ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Станіслава Єжи Лєца

 Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 1
ВСЕ У РУКАХ ЛЮДИНИ

Все у руках людини –
То ж мить їх слід щохвилини.

ПРО БОРОТЬБУ ІДЕЙ

Схвалив би боротьбу ідей,
Коли б не смерть стількох людей.

МОЖНА КУПИТИ

Те, чого не уявити,
Нерідко можна купити.

МОРЕ БАЙДУЖОСТІ

Найбільш небезпечне й жахливе
Байдужості море бурхливе.

ПРО ПІДДАНИХ

Чим їх піддані дрібніші,
Тим імперії сильніші.

ПРО ЖИТТЯ

Від життя вже немає спасу:
Забирає ж бо стільки часу!

ПРО ТІНЬ

Й нещасній цій землі не лінь
Тримать на собі нашу тінь?!

ПРО ДУХОВНУ СТЕЖКУ

Стрінеш і на духовній стежці шакалів,
Що вдають із себе інтелектуалів.

ПРО НОВУ ЛЮДИНУ

Створення нової людини – ідея прекрасна,
Але як зразком не буде подоба власна.

ПРО ЧАС

Час нерухомий; по лону його безмежному
Це ми просуваємось у напрямку протилежному.

ПРО ПУСТЕЛІ

Залюдним лиш пустелю, як одразу
Не можемо знайти вже в ній оазу.

ПРО КОСМІЧНІ ПОЛЬОТИ

Пануєм в міжпланетному просторі,
І тонем в міжлюдському морі.

БАЖАННЯ БУТИ ЛЮДЬМИ

Усі ми буть людьми волієм;
Принаймні перш, ніж озвірієм.

ПРО КОМПЛІМЕНТИ

І кат хотів би щастя теж відчуть:
За труд від жертви комплімент почуть.

УЗНАТЬ БИ

Узнать би з таблиць вавилонських
Мелодію труб єрихонських!

ВІРА

Що зникне життя органічне – вірю зі школи,
Але що організаційне – ніколи!

ПРО ДОБРІ НАМІРИ

Добре подумай, як щось залишаєш для майбуття –
Може, позбутись його іншим не хватить життя.

ВЖЕ НЕ ВЕРНУТИСЬ

Вже не вернутись до печер,
Бо забагато нас тепер.

ПРО ВИТВЕРЕЗНИКИ

Витверезником слід скористаться,
Якщо навіть сп’янів від щастя.

ПРО ВТОРОВАНІ ДОРОГИ

Не ходи по второваній дорозі,
Бо посковзнешся вже на порозі.

ВСЕ-ТАКИ КРУТИТЬСЯ

“І все-таки вона крутиться!” –
Вигукнув кат, як скінчилась екзекуція.

ПЕРЕДОСТАННІЙ З МОГІКАН

Передостанній з могікан живе одним:
Як здихатись останнього, щоб стати ним.

ВВАЖАВ ЗА ЛЕВА

Вважав за лева, а як побачив навкарачки –
Зрозумів, що двоногий, і без його балачки.

НЕЗАРЯДЖЕНИЙ КАРАБІН

Мене лякає незаряджений карабін:
Ним добивають того, хто встає з колін.

ВАРЕННЯ З МРІЙ

Варення зварить можна навіть із мрій:
Додай фрукти й цукор, а потім нагрій.

ПРО ХЕПІ-ЕНД

У великих трагедій щасливий кінець –
Та досидіть до нього хіба ж є терпець?

ПРО НЕВБЛАГАННІСТЬ ЧАСУ

Було колись так, є й тепер:
Час –- невблаганний людожер.

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

З минулого в майбутнє вхід проблематичний:
Для цього й служить проміжний час граматичний.

ПРО ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ

Давно обжито вже усе на світі –
В самім собі лиш землі невідкриті.

ЦІНУЙ СЛОВА

І сутінком пізнім, і досвітком раннім
Цінуй слова – кожне стать може останнім.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-01-22 14:37:42
Переглядів сторінки твору 4388
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.695
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Марач (М.К./М.К.) [ 2008-01-22 14:58:19 ]
Але світову славу Лєцу принесли не його вірші, а “Незачесані думки” –- збірка афоризмів, пройнятих іронією, часто парадоксальних, але завжди сповнених глибоким гуманізмом. Вони перекладені на десятки мов і користуються великою популярністю у всьому світі. Автор більш як десятка поетичних збірок, він сам висловлював жаль з приводу того, що його лірика опинилась в тіні “Незачесаних думок”: “Вони повністю затулили мене як лірика.” Свої думки Лєц записував, як правило, у варшавських кав’ярнях в записну книжку або просто на салфетках. За життя автора вони були опубліковані в двох збірках: “Незачесані думки” (1957) і “Нові незачесані думки” (1964); постійно перевидавались і після смерті автора, весь час поповнюючись новими знахідками із архіву. Його думки – думки людини 20 ст., що на власній долі відчула притаманні цій епосі соціальні потрясіння, глобальні катаклізми і тоталітарні диктаторські режими –- в переважній більшості важкі, болісні, сповнені чорним гумором, але все ж вони не справляють гнітючого враження. Їх парадоксальність виявляється ще й у тому, що за своєю суттю ці думки веселі, хоча й такі сумні; сповнені оптимізму, хоча й такі песимістичні. Вони залишаються цікавими й актуальними і в наш час завдяки тій глибокій людській мудрості, що міститься в них.
В оригіналі “Незачесані думки” мають прозову форму. Переклад здійснено у віршовій формі, що є своєрідним експериментом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Марач (М.К./М.К.) [ 2008-01-22 15:06:52 ]
Примітки

Єрихон –- древнє місто в Палестині, перше, яке побачили ізраїльтяни, коли прибули до землі обітованої після сорока років блукання в пустелі. Згідно з Біблією, його мури завалились від звуків ізраїльських сурм.
Видатний італійський фізик і астроном Галілео Галілей (1564–1642) був палким прихильником геліоцентричної системи світу Коперника, згідно з якою Земля і всі інші планети обертаються навколо Сонця, на противагу системі Птолемея, де центром світу вважалась Земля. Звинувачений інквизицією у єресі, він змушений був наприкінці життя зректися своїх поглядів. Згідно з легендою, невдовзі після зречення Галілей заявив: “І все-таки вона вертиться!”
Могікани –- група індіанських племен Північної Америки, що були витіснені в 18–19 ст. із своїх земель європейськими колонізаторами, і тепер існують лише їх поодинокі нащадки. Вислів став крилатим після виходу у світ роману “Останній із могікан” американського письменника Фенімора Купера (1789–1851).
Хепі-енд (англ. happy end) –- щасливий кінець в художньому творі або кінофільмі.