Художник Шишкін озирає пажиті,
 
поблимкуючі ялинками. Тухлявий сніг. Нездорова романтика. Піпол гуляє—такий він оцей. Зимове ожинове небо. Чорні дірки очиць. Смски. Раптом п’ятеро чоловік твої хоч-якісь-там друзі, віртуально-реально. Буцім їм не всеєдно. В кожного свої рідні проблеми. Скорботні часи. Агресія догриза сухарі на румовищах карфагену. Непевність & триндець. Ну а в тéбе самого що доброго, Шишкіне, шевальє. Дав би шансу позаздрити, хоч натякнув би. Резони давно обабіч. Білл Ваймен & Merry Cosmic Christmas. Кухонні заморочки навіть ризики. А щодо творчого, звісно що нікому й задарма. Від’ємна ринкова цінність. Ви не лишайте старання маестро. Якщо коливаєшся, знач не ймеш віри. Тобто, получається довгострокове редагування. Дехто втягнувся, ніхто сильно не проти. Персонажі все ті ж типажі. Слова заледве гіркіш. У беззмістовному коливанні, того що так норм. Очікуючи просто. Послідовно рахуючи в мислях числа, імітуючи гвинтик у механізмові матричної масонської оборудки, їй богу їй богове алилуйя.
 
Навіщо підробляти якісь діалоги, питома частина котрих типовий допит. Зліпити бодай кілька слів, оце воно, comme il faut. Привсюдне спрощення форм висловлювання. Рóботи пиляють ринки. Телевізор у трудовому режимі поруч із холодильником. В холодильнику трохи новорічної їжі. Рожевий вітчизняний вайн. Ензешні залишки півфабрикатів. Недомучані соуси, пакетики з тунцями чи дикою качкою для стерилізованих кíшок. В теліку приблизно те саме, як глянути збоку. Політики рейдерять ще-чийсь шматочок щастя. Сентиментів штамповка лірична & зимова природа зачаровує силоміць. Є такі хто пішов був на той сніг та не вернувся. Леннон кажеш твій знайомий тип—ah! böwakawa poussé, ніжно-героїнові семидесяті, втім яка музика, щораз щось несподіванка знову і—який відтяг. Поїзд свистить через ніч. Ген за рогом чуваки з ку-клукс-клану. Кастети й обрізи. Нетрадиційні методи бикування. Мораліте. Федеральні агенти з ґестаповським кредо. Це вам не корєш Вася бивший мєнт. Тупо плюндрують. Із найкрутіших ґєлєндерів стабільно як не ласковий май, так вітя цой і группа кіно. Поки сніг укриває всіх, а віри якось не йметься, мислимо позитив. Фабрикуємо мальовидла. Відволікаємося.
 
Часом збентежить чим не документальна сповідь людська, часом нє. Скорботні часи етц. Для декого вже настав диджитальний зомбі-армагеддон, решта в три де спостерігає за. Можливо вони і є найперші жертви, звідки ж сягнеш. Психіатри хтять круті гроші роблячи при цьому тебе провинним у всьому & вони не одв’януть оскільки в твоїх власних жеж інтересах. Від горівки тільки все депресивніш. Психіатричні пилюлі хутко вбивають нирки за наднирниками. Сусіди вже в курсі шо ти нарик. Ломка якщо забажаєш скіпнути, надалі важко інак. Душа благає комфорту, як співа Джонні Кей & ми проїжжаємо проз рекламну площу де великі літери пропагують “Верніть Шишкіна”——
а хто щось проти, чи не байдуже хіба. Пацанва підпалює фейєрверки гух. Комусь відриває бува пальці. Або очі. Але пацанва знай підпалює не відає міри, поки втрачений Шишкін проминає окрай поля зору силуетом кубистським. Де там його картини й кросна, палітри, пензлі, а ще бовваніє сюжетний момент. Жигуль підсунутий під бік мінівена шевроле. Муть у погляді водія шеві, в жигульові—бухий бугай, що їхало таке й здибало. Літургійне на всьому сяйво, хмари прочинені сонцю, янгольські хори. Апокаліптична констеляція. Подальші бліки. Питання якого саме формату малювати номерні знаки. Можна оце забілити, заліпити регіональний код сніжком типу. Сфоткати, редагнути у фотошопі, зрівняти. Розмислити, що вивчитися на дезіґнера найлихіше прокляття. Плодиш арт, звісно що нікому й задарма. Мож перекваліфікуватися, мож почати вантажити. Герої Мюрже коцюбіють на своїй горішній мансарді. Шишкін презирливо зморщує ніс. Хрін із вами з кафешантанами. Чотирнадцять пейзажів позакладені в ломбарді, здебільшого мальовані в приснопамʼятний варʼяцький господень рік, незабутні пленери. Хоч є в цім безумовний момент, легко. Навіть нічого нема більш, наразі, моменту того окрім.
 
 
 
 
 
 
 
 

 
2021