Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
2026.08.06
15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
2026.08.06
15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про
2026.08.06
14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
2026.08.06
14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Русалка (2004) /
Вірші
для любви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
для любви
И за сотни жизней отсюда
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
