І
Тому що наближається прощання час, похмурий, наче хмара,
Боюся я того, що постає за гранню, чого не знаю, що мене лякає.

Я мушу йти вперед.
Я мушу обійти ці Штати, та не скажу, як швидко і куди прийду;
Можливо, близько той чудовий день чи ніч, коли мій спів, мій голос змовкне.
ІІ
О книги, о пісні! Але ж повинні всі туди прибути?
Чи ми повинні до своїх начал вернутись? І чи цього достатньо, о душа!
Мені здається, о душа, цього цілком достатньо.

Walt Whitman As the Time Draws Nigh
1
As the time draws nigh, glooming, a cloud,
A dread beyond, of I know not what, darkens me.

I shall go forth,
I shall traverse The States awhile-but I cannot tell whither or how long;
Perhaps soon, some day or night while I am singing, my voice will suddenly cease.
2
O book, O chants! must all then amount to but this?
Must we barely arrive at this beginning of us?... And yet it is enough, O soul!
O soul! we have positively appear'd-that is enough.