ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.18
11:05
Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє:
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!"
"Мене, мамо, мене орда знає –
В чистім полі обминає".
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє:
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!"
"Мене, мамо, мене орда знає –
В чистім полі обминає".
2024.10.18
10:25
«Горобчику, — щебече матуся, — ти вже прокинувся? То біжи хутенько гамцяти, бо кашка вистигне», — цей ніжний щебет матінки супроводжує мене усе життя, і навіть зараз, коли її поруч немає, я чую цей щебет, ці ніжні переливи звуків, ці лагідні, пеленаючі сл
2024.10.18
09:05
Воно поживне, вміру і дотичне…
Воно тривожить певних ще до сну…
Як в очі не дивитись — симпатичне,
І гнівне, якщо викинуть в росу…
Воно сприйме будь-кого без обмежень,
Огляне вас із ніг до голови…
І порівно розділить гнівний стержень,
Воно тривожить певних ще до сну…
Як в очі не дивитись — симпатичне,
І гнівне, якщо викинуть в росу…
Воно сприйме будь-кого без обмежень,
Огляне вас із ніг до голови…
І порівно розділить гнівний стержень,
2024.10.18
08:11
Самотність – кара чи комфорту зона?
Трагедія чи іспити на біль?
А може особиста оборона,
горьований життя нового стиль?
Чи світ отих, що надто довіряли
і оголяли душі та серця?
Ділили потаємне із загалом
Трагедія чи іспити на біль?
А може особиста оборона,
горьований життя нового стиль?
Чи світ отих, що надто довіряли
і оголяли душі та серця?
Ділили потаємне із загалом
2024.10.18
05:33
Я уявити не можу,
Що в найсолодшому сні
Буде на тебе хтось схожий
Снитись манливо мені.
Серце не має тривоги,
Що десь в оселях близьких
Томляться губи вологі
Без поцілунків моїх.
Що в найсолодшому сні
Буде на тебе хтось схожий
Снитись манливо мені.
Серце не має тривоги,
Що десь в оселях близьких
Томляться губи вологі
Без поцілунків моїх.
2024.10.17
15:51
Скинувши Сатанаїла на землю із кодлом,
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От
2024.10.17
11:56
пів біди визира із вікна
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву
в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву
в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки
2024.10.17
10:07
маяк!
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні
2024
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні
2024
2024.10.17
09:27
Не так швидко, але вперто…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно
Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно
Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…
2024.10.17
08:56
Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.
2024.10.17
07:31
Вишенько-черешенько, дай-но свою ягідку,
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на
2024.10.17
06:18
Негативні думки навернулися
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?
2024.10.16
20:50
Коли я згадую літо дві тисячі дванадцятого
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с
2024.10.16
13:13
В чому причина нинішнього страждання українського народу? Звісно, було 30 років "розбудови" країни по лекалах всенародної мудрості. Аж поки не стався останній всемудрий масовий вибір недопартії "слуг народу", що зламав усе і вся у внутрішніх механізма
2024.10.16
10:24
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
2024.10.16
09:52
У серці відлунює пісня чаклунки —
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.
Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.
Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.07.25
2024.06.21
2024.05.20
2024.05.17
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Кравченко (1985) /
Інша поезія
Сварка Чорнобога і Білобога
Хто дав вам отруту? Хто хоче вас убити? Будь - ласка скажіть нам»,
ми всі тобі допоможемо, крім Чорнобога і Білобога,
бо вони постійно сваряться безпричинно і по причині.
«Що! Отрута? Хто може мені дати отруту?»
І ранкова зоря впала на Землю і заснула на ній.
Коли побачили місяць, нічні зірки, і навіть старець - день перелякались
та зробити нічого з цим не змогли, тільки залишилося самих себе питати,
як дізнатися хто отруїв ранкову зірку, та як помирити Чорнобога і Білобога.
А тим часом поки ранкова зірка спала, так вона хотіла згадати випадок минулої ночі,
поки ранок не настав. Тож сплача ранкова зірка ось,
що побачила уві сні: вона обдурила всіх, не її хотіли отруїти,
а вона отруїла…і картинка сну обірвалася. Вечір ворушиться навколо,
ніде нікого, тільки яскраво - жовтий місяць та не прикриті хмаринками зорі вгорі.
Ось і звернувся місяць до старця - дня:
«Як будемо вирішувати причини? хто отруїв ранкову зірку?
бо я боюся, що ранку не буде і ти не настанеш»
«Я хоч і мудрий старець - день, але мені треба подумати,
бо ти правду кажеш», - сумно сказав старець - день.
«Тільки не довго, поки ранок не настав».
Старець - день пішов у свої покої, а зірки знову розгледіли сварки між Чорнобогом і Білобогом.
Сварилися так, що навіть місяць, невитримавши своїм світло навів на них.
«Ну чому ви знову сваритись? Коли ви припините сваритися між собою?» - спитав місяць
«Ніколи», - одночасно відповіли
«Тобто», - здивувався місяць.
Та раптово місяць звернув увагу, що старець - день ледь встиг прийти
і приніс із собою відповідь.
«О, до нас прийшли», - сповістив місяць
«І що далі?», - знову одночасно спитали Чорнобог і Білобог
«Я бачу ви нічого не зрозуміли. Всім набридли ваші сварки.
Ми вас помиримо і негайно, бо ваші сварки даремні.
До речі, я знайшов причину хто отруїв ранкову зірку?»
«І…?», - задумчиво спитав місяць
«Це…», - не встиг сказати старець день,
як знову настав вечір і незабаром настане ніч без ранку і без старця - дня.
Одної ночі спустилася нічна зірка і зненацька промовила
та її голос луною пройшовся по нічному небу:
«це ранкова зірка отруїла Світанок, тепер немає ранку та дня,
а тільки вечір і ніч»
Старець - день розплющив очі і скоренько прибіг:
«Що? Як?», - здивовано спитав він.
І також місяць приєднався до старця - дня
«ось і вияснили та залишилося вияснити чому сваряться Чорнобог і Білобог.
Хто знає, можливо по цій причині»
«Звернися до Сварога», - відповів старець - день
Довго йшов місяць до Сварога, ледь встиг, поки ніч не минула.
«Сварогу, сваряться між собою Чорнобог і Білобог, навіть доходить до бійки,
ти можеш дати нам пораду? Що робити?», - спитав місяць.
Сварог розізлився і побіг до Чорнобога і Білобога.
Він так швидко дістався до них, що місяцю навіть не під силу.
Миттєво помирив Сварог Чорнобога і Білобога, ось вони і зрозуміли,
чому не можуть існувати один без одного.
Зненацька, і ранкова зірочка повернулася на небо і швидко промовила:
«Нехай буде ранок, щоб знову зустріти світанок».
Старець - день прокинувся, радів він спокою і тому, що всі проблеми вирішені.
Ось день проминув, зник і вечір погожий.
Вже ніч накреслює прозоро - сині тіні, вже зорі і місяць глянули.
І сяє, сяє тьма навколо, а далі ранкова зоря розсіювала темряву і проганяла ніч,
так сповістила, що ранок прокинувся.
Уникайте сварок перед усіма. Нехай бруньки розпускаються в квітку, а не в колючки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сварка Чорнобога і Білобога
Історія
Наташа
«Пані ранкова зірка, скажіть нам, що з вами сталося минулої ночі?Хто дав вам отруту? Хто хоче вас убити? Будь - ласка скажіть нам»,
ми всі тобі допоможемо, крім Чорнобога і Білобога,
бо вони постійно сваряться безпричинно і по причині.
«Що! Отрута? Хто може мені дати отруту?»
І ранкова зоря впала на Землю і заснула на ній.
Коли побачили місяць, нічні зірки, і навіть старець - день перелякались
та зробити нічого з цим не змогли, тільки залишилося самих себе питати,
як дізнатися хто отруїв ранкову зірку, та як помирити Чорнобога і Білобога.
А тим часом поки ранкова зірка спала, так вона хотіла згадати випадок минулої ночі,
поки ранок не настав. Тож сплача ранкова зірка ось,
що побачила уві сні: вона обдурила всіх, не її хотіли отруїти,
а вона отруїла…і картинка сну обірвалася. Вечір ворушиться навколо,
ніде нікого, тільки яскраво - жовтий місяць та не прикриті хмаринками зорі вгорі.
Ось і звернувся місяць до старця - дня:
«Як будемо вирішувати причини? хто отруїв ранкову зірку?
бо я боюся, що ранку не буде і ти не настанеш»
«Я хоч і мудрий старець - день, але мені треба подумати,
бо ти правду кажеш», - сумно сказав старець - день.
«Тільки не довго, поки ранок не настав».
Старець - день пішов у свої покої, а зірки знову розгледіли сварки між Чорнобогом і Білобогом.
Сварилися так, що навіть місяць, невитримавши своїм світло навів на них.
«Ну чому ви знову сваритись? Коли ви припините сваритися між собою?» - спитав місяць
«Ніколи», - одночасно відповіли
«Тобто», - здивувався місяць.
Та раптово місяць звернув увагу, що старець - день ледь встиг прийти
і приніс із собою відповідь.
«О, до нас прийшли», - сповістив місяць
«І що далі?», - знову одночасно спитали Чорнобог і Білобог
«Я бачу ви нічого не зрозуміли. Всім набридли ваші сварки.
Ми вас помиримо і негайно, бо ваші сварки даремні.
До речі, я знайшов причину хто отруїв ранкову зірку?»
«І…?», - задумчиво спитав місяць
«Це…», - не встиг сказати старець день,
як знову настав вечір і незабаром настане ніч без ранку і без старця - дня.
Одної ночі спустилася нічна зірка і зненацька промовила
та її голос луною пройшовся по нічному небу:
«це ранкова зірка отруїла Світанок, тепер немає ранку та дня,
а тільки вечір і ніч»
Старець - день розплющив очі і скоренько прибіг:
«Що? Як?», - здивовано спитав він.
І також місяць приєднався до старця - дня
«ось і вияснили та залишилося вияснити чому сваряться Чорнобог і Білобог.
Хто знає, можливо по цій причині»
«Звернися до Сварога», - відповів старець - день
Довго йшов місяць до Сварога, ледь встиг, поки ніч не минула.
«Сварогу, сваряться між собою Чорнобог і Білобог, навіть доходить до бійки,
ти можеш дати нам пораду? Що робити?», - спитав місяць.
Сварог розізлився і побіг до Чорнобога і Білобога.
Він так швидко дістався до них, що місяцю навіть не під силу.
Миттєво помирив Сварог Чорнобога і Білобога, ось вони і зрозуміли,
чому не можуть існувати один без одного.
Зненацька, і ранкова зірочка повернулася на небо і швидко промовила:
«Нехай буде ранок, щоб знову зустріти світанок».
Старець - день прокинувся, радів він спокою і тому, що всі проблеми вирішені.
Ось день проминув, зник і вечір погожий.
Вже ніч накреслює прозоро - сині тіні, вже зорі і місяць глянули.
І сяє, сяє тьма навколо, а далі ранкова зоря розсіювала темряву і проганяла ніч,
так сповістила, що ранок прокинувся.
Уникайте сварок перед усіма. Нехай бруньки розпускаються в квітку, а не в колючки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію