Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Луїс Альберто де Куенка Берлін, осінь 1938 року
Землю вкривало мертве листя, йому колись
життя давало гілля буків і яворів,
кінських каштанів, ясенів і верб.
Опале листя ганяв холодний вітер
у парку на свій розсуд, виючи
зловісно, як в Дракулі (1), коли Джонатан Харкер (2)
їхав у замок до вампіра, і вовки
супроводжали його поїздку. Мої воєнні чоботи
топтали і кришили листя,
недовговічне і сухе, нагадуючи інший шум
моїй душі: жахливий шум Ночі
Кришталевої (3). Що сталося в моїй країні?
Я відчував, що смерть маскується під осінь,
вслухався в свої кроки і згадував той вірш
безсмертного Гомера, який завчив в гімназії:
"Як родовід у листя, так само родовід людський." (4)
(1) Дра́кула - роман ірландського письменника Брема Стокера, який був опублікований в 1897 році.
(2) Джонатан Харкер молодий стряпчий з Великобританії, який відправився в глуху місцину в Трасільванії до вампіра графа Дракули оформити купівлю нерухомості .
(3) Ніч Розбитого Скла, Кришталева Ніч— назва першої, цілеспрямованої та керованої нацистською державною владою Третього Рейху масової акції прямого фізичного насильства та терору щодо євреїв на території Німеччини, що відбулася в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року. З 7 до 13 листопада 1938 року було вбито або доведено до самогубства близько 400 людей, зруйновано понад 1400 синагог, молитовних кімнат, інших місць для відправлення служби, а також тисячі крамниць, помешкань, єврейських кладовищ. До 10 листопада близько 30 тисяч євреїв були відправлені до концентраційних таборів.
(4) Гомер "Іліада", Пісня 6, Переклав Борис Тен
145] "Духом великий Тідіде, навіщо про рід мій питаєш?
146] Наче те листя на дереві — людські усі покоління:
147] Листя одне, обриваючи, вітер розносить, а інше —
148] Клечанням свіжим ліси укриває з новою весною.
149] Так і людські покоління — ці родяться, ті вже зникають.
https://www.ae-lib.org.ua/texts/homer__iliad__ua.htm#HYPERLINK "https://www.ae-lib.org.ua/texts/homer__iliad__ua.htm#06"06
Переклад іспанською:
«¡Magnánimo Tidida! ¿Por qué me preguntas mi linaje?
Como el linaje de las hojas, tal es también el de los hombres.
De las hojas, unas tira a tierra el viento, y otras el bosque
hace brotar cuando florece, al llegar la sazón de la primavera.
Así el linaje de los hombres, uno brota y otro se desvanece.
https://mercaba.org/Filosofia/HT/diego%HYPERLINK "https://mercaba.org/Filosofia/HT/diego%20reina/homero/homero.htm"20HYPERLINK "https://mercaba.org/Filosofia/HT/diego%20reina/homero/homero.htm"reina/homero/homero.htm
"Великодушний Тідіде! Чому питаєш ти мій родовід?
Як родовід у листя, так само родовід. людський
Листя одне вітер на землю кидає, а інше ліс
змушує знову проростати, коли розквітне навесні.
Так і людський рід, один з'являється, інший зникає."
Luis Alberto de Cuenca Berlín, otoño de 1938
Eché a andar hacia el sur. Llegué al Jardín Botánico.
El suelo estaba lleno de hojas muertas, que un día
dieron vida a las ramas de hayas y sicomoros,
de fresnos, de castaños de Indias y de sauces.
Hojarasca que un viento gélido dispersaba
por el parque a su antojo, aullando de manera
siniestra, como en Drácula, cuando Jonathan Harker
se dirige al castillo del vampiro, y los lobos
acompañan su marcha. Mis botas militares
aplastaban y hacían crujir aquellas hojas
secas y fugitivas, evocando otro ruido
en mi alma: el estruendo terrible de la Noche
de los Cristales Rotos. ¿Qué ocurría en mi patria?
Sentí como la muerte, disfrazada de otoño,
vigilaba mis pasos, y recordé aquel verso
imborrable de Homero que aprendí en el Gymnasium:
«Las hojas y los hombres son del mismo linaje»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Луїс Альберто де Куенка Взаємні зізнання"
