Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.06
20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
2026.08.06
15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
2026.08.06
15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про
2026.08.06
14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
2026.08.06
14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Старий Панько із пенсії відкладав потроху.
З того часу, як померла дружина Солоха,
Залишився сам, тож треба було небагато.
А, оскільки він суддею не був, депутатом,
То і пенсію чималу зумів заробити.
Все життя за чередою довелось ходити.
Назбирав достатньо грошей. Що на них сидіти?
Захотілося старому побачити світу.
Отож купив турпутівку – круїз океаном.
Пливли вони. Все складалось, наче й непогано.
Та десь в Тихім океані буря налетіла
І корабель отой їхній скоро потопила.
Дід Панько з малого в річці, плавати навчився,
Отож, гребти-вигрібати з біди заходився.
Видно, поки іще доля не лишила його,
Врешті, винесло на острів якиїсь старого.
Не встиг іще відлежатись, місцеві з’явились
І в’язати руки й ноги йому заходились.
Почепили до ломаки, мов звіра якого
Та й потягли поміж пальми до стійбища свого.
А там казан на багатті кипить-википає.
Тож Панько про свою долю уявлення має –
З’їдять кляті людожери. Що йому втрачати?
Отож він і заходився тоді в них питати:
- Вибачаюсь, революцій скільки у вас було?
Людожери здивувались: - Ми таке й не чули!
- А чи часом у колгоспи вас не заганяли?
Майно ваше, ваші землі чи не забирали?
А вас самих відправляли жити по сибірах?
- Та нічого ми такого не знали допіру!
- А чи голодом вас ваша влада не морила?
- Та ні, бо ми б тую владу давно б уже з’їли!
- А чи ваші лазаренки вас не оббирали,
Самі потім в америках жили-поживали?
Чи вожді всю вашу зброю не могли б продати,
Щоб не було чим і землю вашу захищати?
- Та ми б тим вождям одразу роги поламали!
- А сусіди, скажіть, часом вас не діставали?
Усе лізли до вас в хату, постійно братались,
А самі усіх вас зжерти просто сподівались.
- Нема в нас таких сусідів, давно відучили…
- Скажіть тоді мені – з чого ж ви так озвіріли?
Задумались людоїди. Діда пожаліли,
Дочекались пароплава та і відпустили.
То ж не наші можновладці, судді, депутати,
Яким на життя народу простого начхати.
З того часу, як померла дружина Солоха,
Залишився сам, тож треба було небагато.
А, оскільки він суддею не був, депутатом,
То і пенсію чималу зумів заробити.
Все життя за чередою довелось ходити.
Назбирав достатньо грошей. Що на них сидіти?
Захотілося старому побачити світу.
Отож купив турпутівку – круїз океаном.
Пливли вони. Все складалось, наче й непогано.
Та десь в Тихім океані буря налетіла
І корабель отой їхній скоро потопила.
Дід Панько з малого в річці, плавати навчився,
Отож, гребти-вигрібати з біди заходився.
Видно, поки іще доля не лишила його,
Врешті, винесло на острів якиїсь старого.
Не встиг іще відлежатись, місцеві з’явились
І в’язати руки й ноги йому заходились.
Почепили до ломаки, мов звіра якого
Та й потягли поміж пальми до стійбища свого.
А там казан на багатті кипить-википає.
Тож Панько про свою долю уявлення має –
З’їдять кляті людожери. Що йому втрачати?
Отож він і заходився тоді в них питати:
- Вибачаюсь, революцій скільки у вас було?
Людожери здивувались: - Ми таке й не чули!
- А чи часом у колгоспи вас не заганяли?
Майно ваше, ваші землі чи не забирали?
А вас самих відправляли жити по сибірах?
- Та нічого ми такого не знали допіру!
- А чи голодом вас ваша влада не морила?
- Та ні, бо ми б тую владу давно б уже з’їли!
- А чи ваші лазаренки вас не оббирали,
Самі потім в америках жили-поживали?
Чи вожді всю вашу зброю не могли б продати,
Щоб не було чим і землю вашу захищати?
- Та ми б тим вождям одразу роги поламали!
- А сусіди, скажіть, часом вас не діставали?
Усе лізли до вас в хату, постійно братались,
А самі усіх вас зжерти просто сподівались.
- Нема в нас таких сусідів, давно відучили…
- Скажіть тоді мені – з чого ж ви так озвіріли?
Задумались людоїди. Діда пожаліли,
Дочекались пароплава та і відпустили.
То ж не наші можновладці, судді, депутати,
Яким на життя народу простого начхати.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
