноги здіймає.
МІКРОБ
Могутня сила у мікробі,
Хоч менший він, ніж товстолобі:
Явивши силу й героїзм,
Обжив людський весь організм;
Й мов діти, горді ті мікроби,
Що нам дали нові хвороби.
Як сил нема й гарячий лоб --
То і в тобі завівсь мікроб.
БАТЬКИ
Діти нещасні, як нікого не ігнорують:
Отож їм цю втіху батьки і дарують.
КОРОВА
Корова опасиста в анфас і з фасаду:
В ній мукання середу, а молоко - ззаду.
РОЗДУМ ПРО МАЙСТЕРНІСТЬ
Є правило, друже мій:
Розумний аж надто -- німий.
ЧЕРЕПАХА
Дивуюсь я із черепах:
У них закутий в панцир пах;
Це ж буть яким слід акробатом,
Щоб їм стать мамою чи татом!
НОСОРІГ
Бридкий ти, носороже, звір;
І вигляд твій не тішить зір.
Йди геть! Хай бачить буду чорне --
Аби лиш не таке потворне.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)