Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Проза
шту*
Художник Шишкін озирає пажиті,
поблимкуючі ялинками. Тухлявий сніг. Нездорова романтика. Піпол гуляє—такий він оцей. Зимове ожинове небо. Чорні дірки очиць. Смски. Раптом п’ятеро чоловік твої хоч-якісь-там друзі, віртуально-реально. Буцім їм не всеєдно. В кожного свої рідні проблеми. Скорботні часи. Агресія догриза сухарі на румовищах карфагену. Непевність & триндець. Ну а в тéбе самого що доброго, Шишкіне, шевальє. Дав би шансу позаздрити, хоч натякнув би. Резони давно обабіч. Білл Ваймен & Merry Cosmic Christmas. Кухонні заморочки навіть ризики. А щодо творчого, звісно що нікому й задарма. Від’ємна ринкова цінність. Ви не лишайте старання маестро. Якщо коливаєшся, знач не ймеш віри. Тобто, получається довгострокове редагування. Дехто втягнувся, ніхто сильно не проти. Персонажі все ті ж типажі. Слова заледве гіркіш. У беззмістовному коливанні, того що так норм. Очікуючи просто. Послідовно рахуючи в мислях числа, імітуючи гвинтик у механізмові матричної масонської оборудки, їй богу їй богове алилуйя.
Навіщо підробляти якісь діалоги, питома частина котрих типовий допит. Зліпити бодай кілька слів, оце воно, comme il faut. Привсюдне спрощення форм висловлювання. Рóботи пиляють ринки. Телевізор у трудовому режимі поруч із холодильником. В холодильнику трохи новорічної їжі. Рожевий вітчизняний вайн. Ензешні залишки півфабрикатів. Недомучані соуси, пакетики з тунцями чи дикою качкою для стерилізованих кíшок. В теліку приблизно те саме, як глянути збоку. Політики рейдерять ще-чийсь шматочок щастя. Сентиментів штамповка лірична & зимова природа зачаровує силоміць. Є такі хто пішов був на той сніг та не вернувся. Леннон кажеш твій знайомий тип—ah! böwakawa poussé, ніжно-героїнові семидесяті, втім яка музика, щораз щось несподіванка знову і—який відтяг. Поїзд свистить через ніч. Ген за рогом чуваки з ку-клукс-клану. Кастети й обрізи. Нетрадиційні методи бикування. Мораліте. Федеральні агенти з ґестаповським кредо. Це вам не корєш Вася бивший мєнт. Тупо плюндрують. Із найкрутіших ґєлєндерів стабільно як не ласковий май, так вітя цой і группа кіно. Поки сніг укриває всіх, а віри якось не йметься, мислимо позитив. Фабрикуємо мальовидла. Відволікаємося.
Часом збентежить чим не документальна сповідь людська, часом нє. Скорботні часи етц. Для декого вже настав диджитальний зомбі-армагеддон, решта в три де спостерігає за. Можливо вони і є найперші жертви, звідки ж сягнеш. Психіатри хтять круті гроші роблячи при цьому тебе провинним у всьому & вони не одв’януть оскільки в твоїх власних жеж інтересах. Від горівки тільки все депресивніш. Психіатричні пилюлі хутко вбивають нирки за наднирниками. Сусіди вже в курсі шо ти нарик. Ломка якщо забажаєш скіпнути, надалі важко інак. Душа благає комфорту, як співа Джонні Кей & ми проїжжаємо проз рекламну площу де великі літери пропагують “Верніть Шишкіна”——
а хто щось проти, чи не байдуже хіба. Пацанва підпалює фейєрверки гух. Комусь відриває бува пальці. Або очі. Але пацанва знай підпалює не відає міри, поки втрачений Шишкін проминає окрай поля зору силуетом кубистським. Де там його картини й кросна, палітри, пензлі, а ще бовваніє сюжетний момент. Жигуль підсунутий під бік мінівена шевроле. Муть у погляді водія шеві, в жигульові—бухий бугай, що їхало таке й здибало. Літургійне на всьому сяйво, хмари прочинені сонцю, янгольські хори. Апокаліптична констеляція. Подальші бліки. Питання якого саме формату малювати номерні знаки. Можна оце забілити, заліпити регіональний код сніжком типу. Сфоткати, редагнути у фотошопі, зрівняти. Розмислити, що вивчитися на дезіґнера найлихіше прокляття. Плодиш арт, звісно що нікому й задарма. Мож перекваліфікуватися, мож почати вантажити. Герої Мюрже коцюбіють на своїй горішній мансарді. Шишкін презирливо зморщує ніс. Хрін із вами з кафешантанами. Чотирнадцять пейзажів позакладені в ломбарді, здебільшого мальовані в приснопамʼятний варʼяцький господень рік, незабутні пленери. Хоч є в цім безумовний момент, легко. Навіть нічого нема більш, наразі, моменту того окрім.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
шту*
Художник Шишкін озирає пажиті,
поблимкуючі ялинками. Тухлявий сніг. Нездорова романтика. Піпол гуляє—такий він оцей. Зимове ожинове небо. Чорні дірки очиць. Смски. Раптом п’ятеро чоловік твої хоч-якісь-там друзі, віртуально-реально. Буцім їм не всеєдно. В кожного свої рідні проблеми. Скорботні часи. Агресія догриза сухарі на румовищах карфагену. Непевність & триндець. Ну а в тéбе самого що доброго, Шишкіне, шевальє. Дав би шансу позаздрити, хоч натякнув би. Резони давно обабіч. Білл Ваймен & Merry Cosmic Christmas. Кухонні заморочки навіть ризики. А щодо творчого, звісно що нікому й задарма. Від’ємна ринкова цінність. Ви не лишайте старання маестро. Якщо коливаєшся, знач не ймеш віри. Тобто, получається довгострокове редагування. Дехто втягнувся, ніхто сильно не проти. Персонажі все ті ж типажі. Слова заледве гіркіш. У беззмістовному коливанні, того що так норм. Очікуючи просто. Послідовно рахуючи в мислях числа, імітуючи гвинтик у механізмові матричної масонської оборудки, їй богу їй богове алилуйя.
Навіщо підробляти якісь діалоги, питома частина котрих типовий допит. Зліпити бодай кілька слів, оце воно, comme il faut. Привсюдне спрощення форм висловлювання. Рóботи пиляють ринки. Телевізор у трудовому режимі поруч із холодильником. В холодильнику трохи новорічної їжі. Рожевий вітчизняний вайн. Ензешні залишки півфабрикатів. Недомучані соуси, пакетики з тунцями чи дикою качкою для стерилізованих кíшок. В теліку приблизно те саме, як глянути збоку. Політики рейдерять ще-чийсь шматочок щастя. Сентиментів штамповка лірична & зимова природа зачаровує силоміць. Є такі хто пішов був на той сніг та не вернувся. Леннон кажеш твій знайомий тип—ah! böwakawa poussé, ніжно-героїнові семидесяті, втім яка музика, щораз щось несподіванка знову і—який відтяг. Поїзд свистить через ніч. Ген за рогом чуваки з ку-клукс-клану. Кастети й обрізи. Нетрадиційні методи бикування. Мораліте. Федеральні агенти з ґестаповським кредо. Це вам не корєш Вася бивший мєнт. Тупо плюндрують. Із найкрутіших ґєлєндерів стабільно як не ласковий май, так вітя цой і группа кіно. Поки сніг укриває всіх, а віри якось не йметься, мислимо позитив. Фабрикуємо мальовидла. Відволікаємося.
Часом збентежить чим не документальна сповідь людська, часом нє. Скорботні часи етц. Для декого вже настав диджитальний зомбі-армагеддон, решта в три де спостерігає за. Можливо вони і є найперші жертви, звідки ж сягнеш. Психіатри хтять круті гроші роблячи при цьому тебе провинним у всьому & вони не одв’януть оскільки в твоїх власних жеж інтересах. Від горівки тільки все депресивніш. Психіатричні пилюлі хутко вбивають нирки за наднирниками. Сусіди вже в курсі шо ти нарик. Ломка якщо забажаєш скіпнути, надалі важко інак. Душа благає комфорту, як співа Джонні Кей & ми проїжжаємо проз рекламну площу де великі літери пропагують “Верніть Шишкіна”——
а хто щось проти, чи не байдуже хіба. Пацанва підпалює фейєрверки гух. Комусь відриває бува пальці. Або очі. Але пацанва знай підпалює не відає міри, поки втрачений Шишкін проминає окрай поля зору силуетом кубистським. Де там його картини й кросна, палітри, пензлі, а ще бовваніє сюжетний момент. Жигуль підсунутий під бік мінівена шевроле. Муть у погляді водія шеві, в жигульові—бухий бугай, що їхало таке й здибало. Літургійне на всьому сяйво, хмари прочинені сонцю, янгольські хори. Апокаліптична констеляція. Подальші бліки. Питання якого саме формату малювати номерні знаки. Можна оце забілити, заліпити регіональний код сніжком типу. Сфоткати, редагнути у фотошопі, зрівняти. Розмислити, що вивчитися на дезіґнера найлихіше прокляття. Плодиш арт, звісно що нікому й задарма. Мож перекваліфікуватися, мож почати вантажити. Герої Мюрже коцюбіють на своїй горішній мансарді. Шишкін презирливо зморщує ніс. Хрін із вами з кафешантанами. Чотирнадцять пейзажів позакладені в ломбарді, здебільшого мальовані в приснопамʼятний варʼяцький господень рік, незабутні пленери. Хоч є в цім безумовний момент, легко. Навіть нічого нема більш, наразі, моменту того окрім.
2021
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
