Я прибув на південь. Пішов у Ботанічний Сад.
Землю вкривало мертве листя, йому колись
життя давало гілля буків і яворів,
кінських каштанів, ясенів і верб.
Опале листя ганяв холодний вітер
у парку на свій розсуд, виючи
зловісно, як в Дракулі (1), коли Джонатан Харкер (2)
їхав у замок до вампіра, і вовки
супроводжали його поїздку. Мої воєнні чоботи
топтали і кришили листя,
недовговічне і сухе, нагадуючи інший шум
моїй душі: жахливий шум Ночі
Кришталевої (3). Що сталося в моїй країні?
Я відчував, що смерть маскується під осінь,
вслухався в свої кроки і згадував той вірш
безсмертного Гомера, який завчив в гімназії:
"Як родовід у листя, так само родовід людський." (4)

(1) Дра́кула - роман ірландського письменника Брема Стокера, який був опублікований в 1897 році.
(2) Джонатан Харкер молодий стряпчий з Великобританії, який відправився в глуху місцину в Трасільванії до вампіра графа Дракули оформити купівлю нерухомості .
(3) Ніч Розбитого Скла, Кришталева Ніч— назва першої, цілеспрямованої та керованої нацистською державною владою Третього Рейху масової акції прямого фізичного насильства та терору щодо євреїв на території Німеччини, що відбулася в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року. З 7 до 13 листопада 1938 року було вбито або доведено до самогубства близько 400 людей, зруйновано понад 1400 синагог, молитовних кімнат, інших місць для відправлення служби, а також тисячі крамниць, помешкань, єврейських кладовищ. До 10 листопада близько 30 тисяч євреїв були відправлені до концентраційних таборів.
(4) Гомер "Іліада", Пісня 6, Переклав Борис Тен
145] "Духом великий Тідіде, навіщо про рід мій питаєш?
146] Наче те листя на дереві — людські усі покоління:
147] Листя одне, обриваючи, вітер розносить, а інше —
148] Клечанням свіжим ліси укриває з новою весною.
149] Так і людські покоління — ці родяться, ті вже зникають.
https://www.ae-lib.org.ua/texts/homer__iliad__ua.htm#HYPERLINK "https://www.ae-lib.org.ua/texts/homer__iliad__ua.htm#06"06

Переклад іспанською:
«¡Magnánimo Tidida! ¿Por qué me preguntas mi linaje?
Como el linaje de las hojas, tal es también el de los hombres.
De las hojas, unas tira a tierra el viento, y otras el bosque
hace brotar cuando florece, al llegar la sazón de la primavera.
Así el linaje de los hombres, uno brota y otro se desvanece.
https://mercaba.org/Filosofia/HT/diego%HYPERLINK "https://mercaba.org/Filosofia/HT/diego%20reina/homero/homero.htm"20HYPERLINK "https://mercaba.org/Filosofia/HT/diego%20reina/homero/homero.htm"reina/homero/homero.htm

"Великодушний Тідіде! Чому питаєш ти мій родовід?
Як родовід у листя, так само родовід. людський
Листя одне вітер на землю кидає, а інше ліс
змушує знову проростати, коли розквітне навесні.
Так і людський рід, один з'являється, інший зникає."

Luis Alberto de Cuenca Berlín, otoño de 1938
Eché a andar hacia el sur. Llegué al Jardín Botánico.
El suelo estaba lleno de hojas muertas, que un día
dieron vida a las ramas de hayas y sicomoros,
de fresnos, de castaños de Indias y de sauces.
Hojarasca que un viento gélido dispersaba
por el parque a su antojo, aullando de manera
siniestra, como en Drácula, cuando Jonathan Harker
se dirige al castillo del vampiro, y los lobos
acompañan su marcha. Mis botas militares
aplastaban y hacían crujir aquellas hojas
secas y fugitivas, evocando otro ruido
en mi alma: el estruendo terrible de la Noche
de los Cristales Rotos. ¿Qué ocurría en mi patria?
Sentí como la muerte, disfrazada de otoño,
vigilaba mis pasos, y recordé aquel verso
imborrable de Homero que aprendí en el Gymnasium:
«Las hojas y los hombres son del mismo linaje»