Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.21
12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
2026.06.21
12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
2026.06.21
06:58
Так учора ласували,
Що ні хліба і ні сала
В хаті кумовій не стало,
Бо вечеряли ми сито
Через добру оковиту
І здорові апетити.
21.06.26
Що ні хліба і ні сала
В хаті кумовій не стало,
Бо вечеряли ми сито
Через добру оковиту
І здорові апетити.
21.06.26
2026.06.20
17:44
…як завжди непостійністю єства
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,
таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,
таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,
2026.06.20
13:06
В спіралі скручується час.
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?
Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?
Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,
2026.06.20
12:39
Кожен ковток – це зустріч
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.
2026.06.20
11:23
Вийшов я в садок фазенди
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!
2026.06.20
09:20
залишилося лише тебе хотіти
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни
2026.06.20
06:30
Навесні стара верба
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.
2026.06.19
21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.06.19
20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.
Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.
Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
2026.06.19
19:13
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ
2026.06.19
16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
2026.06.19
15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.
Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.
Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей
2026.06.19
12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.
Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.
Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
2026.06.19
12:10
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують той механізм,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Русалка (2004) /
Вірші
для любви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
для любви
И за сотни жизней отсюда
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
