ПРИСОРОМЛЕНИЙ ДІДУСЬ

Дитина знає це і без школи,
Що “Пізніше!” означає “Ніколи!”

СЛОН

Слони кумедніші биків,
Бо в них хвости з обох боків
Й на шкірі зморшки більш глибокі,
Й загнуті зуби в різні боки.
Його вважаєш за потвору? –
На носорога глянуть впору!

АКВАРІУМ

Одні риби плямисті,
Інші риби картаті;
Звірі усі шерстисті,
Риби ж усі – лускаті.
В одних риб круглі груди,
А в інших риб – квадратні;
Й не бояться вони простуди,
Й тонуть у воді нездатні.
Й для риб-чоловіків, ніж рибалки,
Страшніші риби-матрони,
Бо те, що для нас русалки,
Для них – потворні горгони.

СКАМ’ЯНІЛОСТІ

Вночі в музеї з бога милості
Раз бал давали скам’янілості.
Тут музики не чули гості,
Лиш торохтіли їхні кості,
Коли в мазурці або в польці
Кружляли заври-добровольці;
А птеродактилі примарні
Співали гімни незугарні.
Й серед всіх мастодонтських тостів
Чувсь писк найменшого із гостів:
“В цім світі щастя не здобуть –
То ж краще вимерлому буть.”

ПІТОН

Має пітон, як стверджував знавець,
На тілі 310 пар кілець;
Й це правда: в цьому маю запоруку –
Життя своє віддав він за науку:
Боживсь мені, перш ніж помер, і клявсь,
Що полічив їх, як перетравлявсь.

ЗЕМЛЕРИЙКА

Чув, що найменший із ссавців –
Це землерийка – від знавців.
Й це все – встрявать не хочу в бійку –
Що знаю й знав про землерийку.

САМОТНІЙ МИСЛИВЕЦЬ

Самотній мисливець
Не в пурпурі й шиншилі:
Вдягсь в темне з ніг до голови,
Й на чорній, як ніч, кобилі;
Й бубнить монотонно одне лиш
Зранку й до вечора влітку:
“Зловлю, як знайду,
Лисицю руду
Й запроторю її в клітку.”

Самотній мисливець,
Й пси не зронять ні звуку,
Й ріжок їх блукань не озвучить,
Й копит не долине стуку:
Бо й псам вдалось – а їх сотня –
Намір його збагнути:
Не дуть у дуду,
А лисицю руду
Зловить і в клітку замкнути.

Й здолавши лисячі плутні,
Його приведуть до нори,
Хай ранок лиш все це займе,
Або й рік, чи два, чи й три.
Й мисливець не вдовольниться,
Добувши лишень одну:
“Ще й іншу знайду
Лисицю руду
Й у клітку її замкну.”

ЛАСТІВКА

Так низько, ластівко, літаєш;
Чи ти мене ще пам’ятаєш?
Це ж ти була торік весною,
Поставши враз переді мною
Пташам, так пам’ятним і нині,
Тим неопереним в каміні.
Згадай того, хто прихистив
Й на волю потім відпустив;
І як був сповнений журбою,
Що не взяла тоді з собою.

ЖИРАФ

Не смійтесь, діти – це не шафа –
Як розглядаєте жирафа:
Із звіра кпитись так негоже,
Як відповісти вам не може.
Й хоч шиї в мене й вас короткі,
Але сильніші маєм глотки;
А в нього за трубу довш буде,
Та з неї й нотки не добуде;
Й не із-за браку в горлі змазки:
Голосові відсутні зв’язки.
Нелегко й для його дружини –
Долать в житті такі вершини!

ЛЕВ

Лев – король для звіра й птиці
Й ще – чоловік він для левиці.
Йому всі кажуть: “Ваша честь!” –
Хоч не рятує їх ця лесть.
Хотів би хтось чуть його рев
В степу чи в хащі між дерев;
А я вважаю: там, де він,
Хай буде хтось мені взамін.