Твій чемно припіднятий капелюх, вітаючи, завмер в повітрі,
твою розкриту голову чарують хмари,
лишилося далеко твоє серце,
твій рот засвоїв іншу мову,
панує над усім тривога про країну,
цвіт зоряний роздмухало і погасило літо,
сніг непомітно запорошує твоє обличчя,
ти плачеш і смієшся, і шукаєш свою загибель,
що ще повинно статися з тобою –
коханий, поясни мені!
Павич для феєричних вражень розпустить хвіст,
свій комірець із пір'я настовбурчить голуб,
крик селезня наповнить всю країну
прадавнім медом, і у ближнім парку
прикрасить кожну клумбу золотий пилок.
Ніяковіє риба, доганяючи косяк,
і завмирає в гроті на кораловому ложі.
Танцює соромливо скорпіон під срібну музику.
Поширює чудові запахи навколо жук;
в мені лиш суть його, я також відчуваю,
як крила тріпотять під панциром у нього,
як він долає шлях до полуничних грядок!
Коханий, поясни мені!
Воді відомо, що казати,
бере за руку хвиля хвилю,
заповнять грона виноградник, вірвуться і загинуть.
Такий невинний вибрався із мушлі равлик!
Навіть камінню відома м'якість!
Коханий, поясни мені, бо я не можу пояснити:
я мушу цей жахкий короткий час
лишатися у товаристві сумнівів і ні сама
не відати кохання, ні кохати?
Так треба думати? Якщо не сміє він?
Ти кажеш: це раніше знали й інші душі...
Не пояснив нічого. Я бачу саламандру,
яка проходить крізь вогонь.
Без трепету і не пізнавши болю.

19 липня 1956 р.
Пауль Целан (23 листопада 1920 — 15 квітня 1970) У 1948 році зустрівся з Інґеборґ Бахман. Короткий бурхливий роман, розставання під тиском обставин, майже двадцять років листування і нечастих коротких зустрічей. "Кохання прекрасне, як гамівна сорочка". Одружився у грудні 1952 року з Жізель Лестранж. Закінчив життя самогубством, кинувшись з паризького мосту в Сену.
Інґеборґ Бахман (25 червня 1926 — 17 жовтня 1973). Від зустрічі у травні 1948 року і до 1960 року тривав зв”язок з Паулем Целаном. Бахман писала, що вони «з невідомих, демонічних причин позбавляли одне одного можливості вільно дихати». Одружилася у грудні 1958 року з Максом Фрішем.
Целан у Бременській промові (1958) про свої вірші: „Бо ж вірш може стати посланнням у пляшці, відправленим з надією – здебільшого, звичайно, слабкою – що запечатене в пляшці послання десь, колись приб”ється до берега. Можливо, то буде берег серця. З такої точки зору, вірші знаходяться в дорозі. Вони кудись пливуть”.
У 2008 році рідня Бахман зняла заборону на публікацію її листів. Літаратурною сенсацією року стали двісті листів Целана і Бахман від червня 1948 року до липня 1967 року, доповнені листуванням Макса Фріша з Паулем Целаном (1959 – 1961 рр.) і Жізель Лестранж з Інґеборґ Бахман (1957 – 1973 рр.)
http://www.litmir.me/br/?b=228337 «Время сердца». Переписка Ингеборг Бахман и Пауля Целана

Erklär mir, Liebe
Dein Hut lüftet sich leis, grüßt, schwebt im Wind,
dein unbedeckter Kopf hat’s Wolken angetan,
dein Herz hat anderswo zu tun,
dein Mund verleibt sich neue Sprachen ein,
das Zittergras im Land nimmt überhand,
Sternblumen bläst der Sommer an und aus,
von Flocken blind erhebst du dein Gesicht,
du lachst und weinst und gehst an dir zugrund,
was soll dir noch geschehen –
Erklär mir, Liebe!
Der Pfau, in feierlichem Staunen, schlägt sein Rad,
die Taube schlägt den Federkragen hoch,
vom Gurren überfüllt, dehnt sich die Luft,
der Entrich schreit, vom wilden Honig nimmt
das ganze Land, auch im gesetzten Park
hat jedes Beet ein goldner Staub umsäumt.
Der Fisch errötet, überholt den Schwarm
und stürzt durch Grotten ins Korallenbett.
Zur Silbersandmusik tanzt scheu der Skorpion.
Der Käfer riecht die Herrlichste von weit;
hätt ich nur seinen Sinn, ich fühlte auch,
daß Flügel unter ihrem Panzer schimmern,
und nähm den Weg zum fernen Erdbeerstrauch!
Erklär mir, Liebe!
Wasser weiß zu reden,
die Welle nimmt die Welle an der Hand,
im Weinberg schwillt die Traube, springt und fällt.
So arglos tritt die Schnecke aus dem Haus!
Ein Stein weiß einen andern zu erweichen!
Erklär mir, Liebe, was ich nicht erklären kann:
sollt ich die kurze schauerliche Zeit
nur mit Gedanken Umgang haben und allein
nichts Liebes kennen und nichts Liebes tun?
Muß einer denken? Wird er nicht vermißt?
Du sagst: es zählt ein andrer Geist auf ihn ...
Erklär mir nichts. Ich seh den Salamander
durch jedes Feuer gehen.
Kein Schauer jagt ihn, und es schmerzt ihn nichts.