Однакову проказують молитву
Дитина перед сном і чоловік на східцях,
Що до коханої ведуть нагору до покоїв,
Одному байдуже, куди сни поведуть,
А інший плаче, що вона вмирає.

Вони слова шепочуть і чекають
Що скажуть небеса землі зеленій,
Дитині в ліжку й чоловікові на східцях,
Якою буде відповідь на дві молитви
Безжурним снам й коханню, що вмирає.

Чи горе відійде? Хто віднайде свій спокій?
Дитя в безжурнім сні чи чоловік в риданнях?
В одну злилися дві молитви нагадати
Про мертвих і живих, й про чоловіка,
Який вночі знайде живу, зігріту

Вогнем його кохання, там нагорі, в покоях.
Дитю байдуже, чи почує хто молитву,
Його чекає горе, глибоке як могила,
І хвилею печаль на очі ляже, що нині сплять,
Й по східцях приведе до тої, що померла.

Thomas Dylan THE CONVERSATION OF PRAYER
The conversation of prayers about to be said
By the child going to bed and the man on the stairs
Who climbs to his dying love in her high room,
The one not caring to whom in his sleep he will move
And the other full of tears that she will be dead,

Turns in the dark on the sound they know will arise
Into the answering skies from the green ground,
From the man on the stairs and the child by his bed.
The sound about to be said in the two prayers
For the sleep in a safe land and the love who dies

Will be the same grief flying. Whom shall they calm?
Shall the child sleep unharmed or the man be crying?
The conversation of prayers about to be said
Turns on the quick and the dead, and the man on the stair
To-night shall find no dying but alive and warm

In the fire of his care his love in the high room.
And the child not caring to whom he climbs his prayer
Shall drown in a grief as deep as his made grave,
And mark the dark eyed wave, through the eyes of sleep,
Dragging him up the stairs to one who lies dead.