ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.02.05
16:10
Встали ми до сонця
у вогні навали -
вороги за смертні
узялися справи!
Зрадники впустили,
Інші підсобили.
Та народ не здався,
у вогні навали -
вороги за смертні
узялися справи!
Зрадники впустили,
Інші підсобили.
Та народ не здався,
2025.02.05
09:27
Где-то за неделю до Шавуот появляется одна из наших сотрудниц с подносом ватрушек и предлагает всем нам, ее сослуживцам, отведать:
– Это от Жанны.
Жанну мы знаем как одного из ведущих специалистов процветающей фирмы .
– А что, у нее день рожденья или
2025.02.05
07:29
Не обманюй серце знову
Тим, що можеш не ревти, –
Що діяльно і святково
Виглядаєш нині ти.
Хоч душа ще молодіє
І відчутно кожен м’яз, –
Не блукай безцільно в мріях,
Не марнуй даремно час.
Тим, що можеш не ревти, –
Що діяльно і святково
Виглядаєш нині ти.
Хоч душа ще молодіє
І відчутно кожен м’яз, –
Не блукай безцільно в мріях,
Не марнуй даремно час.
2025.02.04
20:31
Убогий передзимовий пейзаж.
Дерева скручені
від споконвічної муки.
Це не дерева,
у яких буяє життя,
а переламані, покалічені,
у яких переплелися
слова з фатумом,
Дерева скручені
від споконвічної муки.
Це не дерева,
у яких буяє життя,
а переламані, покалічені,
у яких переплелися
слова з фатумом,
2025.02.04
20:10
По шкірі розсиплеш зіркИ,
Сузір’ями бавишся ти,
Розв’язуєш петлі вузькі,
Й ледь чутне в безодні: прости.
Вуста промовляють: кохай!
Вогнем обпікаєш - до тла,
Щоб тілом мурахи… нехай
Сузір’ями бавишся ти,
Розв’язуєш петлі вузькі,
Й ледь чутне в безодні: прости.
Вуста промовляють: кохай!
Вогнем обпікаєш - до тла,
Щоб тілом мурахи… нехай
2025.02.04
19:39
Молюся Богу. Поетичне слово,
Написане на білих сторінках,
Несе добро і силу загадкову,
Розвіюючи безпросвітний жах.
Безпосередня щирість - це основа
Та головний рефрен в палких серцях.
Від себе додаю: "Живи, любове!
Написане на білих сторінках,
Несе добро і силу загадкову,
Розвіюючи безпросвітний жах.
Безпосередня щирість - це основа
Та головний рефрен в палких серцях.
Від себе додаю: "Живи, любове!
2025.02.04
16:52
Оце, друзі, втелющилася у главу блага ідея
І така несподівана, що аж рота роззявив. І стало моторошно. Відкриюся і буде що буде.
Закортіло відпустити бороду. І не тому, що сподобався образ підтоптаного Алена Делона, а тому що ціни на одноразові станки
2025.02.04
08:44
Наше життя – немов драбина Яакова:
Підіймаємось і опускаємось.
Знизу – догори.Туди –сюди.
Змагаємось, вряди-годи перемагаємо.
Та на відміну від праотця -
Частіше – переможені.
***
Підіймаємось і опускаємось.
Знизу – догори.Туди –сюди.
Змагаємось, вряди-годи перемагаємо.
Та на відміну від праотця -
Частіше – переможені.
***
2025.02.04
08:09
Відтанцьовує дощ розпочату відлигу,
Надоложує впевнено згаяний час, -
І поволі звільняється гравій від криги,
І відразу дерева позбулись прикрас.
По колюжах лопочуть краплини сріблисті
І дзвенять на каміннях підвищених площ, -
Наче лан восени, обезл
Надоложує впевнено згаяний час, -
І поволі звільняється гравій від криги,
І відразу дерева позбулись прикрас.
По колюжах лопочуть краплини сріблисті
І дзвенять на каміннях підвищених площ, -
Наче лан восени, обезл
2025.02.04
06:20
День 35-й. Одіссей у Евмея)
1.
Після розмови з Палладою
перший візит Одіссея
(згідно з її же порадою) –
до свинопаса Евмея.
1.
Після розмови з Палладою
перший візит Одіссея
(згідно з її же порадою) –
до свинопаса Евмея.
2025.02.04
00:26
З блискучої ртуті моєї фантазії
Злітають здивовані чаплі
Під дощем непотрібних метафор
(Нікому).
Ця радість безглузда –
Споглядання мінливого світу:
Порадую серце своє
Келішком ірландського віскі:
Злітають здивовані чаплі
Під дощем непотрібних метафор
(Нікому).
Ця радість безглузда –
Споглядання мінливого світу:
Порадую серце своє
Келішком ірландського віскі:
2025.02.03
20:47
Дерево в тумані,
ніби в небесній ваті
важких думок.
Дерево потонуло
у незрозумілій субстанції,
від чого посилюється
його самотність.
Дерево нагадує
ніби в небесній ваті
важких думок.
Дерево потонуло
у незрозумілій субстанції,
від чого посилюється
його самотність.
Дерево нагадує
2025.02.03
13:19
В болючій тиші всю війну живу,
В обіймах помирає світла муза.
Вона зі мною поруч у рову
Ділила навпіл хліба черствий кусень.
Вже не болить одірване крило,
Заструпилася на душі кровиця.
В руці граната. А було стило,
В обіймах помирає світла муза.
Вона зі мною поруч у рову
Ділила навпіл хліба черствий кусень.
Вже не болить одірване крило,
Заструпилася на душі кровиця.
В руці граната. А було стило,
2025.02.03
09:05
Втрутилась у долі
внуків, правнуків, праправнуків
тих хто вже давно
пройшов випробування
чи загинув колись
мільйони мільярди...
не для життя
руйнує засоби буття
внуків, правнуків, праправнуків
тих хто вже давно
пройшов випробування
чи загинув колись
мільйони мільярди...
не для життя
руйнує засоби буття
2025.02.03
06:06
Під ногами тріск і слизь,
Сонця промені згори, –
Не такі вже, як колись,
Вільхи, клени, явори.
Аж не віриться, що сам
Школярем садив цей гай,
Де стоїть пташиний гам
І лиш зелені розмай.
Сонця промені згори, –
Не такі вже, як колись,
Вільхи, клени, явори.
Аж не віриться, що сам
Школярем садив цей гай,
Де стоїть пташиний гам
І лиш зелені розмай.
2025.02.02
22:11
Ех, катма щастя,
або – Не в цім ось житті
Чим більше кплю з негараздів
Тим трудженіший мій сміх
На біду загубивши із часом
Щось властиве мені
У чому користь, сказав хоч би хто
Чи, як не твориш молитви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...або – Не в цім ось житті
Чим більше кплю з негараздів
Тим трудженіший мій сміх
На біду загубивши із часом
Щось властиве мені
У чому користь, сказав хоч би хто
Чи, як не твориш молитви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.02.02
2025.01.31
2025.01.18
2025.01.02
2025.01.02
2024.12.30
2024.12.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Русалка (2004) /
Вірші
для любви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
для любви
И за сотни жизней отсюда
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію