Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
2026.01.29
10:42
ЯК ПРО НАС
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
2026.01.28
11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
2026.01.28
09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
2026.01.27
20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
2026.01.27
18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
2026.01.27
13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
2026.01.27
11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
2026.01.27
11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Огдена Неша
Із Огдена Неша
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Огдена Неша
ОДА МІСТУ
Людей не слід мірять на один аршин:
Цей – любитель долин, той – гірських вершин;
Я ж – прихильник міст і урочисту
Пісню цю присвячую місту.
Тим, кому лиш на роздоллі зручно,
Місто погане тим, що створене штучно.
Та вакцина теж – продукт людського вміння,
Чума ж і холера – природи творіння.
Художники – головні антиурбаністи,
Як Робесп’єр з компанією – антибурбоністи:
“Чи ж місто не базар?” – не стихають їх спори;
Та де, як не на базарі, продавать їх твори?
Наші далекі предки проживали в селі
Й не мали там жодних зручностей взагалі,
Хоча ідею поселень міського типу
Приписують ще царю Едіпу;
Але щоб їй дійсністю, як Троя і Рим, стати,
Прийшлось не одне століття експериментувати.
Та минають роки, їх кількість зроста,
Й люди поступово переселяються в міста;
Й там в гаражах вони заводять форди,
А на кухнях – духовки, в яких випікають торти;
Й судять про досягнення цивілізації
За наявністю водопроводу й каналізації.
Сільські жителі – спартанці й стоїки,
А міські далекі від цієї героїки;
Зате вони знайомі із правилами бейсболу
І в місті їм зуби виривають без болю.
Міські вважають себе людьми вищого сорту
Й навіть і дня не можуть прожить без комфорту;
Коли ж до них Смерть прийде в час призначений,
Жде їх склеп фамільний, зарання оплачений.
В жителів села все ж більш фізичної снаги,
А в міських атрофія м’язів і надлишок ваги.
Та все це, якщо говорить по суті, дрібниці
В порівнянні з перевагами життя у місті, тому і зважати
.....не слід на подібні дурниці.
ПОЛЬКА
Гоп, туп, туп,
Гоп, туп, туп –
Польські танцюристи;
Полька чи мазурка –
Не можу відповісти:
Це – мов дивина заморська,
Бо польська моя ще крамольська.
НІМЕЦЬКА ПІСЕНЬКА
Німецькі діти марширують –
Пісні й казки їм шлях торують;
Казкових відьом зрять і в сні,
Й про ангелів їх всі пісні.
Як не звихнулись ще при цім:
У пісні – лункість, в казці – Грімм!
НЕАПОЛІТАНСЬКА ПІСЕНЬКА
В Неаполі дітям немає спокою
Поміж Везувієм і затокою:
І гратись там їм, і навчатись,
Де враз би міг кошмар початись.
Та в їх піснях не страх і сум,
А блиск вулкана й моря шум.
КИТАЙСЬКИЙ ТАНЕЦЬ
Щодня китайське опахало
Нам танець дивний свій являло;
Й зусиль яких це вимага –
Бо в нього лиш одна нога,
Де в інших дві й у туфлі взуті:
В нього ж одна, та й та у путі.
Й це від бентеги всі кривляння,
Бо не добуть з хитань кружляння;
Все ж повторить ми не змогли б
Цієї ніжки стриб, стриб, стриб:
Затьмив би враз цей стрибунець
Скакалку й весь її танець.
ПРИРОДА НЕ ТЕРИТЬ ВАКАНСІЇ
Прочісуєте від Ковентрі й до Мідлсбро
Всі похоронні контори й бюро,
Обстежуючи все на горбах і в долині,
Щоб знайти місцинку, де б спочить родині.
ВІТЕР І КЛОПІТ
Вдома чи надворі – зволожує чоло піт
В березні, місяці, де вітер лиш і клопіт.
Ще трохи – й вітер зникне десь,
А клопіт з нами рік увесь.
ДІВЧИНУ ОКУЛЯРИ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПАРИ
Про дівчину в окулярах
Не згадують і в кулуарах;
Й самотньою не лишиться жодна
Та дівчина, яка модна.
ПОРАДА ЧОЛОВІКАМ
Щоб в шлюбі щасливим буть, знайте
І іншого цьому навчіть:
Як винні – вину визнавайте,
А ні – то, принаймні, мовчіть.
СОБАКА
Це зрозуміло і ослові:
Собака сповнений любові;
А я довів: її повніший
Той із кількох, який мокріший.
МІСЬКІ НЕТРІ
Якщо вже доля покарала:
В Центральнім Парку ніч застала –
Більш ні про що не помишляй,
До зоопарку поспішай,
Й залізь до тигрів у вольєр –
Ти у безпеці лиш тепер!
ПАСТОРАЛЬ
Дві корови
Біля ставу
Жують в’яло
Жовклі трави;
Хмура мати
Й дочка смутна
В’яло п’ють
Водицю мутну;
Жують в’яло,
А ворона
Має вигляд,
Як в Харона.
Дві корови
Мукнуть в’яло:
Без бичка їм
Втіхи мало.
Людей не слід мірять на один аршин:
Цей – любитель долин, той – гірських вершин;
Я ж – прихильник міст і урочисту
Пісню цю присвячую місту.
Тим, кому лиш на роздоллі зручно,
Місто погане тим, що створене штучно.
Та вакцина теж – продукт людського вміння,
Чума ж і холера – природи творіння.
Художники – головні антиурбаністи,
Як Робесп’єр з компанією – антибурбоністи:
“Чи ж місто не базар?” – не стихають їх спори;
Та де, як не на базарі, продавать їх твори?
Наші далекі предки проживали в селі
Й не мали там жодних зручностей взагалі,
Хоча ідею поселень міського типу
Приписують ще царю Едіпу;
Але щоб їй дійсністю, як Троя і Рим, стати,
Прийшлось не одне століття експериментувати.
Та минають роки, їх кількість зроста,
Й люди поступово переселяються в міста;
Й там в гаражах вони заводять форди,
А на кухнях – духовки, в яких випікають торти;
Й судять про досягнення цивілізації
За наявністю водопроводу й каналізації.
Сільські жителі – спартанці й стоїки,
А міські далекі від цієї героїки;
Зате вони знайомі із правилами бейсболу
І в місті їм зуби виривають без болю.
Міські вважають себе людьми вищого сорту
Й навіть і дня не можуть прожить без комфорту;
Коли ж до них Смерть прийде в час призначений,
Жде їх склеп фамільний, зарання оплачений.
В жителів села все ж більш фізичної снаги,
А в міських атрофія м’язів і надлишок ваги.
Та все це, якщо говорить по суті, дрібниці
В порівнянні з перевагами життя у місті, тому і зважати
.....не слід на подібні дурниці.
ПОЛЬКА
Гоп, туп, туп,
Гоп, туп, туп –
Польські танцюристи;
Полька чи мазурка –
Не можу відповісти:
Це – мов дивина заморська,
Бо польська моя ще крамольська.
НІМЕЦЬКА ПІСЕНЬКА
Німецькі діти марширують –
Пісні й казки їм шлях торують;
Казкових відьом зрять і в сні,
Й про ангелів їх всі пісні.
Як не звихнулись ще при цім:
У пісні – лункість, в казці – Грімм!
НЕАПОЛІТАНСЬКА ПІСЕНЬКА
В Неаполі дітям немає спокою
Поміж Везувієм і затокою:
І гратись там їм, і навчатись,
Де враз би міг кошмар початись.
Та в їх піснях не страх і сум,
А блиск вулкана й моря шум.
КИТАЙСЬКИЙ ТАНЕЦЬ
Щодня китайське опахало
Нам танець дивний свій являло;
Й зусиль яких це вимага –
Бо в нього лиш одна нога,
Де в інших дві й у туфлі взуті:
В нього ж одна, та й та у путі.
Й це від бентеги всі кривляння,
Бо не добуть з хитань кружляння;
Все ж повторить ми не змогли б
Цієї ніжки стриб, стриб, стриб:
Затьмив би враз цей стрибунець
Скакалку й весь її танець.
ПРИРОДА НЕ ТЕРИТЬ ВАКАНСІЇ
Прочісуєте від Ковентрі й до Мідлсбро
Всі похоронні контори й бюро,
Обстежуючи все на горбах і в долині,
Щоб знайти місцинку, де б спочить родині.
ВІТЕР І КЛОПІТ
Вдома чи надворі – зволожує чоло піт
В березні, місяці, де вітер лиш і клопіт.
Ще трохи – й вітер зникне десь,
А клопіт з нами рік увесь.
ДІВЧИНУ ОКУЛЯРИ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПАРИ
Про дівчину в окулярах
Не згадують і в кулуарах;
Й самотньою не лишиться жодна
Та дівчина, яка модна.
ПОРАДА ЧОЛОВІКАМ
Щоб в шлюбі щасливим буть, знайте
І іншого цьому навчіть:
Як винні – вину визнавайте,
А ні – то, принаймні, мовчіть.
СОБАКА
Це зрозуміло і ослові:
Собака сповнений любові;
А я довів: її повніший
Той із кількох, який мокріший.
МІСЬКІ НЕТРІ
Якщо вже доля покарала:
В Центральнім Парку ніч застала –
Більш ні про що не помишляй,
До зоопарку поспішай,
Й залізь до тигрів у вольєр –
Ти у безпеці лиш тепер!
ПАСТОРАЛЬ
Дві корови
Біля ставу
Жують в’яло
Жовклі трави;
Хмура мати
Й дочка смутна
В’яло п’ють
Водицю мутну;
Жують в’яло,
А ворона
Має вигляд,
Як в Харона.
Дві корови
Мукнуть в’яло:
Без бичка їм
Втіхи мало.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
