(День 33-й. Перебування у феаків)

1.
Ледве прокинувшись, сла́вайсу,
вже Алкіной на кебеті
має... Ні, зовсім не каверзу!
Він – цінувальник бенкетів.

2.
Та̀к що – феаки притопали,
з’їли дванадцять баранів,
вісім свиней іще злопали,
ну, й двох биків-ветеранів...

3.
Потім змагались у здравицях,
в бігові та навкулачки
(до Одіссея у вправах цих
їм – як до Києва рачки).

4.
Правда, мажор, син хазяїнів,
до Одіссея чіплявся
(звісно, пізніш – у розкаянні
через TikTok вибачався).

5.
Потім гомера тамтешнього –
тобто, сліпця Демодока –
вперли на сцену, сердешного;
ось його пісня висока:

          6.
          «Ось, православні, вам хрест,
          що не збрешу на аби-то...
          Жив на Олімпі Гефест
          й жінка його, Афродіта.

          7.
          Я́кось – вона невпопад
          вскочила в гречку з Аресом;
          тільки от – Геліос, гад,
          спостерігав за процесом.

          8.
          Взяв – і Гефесту доніс;
          той приладнав мідну сітку,
          і – просто в ліжку (от біс!)
          з бевзем спіймав Афродітку!

          9.
          Взнавши про цей адюльтер,
          ржуть олімпійці, – невміч їм...
          Сміх цей (кажу як гомер)
          люди зовуть гомеричним».

10.
Потім, як всі повечеряли
та ухопили напої,
взявсь Демодок за бестселери, –
саги про битву при Трої.

11.
Й наш Одіссей геть потьмарився,
ледь не вмивався сльозами:
друзів згадав, й божі кари всі,
й смерті у Трої тій са́мій...

12.
Тож Алкіной і запитує:
«Втратив ти щось тогодення?
Ранений, мо’, тою битвою?
Ну-бо, розкрий вже імення!»

(далі)