І я відходжу... Залишаються співати птиці;
сад залишається, моє зелене дерево
і білизна його криниці.

Вечірнє небо буде синім, безпечальним;
і буде подзвін, як сьогодні на дзвіниці
задзвонять дзвони.

Ті, хто мене любили, повмирають,
і місто зміниться майбутніми роками;

в таємному кутку, де цвітом сад біліє,
мій дух сьогоднішній блукає і сумує...

І я відходжу; й буду сам, без дому, без дерева
зеленого, без білої криниці,
без неба безпечального і синього...
І залишаються співати птиці.

Juan Ramón Jiménez EL VIAJE DEFINITIVO
...Y yo me iré. Y se quedarán los pájaros cantando;
y se quedará mi huerto, con su verde árbol,
y con su pozo blanco.

Todas las tardes, el cielo será azul y plácido;
y tocarán, como esta tarde están tocando,
las campanas del campanario.

Se morirán aquellos que me amaron
y el pueblo se hará nuevo cada año;

en el rincón secreto de mi huerto florido y encalado,
mi espíritu de hoy errará, nostáljico...

Y yo me iré; y estaré solo, sin hogar, sin árbol
verde, sin pozo blanco,
sin cielo azul y placido...
Y se quedaran los pájaros cantando.