Щоднини та щомиті плає вечір,
Де споглядальне небо зачаровує намистом,
Немовби промовля несамовито, строго та тернисто
Збуялим та зніяковілим відблиском чудесних мерехтінь.
Гуркотно та спекотно виграває
Музикант свої melody and trell's на обелісках,
Яскраво відчуваючи дароване тавро чуттів
Тривоги, радощів, love freedom, передбачливі цілунки
Під свердловиною змарнілих вечорів, прощань на вищому гатунку.
Та серце плаче від відцвівших калинових пустоцвітів та ожини,
Карбуючи в душі поліритмію темпераментних тяжінь
До хмарочосних майорінь у терпеливих таборів
Вражаючих палких нежданних мрій.
І де-не-де ошатно плає формотворчий вечір
Під калиновим сенсом, сакурами зачарованих бажань,
Лякає звідусіль те небо, закодоване в намисті
Під нескінченним обрієм, численністю страстних вагань.
І буйно-палко лядує троянда в пустоцвіті,
Що винайшла у степу ниткові зорі...
Пророки, прагнучи live freedom у демарші
Йшли по шляху змарнілої грози в неволі.
Ледь та троянда-пустоцвіт випромінює на сонці
Вспломеніючі заряди сенситиву й непохитності оволодіння
У далекоглядність поглядів, у віковічність образів
Збуялих обелісків, карбуваннях перехрестків, небосхилів та стрімких ярів широкого Полісся.

09.04.2018