Давай, витинай циркулем контури букв, слів і навіть речень

На моєму тілі, на моїх руках, а особливо спині, не вагаючись, переходь на плечі.

Доходь до шиї і черкни, побачивши, не лякайся марно:

Моя кров чорна, як і ти, стікає вниз, виглядаючи майже шикарно.

Сповзай і ти по всій мені, і лиш на колінах затримайся трохи,

А потім лиши мене на самоті і дай назавжди спокій.

Не потрібно істерик, я не вірю словам, бо вони, як темне жало,

Люблять приходити по ночах, коли душа розкрита зустрічає світанок.

Коли я довірилась тобі, твоє жало мене навмисне вжалило.

Така несподіванка, що твої попередні у спину ножі заросли з переляку шрамами.

Я напевно повірила б тобі знов і наперекір усім дала б ще шанси,

Але це чорне жало в мені заважає робити перед тобою реверанси.

Та й та чорна кров, що стекла, вижити завадила тілу.

І ти негайно від мене втікай, поки я мститись не захотіла.

 

2014 рік.