ВСЕ У РУКАХ ЛЮДИНИ

Все у руках людини –
То ж мить їх слід щохвилини.

ПРО БОРОТЬБУ ІДЕЙ

Схвалив би боротьбу ідей,
Коли б не смерть стількох людей.

МОЖНА КУПИТИ

Те, чого не уявити,
Нерідко можна купити.

МОРЕ БАЙДУЖОСТІ

Найбільш небезпечне й жахливе
Байдужості море бурхливе.

ПРО ПІДДАНИХ

Чим їх піддані дрібніші,
Тим імперії сильніші.

ПРО ЖИТТЯ

Від життя вже немає спасу:
Забирає ж бо стільки часу!

ПРО ТІНЬ

Й нещасній цій землі не лінь
Тримать на собі нашу тінь?!

ПРО ДУХОВНУ СТЕЖКУ

Стрінеш і на духовній стежці шакалів,
Що вдають із себе інтелектуалів.

ПРО НОВУ ЛЮДИНУ

Створення нової людини – ідея прекрасна,
Але як зразком не буде подоба власна.

ПРО ЧАС

Час нерухомий; по лону його безмежному
Це ми просуваємось у напрямку протилежному.

ПРО ПУСТЕЛІ

Залюдним лиш пустелю, як одразу
Не можемо знайти вже в ній оазу.

ПРО КОСМІЧНІ ПОЛЬОТИ

Пануєм в міжпланетному просторі,
І тонем в міжлюдському морі.

БАЖАННЯ БУТИ ЛЮДЬМИ

Усі ми буть людьми волієм;
Принаймні перш, ніж озвірієм.

ПРО КОМПЛІМЕНТИ

І кат хотів би щастя теж відчуть:
За труд від жертви комплімент почуть.

УЗНАТЬ БИ

Узнать би з таблиць вавилонських
Мелодію труб єрихонських!

ВІРА

Що зникне життя органічне – вірю зі школи,
Але що організаційне – ніколи!

ПРО ДОБРІ НАМІРИ

Добре подумай, як щось залишаєш для майбуття –
Може, позбутись його іншим не хватить життя.

ВЖЕ НЕ ВЕРНУТИСЬ

Вже не вернутись до печер,
Бо забагато нас тепер.

ПРО ВИТВЕРЕЗНИКИ

Витверезником слід скористаться,
Якщо навіть сп’янів від щастя.

ПРО ВТОРОВАНІ ДОРОГИ

Не ходи по второваній дорозі,
Бо посковзнешся вже на порозі.

ВСЕ-ТАКИ КРУТИТЬСЯ

“І все-таки вона крутиться!” –
Вигукнув кат, як скінчилась екзекуція.

ПЕРЕДОСТАННІЙ З МОГІКАН

Передостанній з могікан живе одним:
Як здихатись останнього, щоб стати ним.

ВВАЖАВ ЗА ЛЕВА

Вважав за лева, а як побачив навкарачки –
Зрозумів, що двоногий, і без його балачки.

НЕЗАРЯДЖЕНИЙ КАРАБІН

Мене лякає незаряджений карабін:
Ним добивають того, хто встає з колін.

ВАРЕННЯ З МРІЙ

Варення зварить можна навіть із мрій:
Додай фрукти й цукор, а потім нагрій.

ПРО ХЕПІ-ЕНД

У великих трагедій щасливий кінець –
Та досидіть до нього хіба ж є терпець?

ПРО НЕВБЛАГАННІСТЬ ЧАСУ

Було колись так, є й тепер:
Час –- невблаганний людожер.

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

З минулого в майбутнє вхід проблематичний:
Для цього й служить проміжний час граматичний.

ПРО ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ

Давно обжито вже усе на світі –
В самім собі лиш землі невідкриті.

ЦІНУЙ СЛОВА

І сутінком пізнім, і досвітком раннім
Цінуй слова – кожне стать може останнім.