Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Луїза Глюк МІФ ПРО ВІДДАНІСТЬ
він побудував для неї копію землі,
все таке саме, включно з лугом,
але з доданим ліжком.
Все таке саме, включаючи сонячне світло,
тому що для юної дівчини було б важко
перейти так швидко від яскравого
світла до повної темряви.
Поступово, думав він,
він запровадив би ніч,
спочатку як тіні
тремтливого листя.
То місяць і зірки.
То ні місяця, ні зірок.
Нехай Персефона звикає до цього повільно.
Врешті-решт, думав він,
її це заспокоюватиме.
Копія землі,
але тільки тут було б кохання.
Хіба не всі хочуть кохання?
Він чекав багато років,
будував світ, спостерігав
за Персефоною на лузі.
Персефона нюхає, куштує.
Якщо в тебе є апетит, думав він,
у тебе є все.
Хіба не всі хочуть
відчувати вночі
кохане тіло, обійми, провідну зорю,
слухати тихе дихання, яке говорить:
Я живу, це також означає
ти живеш, бо чуєш мене,
ти тут зі мною.
І коли один ворухнеться,
інший ворухнеться теж —
ось що відчував він,
володар темряви,
дивлячись на світ, який він
збудував для Персефони.
Йому ніколи не спадало на думку
що там більше
не буде запахів,
і не буде їжі.
Винуватість? Привід злякатись? Боязнь кохання?
Цього він не міг уявити;
жоден закоханий ніколи цього не допускає.
Він мріє, він вагається,
як назвати це місце.
Спочатку він думає: Нове Пекло.
Потім: Сад.
Зрештою вирішує його назвати так:
Невинність Персефони.
М'яке світло випромінює
рівний луг
за ліжком. Він бере її
на руки.
Він хоче їй сказати: Я кохаю тебе,
ніхто не посміє тебе скривдити,
але він розуміє
що це неправда, тому він зрештою каже:
ти померла, ніщо не зможе тобі нашкодити,
як йому здається,
це обнадійливіший початок, більш чесний.
Луїза Глюк одержала Нобелівську премію з літератури за 2020 рік
Louise Gluck A MYTH OF DEVOTION
When Hades decided he loved this girl
he built for her a duplicate of earth,
everything the same, down to the meadow,
but with a bed added.
Everything the same, including sunlight,
because it would be hard on a young girl
to go so quickly from bright
light to utter darkness
Gradually, he thought,
he’d introduce the night,
first as the shadows
of fluttering leaves.
Then moon, then stars.
Then no moon, no stars.
Let Persephone get used to it slowly.
In the end, he thought,
she’d find it comforting.
A replica of earth
except there was love here.
Doesn’t everyone want love?
He waited many years,
building a world, watching
Persephone in the meadow.
Persephone, a smeller, a taster.
If you have one appetite, he thought,
you have them all.
Doesn’t everyone want
to feel in the night
the beloved body, compass, polestar,
to hear the quiet breathing that says
I am alive, that means also
you are alive, because you hear me,
you are here with me.
And when one turns,
the other turns—
That’s what he felt,
the lord of darkness,
looking at the world he had
constructed for Persephone.
It never crossed his mind
that there’d be
no more smelling here,
certainly no more eating.
Guilt? Terror? The fear of love?
These things he couldn’t imagine;
no lover ever imagines them.
He dreams, he wonders what
to call this place.
First he thinks: The New Hell.
Then: The Garden.
In the end, he decides to name it
Persephone’s Girlhood.
A soft light rising above
the level meadow,
behind the bed. He takes her
in his arms.
He wants to say I love you,
nothing can hurt you
but he thinks
this is a lie, so he says in the end
you’re dead, nothing can hurt you
which seems to him
a more promising beginning, more true.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
