Вид табору на світанку, сірому й туманному,
Коли я так рано виходжу зі свого намету безсонний,
Коли повільно гуляю на холодному свіжому повітря біля лікарняного намета,
Я бачу на ношах три тіла, які там лежать, залишені без нагляду,
Кожен укритий широкою бурою вовняною ковдрою,
Сірою і важкою ковдрою, якою кожен накритий повністю.

Зацікавившись, я зупиняюся і мовчки стою,
Далі легким рухом пальців я спочатку знімаю ковдру
      з обличчя ближчого;
Хто ти, літній чоловік, такий худорлявий і суворий з повністю сивим волоссям,
      і очима, запалими в очниці?
Хто ти, мій дорогий товаришу?
Далі я підходжу до другого – А ти хто, мій любий хлопчику?
Хто ти, милий хлопчику зі ще квітучими щоками?
Потім до третього – обличчя не дитяче й не постаріле, дуже спокійне,
      стан красивий, наче з блідо-жовтої слонової кістки;
Молодий чоловіче, здається, я знаю тебе – я думаю, що твоє обличчя це
      обличчя самого Христа,
Мертвий і прекрасний і брат усім, він знову лежить тут.

Walt Whitman A Sight in Camp in the Daybreak Gray and Dim
A sight in camp in the daybreak gray and dim,
As from my tent I emerge so early sleepless,
As slow I walk in the cool fresh air the path near by the hospital tent,
Three forms I see on stretchers lying, brought out there untended lying,
Over each the blanket spread, ample brownish woolen blanket,
Gray and heavy blanket, folding, covering all.

Curious I halt and silent stand,
Then with light fingers I from the face of the nearest the first
      just lift the blanket;
Who are you elderly man so gaunt and grim, with well-gray'd hair,
      and flesh all sunken about the eyes?
Who are you my dear comrade?
Then to the second I step--and who are you my child and darling?
Who are you sweet boy with cheeks yet blooming?
Then to the third--a face nor child nor old, very calm, as of
      beautiful yellow-white ivory;
Young man I think I know you--I think this face is the face of the
      Christ himself,
Dead and divine and brother of all, and here again he lies.