Нині у мережі активно по ширюються чутки про можливі вибори всіх ланок влади - від місцевих до найвищих. Мій знайомий "по секрету" розповів, що вичитав у якомусь телеграмканалі ніби на місця уже пішли газети з відповідного
змісту публікаціями, а на вулицях уже можна побачити "бігморди" в уже дещо призабутих партійних кольорах. Один з
можливих серйозних претендентів у кандидати, для самореклами навіть несерйозний китайський ТікТок осідлав, що привернуло до його персони увагу серйозних органів.
Звичайно і підліткові соцмережі і телеграми, котрі замінили багатьом 73-процентним виборцям пріснопам'ятні мережі "бібісі" , цебто - бабця бабці саказала, зовсім з рахунку скидати не варто, але я порекомендував приятелю ще й на парканах дещо читати. Там теж багато про що можна дізнатись. Принагідно згадав, як сам ледь не став жертвою парканних дацзибао.
Було це ще за союзу під час виборів до ВР. Від Київщини
балотувався космонавт Єлисеєв. Мені доручили висвітлювати його зустріч з виборцями і взяти(якщо пощастить) у нього інтерв'ю.Поїздка космонавта була нетривалою. Після зустрічі з виборцями на одному з режимних підприємств Боярки він одразу ж поїхав до москви.На спілкування з пресою відвели не більше півгодини.Мені таки пофартило поговорити з ним хвилин з п'ятнацять. Всього, що вдалось вивідати за цей час було малувато для виділених мені трьохсот рядків на першій шпальті. Доповнити розповідь високого гостя вирішив з офіційної виборчої реклами, котру зірвав із заводського паркана. Фактів вистачило на щось подібне до нарису з гучним заголовком - "Космонавт професія земна". Публікація вийшла наступного дня. Її відзначили на редакційній летючці. Мене похвалили за оперативність. А наступного дня - викликали на... "килим" до обкому. Як з'ясувалось, я у своїй публікації розкрив "державну таємницю", розсекретивши "земну професію космонавта", котрий працював заступником генерального конструктора КБ "Енергія". Товариш майор суворим голосом допитувався, звідки я взяв ці факти!? Я сказав правду - "З паркана"! І бачили б ви здивування всуміш з розчаруванням на обличчі представника контори "глибокого буріння",коли я дістав з кишені зіжмаканий виборчий плакат з біографією Олексія Станіславовича у якій чорним по білому значилися високі наукові звання і та сама "державна таємниця", котру я "видав" ворогам.
Як не дивно, зважаючи на часи, та історія закінчилась для мене хеппіендом. За свою "зраду" я не тільки не постраждав, а й отримав винагороду у вигляді підвищеного гонорару. До речі, той плакат з боярського паркану, як з'ясувалось згодом,не містив ні обов'язкових вихідних даних, ні назви видавництва, котре його надрукувало, ні накладу. Вочевидь, виборчі штаби вже у ті часи не завжди чинили легально.