
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.21
19:36
Не знаю за що? —
Здогадуюсь,
він любить харчо
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.
Здогадуюсь,
він любить харчо
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.
2025.10.21
11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
2025.10.21
06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
2025.10.21
00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
2025.10.20
22:40
Більшість моїх розповідей є наболілими і базуються або на напрацьованому досвіді протягом тривалого часу, або інсайтах, що виникли в ході певного клінічного випадку. Ця історія не стала винятком. На прийомі молода жінка зі скаргами на тривожність, панічні
2025.10.20
22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
2025.10.20
15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
2025.10.20
11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
2025.10.20
11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
2025.10.20
09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
2025.10.20
09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
2025.10.20
06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
2025.10.20
01:14
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.
Склеюю серце своє ізолентою.
2025.10.19
22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ліна Русалка (2004) /
Вірші
для любви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
для любви
И за сотни жизней отсюда
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
мне кто-то проявленный
пишет письмо.
Я слышу это из щелей в чуде, стирающем с кожи лицо.
И лицо превращается
в освобожденность цветка.
Я не хотела сломать твой храм.
Я не хотела уснуть посреди алтаря.
Это начало дня.
Забытого нами дня.
Я начинаюсь в чуде.
Возникновения и исчезания.
Я ухожу отсюда
отблеском самопознания.
И меня провожает эхо
всех моих появлений.
Пожалуйста, не стой на коленях.
Не стой предо мной на коленях.
Иначе я не смогу вернуться.
И потомки твои не узнают
про распусканье цветов
на сыром черноземе смысла.
Я не имею понятия, где мы и как с тобой.
Я не имею понятия, кто я и кто со мной.
Мне глаз прожигает светом
завтра, что точно изменит прошлое.
На линии телефонного аппарата
прозрачным ребеночком недоношенным
проплывающим вдоль рассвета
в молчаливом ответе весны
я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Я вернусь в свои сны.
Обратно.
Я вернусь в свои сны
пуантами
на ногах балерины
Изнывающим
по пространству варганом.
И оленем согретым
осенним листком страницы.
Последним не умершим
звуком выстрела.
Все что не сделано — снится мне.
Все, что не сказанно — выцвело.
Все что написано — спицами.
И теперь читай по воде.
И никто не скажет, как правильно.
И никто не поставит правило.
И никто защитить не сможет
перед ликом войны.
Просто здесь были мы.
И могли бы оставить
хотя бы цветы.
На могилах слов.
Но оставили кровь,
а не кров.
И кто будут наши дети.
Во что они будут одеты.
Сироты бесприютные
острых осколоков земли.
Просто здесь были мы.
А теперь будут здесь они.
Вырастать на крови.
Пожалуйста,
рана во мне,
не крови.
И позволь хоть немного слов.
И времени подвести к концу.
Подлецу все к лицу.
Но я так красива в
цветастом ковре земли.
Что прошу ещё
хоть немного времени
для любви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію