Закрий вікно, зроби тихіше музику, послухай.
Мій досвід емоційний про війну.
Забрать до себе просиш у підрозділ.
Тим самим необачно збільшуєш ціну.
Ту ціну що вже платить кожен з нас щоденно.
Тягар що до кінця нам всім носить.
Ти вибач, друже, я втомився фіксувати втрати.
Я не стягну прощення і в твоїх близьких просить.

Я розумію, ззовні все це просто виглядає,
Я все зробив щоб воно мало саме такий вид.
За гумором ховати божевільну правду.
Я так нещирісттю тією сам собі огид.
Братан, я зовсім не хотів тебе грузити.
Та як повітря я жадаю чесності ковток.
Сьогодні маю честь з тобою пити.
Тож май терпіння - вислухай моїх думок поток.

Я вулицею їду, назустріч зграйка - діти.
Пристали, обіймають, "Дядя як там на війні?"
"Нормально" кажеш, тиснеш всіх разом до себе.
А в грудях пеклом ріже через відчуття вини.
Чийсь батько, що зі мною ще учора був.
Одвічну славу у бою собі здобув.

В крамниці продавчиня посміхнулась.
Каблучка, каже "Мій також пішов служить"
Дивлюсь в обличчя, з жахом уявляю.
Як відчай по її щоках потоком сліз біжить.
Сам усміхаюсь ії кажу "Вже скоро"
А подумки собі "Брехлива я потворо!"

Я зізнаюсь, в тєлегах, вайбарах та інших маю діалоги.
З дружинами, дівчатами моїх близьких.
Повір, не маю я мети наставить "роги"
Та чесності замало у розмовах тих слизьких.
Їм треба вірити що вас не заберуть.
Брешу, звичайно, правду їм зарано чуть.

Війни нам вистачить на всіх,
Поки жива, посидь у мами на порозі.
Поки Мала - мала,
пограй з дочкою в ляльки на підлозі.
Поки не плаче, подаруй дружині квіти.
Пізніше все це допоможе не здуріти.

Не поспішай, тобі не час сьогодні їти вмирати.
Ще маєш час на музику, вірші, вино, любить.
Ти вибач, друже, я втомився фіксувати втрати.
Я не стягну прощення і в твоїх близьких просить.

2022