Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
про ноти
змастив олією пилип
а озиваються педалі
рип рип
2024
дорога у кохання вічне
життя інтимне у гурто-
-житку з дідами та бабами
яким за сто
(додача від 21.02.2026-го року)
"Порошок" вийшов дуже влучним і з такою контрастністю, з якою можна порівняти телевізійну — десь так на рівні 65% (якщо відсоток більший, то прогорить кінескоп) між пафосом "вічного кохання" і приземленою реальністю гуртожиткового співіснування з тамтешніми довгожителями, а на спільній кухні – з усім іншим, і навіть з табуреткою, накритою ПХВ-клейонкою.
Цей не дуже складний, а водночас і непростий катрен у свій спосіб наче продовжує читацький погляд, націлений у безкінечність, і який проходить крізь чергу до проржавілого чайника і крізь побутову кімнату з праскою для спільного користування і вічно (а це ключове слово) сиру душову кабіну та супутнє обладнання.
Особливо добре спрацьовує фінальна частина.
"Яким за сто" звучить як м’яке, але точне приземлення після романтичного злету. У ній не стільки глузування, скільки тепла іронія про те, як велике почуття мирно уживається з буденністю… і з віком, який вже не питає жодних дозволів. Він робить своє.
Доречним був і ритмічний злам у "гурто- / -житку". Він ніби передає саме це спільне життя: усе трохи розірване, трохи тісне, але живе.
"Порошок" рекомендований для головної сторінки публікації.
Переданий виконавцю
інтернет-телеграфом.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
