
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Рожеві метел
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Золотавий ла
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.
Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне
з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.
Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Рон Паджетт Бюро знахідок
Якщо вона втратить гідність
всьому кінець.
Це сказав я.
Що я мав на увазі?
Перше, що віра
в божественне майже
зникла.
Під гідністю
я розумію взаємну
самоповагу, відчуття
що ми вправі
бути тут і що
це важливо.
(Важливо куди
пішли боги
після їх смерті.)
Мій дог Сьюзі здається
не має жодного значення, але в неї
є Пет і я, боги
з якими можна гратися і гавкати.
Про цей вірш:
"У купі різних паперів, які завжди на моєму столі, я знайшов обривок, який містив слова епіграфу до цього вірша, і я неясно пригадав, що написав їх. Вони стали початком вірша: "Це сказав я." Мені сподобалася незвична ідея цитувати себе в епіграфі. До речі, обіграна банальність бог / дог була ненавмисною."
Ron Padgett Lost and Found
Man has lost his gods.
If he loses his dignity,
it’s all over.
I said that.
What did I mean?
First, that the belief
in divinity has almost
disappeared.
By dignity
I meant mutual
self-respect, the sense
that we have some right
to be here and that
there is value in it.
(Values are where
the gods went
when they died.)
My dog Susie doesn’t seem
to have any values, but she does
have Pat and me, gods
she gets to play with and bark at.
About this poem:
“In the pile of miscellaneous papers always on my desk I found a scrap that contained the words in this poem’s epigraph, and I vaguely remembered having scribbled them down. That triggered the poem’s beginning: ‘I said that.' I liked the unusual idea of quoting oneself in an epigraph. By the way, the corny play on god/dog was unintentional.”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)