Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Русалка (2004) /
Вірші
для любви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
для любви
И за сотни жизней отсюда
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
