ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Вірші

 Джон Ешбері Як довго житиму в божественній гробниці життя
Як довго житиму в божественній гробниці
Життя, мого великого кохання? Дельфіни
Пірнають аж до дна, щоб відшукати світло? Чи то вони
Шукають скелю? Безперервно? Ха. У який із днів

Чоловіки з жовтогарячими ківшами прийдуть зламати гробницю,
В якій живу, яке із неї розіллється світло?
Чим пахнутиме світло?
Що буде з мохом?

В часи скитання він мене поранив,
Відтоді я лише лежу
В моїй постелі з світла і задихаюся в пекельному
Вогні (я часом відчуваю, як сльози капають)

Вважаю, це тому, що я один з небагатьох,
Хто подих зачаїв у підземеллі. Я обміняю
Один червоний пагін на два синіх. Том -
Це моє ім'я.

Розсіюється світло на замшілій скелі
І пробивається в мою печеру (Зручний маєток! Якби можна,
Хотів би я не мати ні його,
Ані дошкульних жартів бірючини,
Яка вночі в пустих кімнатах дурманить ароматом весняним
З душком від сперми, що змивають в унітаз
В спекотні літні дні при спогляданні моря.)
Якби ти знав, чому професор звертається

До своїх друзів: Випийте за мене,
І тут же велетенська тінь оратора
Пірнає у морську глибінь

Хлопчина голову свою вберіг,
А голова подружки перетворилася в мішок
Зелених пагонів нарцисів. „Окей, ти виграв,
Шукай мене у Коена в аптеці на складі ліків

У 22 хвилини. Яке ж це чудо первісна людина!
Під цибулиною тюльпана вона шлях до тваринної релігії знайшла,
А стати математиком могла. Та хіба можна
З необлаштованих небес
Одержати тепло, яке дало б зрости їй?

Бо саме це потрібно, інакше карликом залишиться назавжди,
Хоча вона і ідеальний друг, і має нормальний розмір мозку,
Але гіганти відберуть у неї речі, які у неї є.
Ось так і паросток росте і розуміє, що деревом йому не бути,

Його, ймовірно, бджола постійно буде діставати,
Щоб прищепити дурні уявлення
Про те, як не перетворитись в прах. Прах
Облаштований, як море. Ми кажемо „Прощай”
І руки тиснемо під гуркіт хвиль,
Які слова про самоту до нас говорять, і робляться безсилі руки -
Твої руки, які напишуть
для людей у дзеркалах , щоб прочитали потім -
Ти хочеш, щоб поливали
Ті паростки, які не відрізнити від плюща -
Напхай же їжі повен рот, почухай геніталії –
Без сумніву, ти зрозумів.

Зі мною разом всі дурні. Лишається
Мені ставати кращим, і розуміти тебе так,
Як розуміють розміри людини стільці. Як черевики
Ми чуємо на поверсі над нами. Світло сонця в саду
Ясно-багряне.

Те, що там метушилося, змінилося злегка,
Але не назавжди... Тінь його лягає
На предмети й блукає під відкритим небом,
Здається, що воно ніколи не відмовиться від інших форм буття.
Опудало
В дворі тримається за ремінь, який воно зробило.

John Ashbery How much longer will I be able to inhabit the divine sepulcher of life
How much longer will I be able to inhabit the divine sepulcher
Of life, my great love? Do dolphins plunge bottomward
To find the light? Or is it rock
That is searched? Unrelentingly? Huh. And if some day

Men with orange shovels come to break open the rock
Which encases me, what about the light that comes in then?
What about the smell of the light?
What about the moss?

In pilgrim times he wounded me
Since then I only lie
My bed of light is a furnace choking me
With hell (and sometimes I hear salt water dripping).

I mean it—because I’m one of the few
To have held my breath under the house. I’ll trade
One red sucker for two blue ones. I’m
Named Tom. The

Light bounces off mossy rocks down to me
In this glen (the neat villa! which
When he’d had he would not had he of
And jests under the smarting of privet

Which on hot spring nights perfumes the empty rooms
With the smell of sperm flushed down toilets
On hot summer afternoons within sight of the sea.
If you knew why then professor) reads

To his friends: Drink to me only with
And the reader is carried away
By a great shadow under the sea.
Behind the steering wheel

The boy took out his own forehead.
His girlfriend’s head was a green bag
Of narcissus stems. “OK you win
But meet me anyway at Cohen’s Drug Store

In 22 minutes.” What a marvel is ancient man!
Under the tulip roots he has figured out a way to be a
religious animal
And would be a mathematician. But where in unsuitable heaven
Can he get the heat that will make him grow?

For he needs something or will forever remain a dwarf,
Though a perfect one, and possessing a normal-sized brain
But he has got to be released by giants from things.
And as the plant grows older it realizes it will never be a tree,
Will probably always be haunted by a bee
And cultivates stupid impressions
So as not to become part of the dirt. The dirt
Is mounting like a sea. And we say goodbye
Shaking hands in front of the crashing of the waves
That give our words lonesomeness, and make these hands seem
ours—
Hands that are always writing things
On mirrors for people to see later—

Do you want them to water
Plant, tear listlessly among the exchangeable ivy—
Carrying food to mouth, touching genitals—
But no doubt you have understood

It all now and I am a fool. It remains
For me to get better, and to understand you so
Like a chair-sized man. Boots
Were heard on the floor above. In the garden the sunlight
was still purple

But what buzzed in it had changed slightly
But not forever … but casting its shadow
On sticks, and looking around for an opening in the air, was
quite as if it had never refused to exist differently. Guys
In the yard handled the belt he had made





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-11-30 14:25:32
Переглядів сторінки твору 143
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.821 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.821 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.20 22:40
Автор у цю хвилину відсутній