"Облітають півонії" - з цим чудовим українським
романсом і його талановитим виконавцем
Ві́ктором Миха́йловичем Шпортьком мене пов'язують
щемні спогади. Віктор тривалий час був моїм
сусідою по дачі. Свою дачу він придбав
у колишнього головбуха нашого видавництва. За кілька
років до цього колега подарував мені кущ деревовидної
півонії. Кущ прижився і наприкінці кожного травня
радував мене великими білими духмяними квітами.
Одного з таких теплих, майже літніх вечорів, Віктор
йшов вулицею на маршрутку. Біля мого подвір'я він
зупинився і привітавшись спитав,що це у тебе,
старий, так гарно пахне? Я запросив його підійти
ближче і поглянути самому на "джерело" парфумів.
Побачивши кущ квітучої півонії, Віктор, припавши на
коліно, проспівав куплет пісні, що стала його
творчою візитівкою, і вибачившись
за поспіх, швидким кроком пішов на вечірню маршрутку
до столиці... Тепер, коли відцвітає
моя(що по суті мала б бути його)півонія, я з
теплотою згадую той травневий вечір і свого
талановитого сусіду, котрий нині, на жаль, уже
десь із засвітів спостерігає за всім, що діється
на нашій багатостраждальній Вкраїні...