Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
річка до виднокраю,
човник вперед штовхаєш
до джерела води -
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
про ноти
змастив олією пилип
а озиваються педалі
рип рип
2024
дорога у кохання вічне
життя інтимне у гурто-
-житку з дідами та бабами
яким за сто
(додача від 21.02.2026-го року)
"Порошок" вийшов дуже влучним і з такою контрастністю, з якою можна порівняти телевізійну — десь так на рівні 65% (якщо відсоток більший, то прогорить кінескоп) між пафосом "вічного кохання" і приземленою реальністю гуртожиткового співіснування з тамтешніми довгожителями, а на спільній кухні – з усім іншим, і навіть з табуреткою, накритою ПХВ-клейонкою.
Цей не дуже складний, а водночас і непростий катрен у свій спосіб наче продовжує читацький погляд, націлений у безкінечність, і який проходить крізь чергу до проржавілого чайника і крізь побутову кімнату з праскою для спільного користування і вічно (а це ключове слово) сиру душову кабіну та супутнє обладнання.
Особливо добре спрацьовує фінальна частина.
"Яким за сто" звучить як м’яке, але точне приземлення після романтичного злету. У ній не стільки глузування, скільки тепла іронія про те, як велике почуття мирно уживається з буденністю… і з віком, який вже не питає жодних дозволів. Він робить своє.
Доречним був і ритмічний злам у "гурто- / -житку". Він ніби передає саме це спільне життя: усе трохи розірване, трохи тісне, але живе.
"Порошок" рекомендований для головної сторінки публікації.
Переданий виконавцю
інтернет-телеграфом.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
