ОДА МІСТУ

Людей не слід мірять на один аршин:
Цей – любитель долин, той – гірських вершин;
Я ж – прихильник міст і урочисту
Пісню цю присвячую місту.
Тим, кому лиш на роздоллі зручно,
Місто погане тим, що створене штучно.
Та вакцина теж – продукт людського вміння,
Чума ж і холера – природи творіння.
Художники – головні антиурбаністи,
Як Робесп’єр з компанією – антибурбоністи:
“Чи ж місто не базар?” – не стихають їх спори;
Та де, як не на базарі, продавать їх твори?
Наші далекі предки проживали в селі
Й не мали там жодних зручностей взагалі,
Хоча ідею поселень міського типу
Приписують ще царю Едіпу;
Але щоб їй дійсністю, як Троя і Рим, стати,
Прийшлось не одне століття експериментувати.
Та минають роки, їх кількість зроста,
Й люди поступово переселяються в міста;
Й там в гаражах вони заводять форди,
А на кухнях – духовки, в яких випікають торти;
Й судять про досягнення цивілізації
За наявністю водопроводу й каналізації.
Сільські жителі – спартанці й стоїки,
А міські далекі від цієї героїки;
Зате вони знайомі із правилами бейсболу
І в місті їм зуби виривають без болю.
Міські вважають себе людьми вищого сорту
Й навіть і дня не можуть прожить без комфорту;
Коли ж до них Смерть прийде в час призначений,
Жде їх склеп фамільний, зарання оплачений.
В жителів села все ж більш фізичної снаги,
А в міських атрофія м’язів і надлишок ваги.
Та все це, якщо говорить по суті, дрібниці
В порівнянні з перевагами життя у місті, тому і зважати
.....не слід на подібні дурниці.

ПОЛЬКА

Гоп, туп, туп,
Гоп, туп, туп –
Польські танцюристи;
Полька чи мазурка –
Не можу відповісти:
Це – мов дивина заморська,
Бо польська моя ще крамольська.

НІМЕЦЬКА ПІСЕНЬКА

Німецькі діти марширують –
Пісні й казки їм шлях торують;
Казкових відьом зрять і в сні,
Й про ангелів їх всі пісні.
Як не звихнулись ще при цім:
У пісні – лункість, в казці – Грімм!

НЕАПОЛІТАНСЬКА ПІСЕНЬКА

В Неаполі дітям немає спокою
Поміж Везувієм і затокою:
І гратись там їм, і навчатись,
Де враз би міг кошмар початись.
Та в їх піснях не страх і сум,
А блиск вулкана й моря шум.

КИТАЙСЬКИЙ ТАНЕЦЬ

Щодня китайське опахало
Нам танець дивний свій являло;
Й зусиль яких це вимага –
Бо в нього лиш одна нога,
Де в інших дві й у туфлі взуті:
В нього ж одна, та й та у путі.
Й це від бентеги всі кривляння,
Бо не добуть з хитань кружляння;
Все ж повторить ми не змогли б
Цієї ніжки стриб, стриб, стриб:
Затьмив би враз цей стрибунець
Скакалку й весь її танець.

ПРИРОДА НЕ ТЕРИТЬ ВАКАНСІЇ

Прочісуєте від Ковентрі й до Мідлсбро
Всі похоронні контори й бюро,
Обстежуючи все на горбах і в долині,
Щоб знайти місцинку, де б спочить родині.

ВІТЕР І КЛОПІТ

Вдома чи надворі – зволожує чоло піт
В березні, місяці, де вітер лиш і клопіт.
Ще трохи – й вітер зникне десь,
А клопіт з нами рік увесь.

ДІВЧИНУ ОКУЛЯРИ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПАРИ

Про дівчину в окулярах
Не згадують і в кулуарах;
Й самотньою не лишиться жодна
Та дівчина, яка модна.

ПОРАДА ЧОЛОВІКАМ

Щоб в шлюбі щасливим буть, знайте
І іншого цьому навчіть:
Як винні – вину визнавайте,
А ні – то, принаймні, мовчіть.

СОБАКА

Це зрозуміло і ослові:
Собака сповнений любові;
А я довів: її повніший
Той із кількох, який мокріший.

МІСЬКІ НЕТРІ

Якщо вже доля покарала:
В Центральнім Парку ніч застала –
Більш ні про що не помишляй,
До зоопарку поспішай,
Й залізь до тигрів у вольєр –
Ти у безпеці лиш тепер!

ПАСТОРАЛЬ

Дві корови
Біля ставу
Жують в’яло
Жовклі трави;
Хмура мати
Й дочка смутна
В’яло п’ють
Водицю мутну;
Жують в’яло,
А ворона
Має вигляд,
Як в Харона.
Дві корови
Мукнуть в’яло:
Без бичка їм
Втіхи мало.