Поезія - Пиріжкарня Асорті - @порошок

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2024.10.18 08:11

Філософія самотності

Самотність – кара чи комфорту зона?
Трагедія? Випробування? Біль?
А може особиста оборона,
життя нового вимушений стиль?

Чи світ для тих, що надто довіряли
і відкривали душі та серця?
Ділились потаємним із загалом

Віктор Кучерук

2024.10.18 05:33

* * *

Я уявити не можу,
Що в найсолодшому сні
Буде на тебе хтось схожий
Снитись манливо мені.
Серце немає тривоги,
Що десь в оселях близьких
Томляться губи вологі
Без поцілунків моїх.

Євген Федчук

2024.10.17 15:51

Як янгол Миха Михаїлом-архангелом став

Скинувши Сатанаїла на землю із кодлом,
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От

Сонце Місяць

2024.10.17 11:56

не історія

пів біди визира із вікна
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву

в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки

Пиріжкарня Асорті

2024.10.17 10:07

фахи

маяк!
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні

2024

Микола Дудар

2024.10.17 09:27

***

Не так швидко, але вперто…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно

Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…

Іван Потьомкін

2024.10.17 08:56

***

Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.

Микола Соболь

2024.10.17 07:31

Червневе

Вишенько-черешенько, дай-но свою ягідку,
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на

Віктор Кучерук

2024.10.17 06:18

* * *

Негативні думки навернулися
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?

Володимир Каразуб

2024.10.16 20:50

Соняшний коц дві тисячі дванадцятого

Коли я згадую літо дві тисячі дванадцятого
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с

Редакція Майстерень

2024.10.16 13:13

То українців постійно обманюють, чи й ми самі теж долучені?

В чому причина нинішнього страждання українського народу? Звісно, було 30 років "розбудови" країни по лекалах всенародної мудрості. Аж поки не стався останній всемудрий масовий вибір недопартії "слуг народу", що зламав усе і вся у внутрішніх механізма

Світлана Пирогова

2024.10.16 10:24

Бринить колишнє (квадратне римування)

Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.

Тетяна Левицька

2024.10.16 09:52

Феромоновий

У серці відлунює пісня чаклунки —
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.

Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,

Микола Дудар

2024.10.16 07:36

***

Жодних шансів… озирнулись…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…

Віктор Кучерук

2024.10.16 07:31

* * *

Я давно не торкався цих стебел,
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.

Микола Соболь

2024.10.16 06:19

Виноград

Здичавілі грона винограду
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поезія):

Джура Заморочник

2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник

2024.09.25

2024.09.16

2024.08.20

2024.08.17

2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький

2024.07.25

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Дата публікації	2024-10-09 21:52:33
Переглядів сторінки твору	263
* Творчий вибір автора:	Любитель поезії
* Статус від Майстерень:	Любитель поезії
* Народний рейтинг	- ( - )
* Рейтинг "Майстерень"	- ( - )
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.737
Потреба в критиці	щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні	не обов'язково
Автор востаннє на сайті	2024.10.17 23:04
Автор у цю хвилину	відсутній