Сьогодні роздуми в багатьох з нас про наше сьогодення і наше майбутнє є дуже важкими. Точки кипіння в суспільстві усе гарячіші і температура там набагато вища ніж температура кипіння, та все ж в кожного, хто ще не втратив здатність думати і аналізувати, те що відбувається всередині країни, десь глибоко жевріє надія на диво, що нам не дадуть пропасти, зникнути з мапи світу і ця надія ще тримає країну, як таку: тримає Воїнів, тримає Волонтерів, змушує триматися з останніх сил.
Триматися всупереч тому, що руйнує твою віру в справедливість, в закон, підриває всі основи цінностей, на яких базується увесь цивілізований світ, приєднатися до якого ми так мріяли і мріємо.
І хоч як би ми про це не мріяли та останні події і викриття роблять цю мрію примарною, якщо щось в країні радикально не зміниться, тому що хабарників і крадіїв ніхто ніде не хоче бачити в цивілізованому світі. А шість мільйонів доларів, які знайшли тільки в квартирі і про які відводять вбік бігаючі очі, коментуючи цю справу, ті хто дотичний до керівництва області, партії СН і навіть ті, хто дотичний до розслідування, ще раз нам показують, що це тільки вершина айсбергу і усі бояться і будуть боятися назвати тих, хто усе це тримав під собою, контролював процес в усіх областях.
І як нам після цього звинувачувати західних партнерів в недостатній кількості переданого озброєння?
І ще багато шуму і обговорень наробило викриття на околиці Борисполя знищеної, зіпсованої волонтерської допомоги, якою забиті півдесятка гарних будинків, з усього видно що будувалися вони мабуть для переселенців і повністю пошматовані тимчасові палатки –укриття над горами переданих ліків на передову. Хтось може повірити, що така кількість всього була передана отій сумнівній особі, яка іменує себе волонтером. Я особисто в це не вірю. В цієї кампанії на мою думку є дві цілі:
Ціль перша: що почалися якісь розбірки і когось з тих, кого потрібно прибрати, треба цією справою нейтралізувати, або налякати, щоб був слухняним . І якщо налякати, то призначать цапа відбувайла там наверху, переведуть на нього усі стрілки, а головні фігуранти цього злочину ніякого покарання не понесуть.
Ціль друга: ударити ще раз по волонтерському руху, принизити його роль, показати легковірним що ось які мов волонтери непорядні, мало не злочинці, а ви їм довіряєте…
Хоча усі, хто має відношення до справжнього волонтерського загально-народного руху розуміють, що просто так ці палатки в полі не появилися і просто так ці будиночки не напхані такими дорого вартісними речами, які просто так марнуються під відкритим небом. Це саботаж, це злочин і за це повинні винуваті понести відповідальність.
Зате який закон був прийнятий в минулому році відносно гуманітарної допомоги з-за кордону, ми ж не забули, і як тих нещасних волонтерів влада намагається загнати у стійло і взяти під особистий контроль. Важко усе це пропускати через себе і мовчати, особливо в нинішній ситуації, коли ворог уже стоїть на порозі моєї області.
Тепер усі торочать уже що влада готує вибори, я за стовідсотково, якби ми її здихалися, так вибори повинні пройти в тих умовах, коли в усіх українців буде вільний доступ до правдивої інформації, тоді буде сформоване бачення справжньої ситуації на фронті і всередині країни, народ буде бачити і чути правду, і робити свої висновки, і приймати рішення кого йому обирати. А для цього потрібно негайно закрити єдиний марафон і перестати оболванювати довірливих обіцянками скорої перемоги і вихваляти крадійську владу. Бо риба гниє з голови і це усім відомо.
Коли на Покровському напрямку почали здавати село за селом, багатьом було, як пороблено, і усі втішалися подіями в Курській обл. І що тепер навтішалися? Кричали з усіх ресурсів, що контролюємо там 1300кв. км. На сьогодні ця цифра зменшилася до 800кв. км. А скільки життів наших воїнів загублено і покалічено, недавно ховали одного на нашій вулиці, а скільки техніки дорогої західної там буде втрачено, а якби усі ці потужності на Покровський напрямок, то цієї трагедії сьогодні там могло не бути. Кажу це, бо знаю не з десятих уст, про те, що там відбувається.
Чому я все це пишу, тому що не хочеться щоб самовіддана праця, жертовність мільйонів українців протягом десяти років війни були марними, щоб жертва сотень тисяч загиблих і поранених в цій війні була марною.

Надія Таршин