ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія): • Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
1979. Арія лихваря
Чув я ще з молодших класів
від тату́ся мудрість цю:
«Гроші – все, і ціль, і засіб,
пам’ятай це, сисунцю!»
Не забуду я довіку,
за науку – гран мерсі!
Й та́та взяв я під опіку,
й кошти геть його усі...
Ой ви, гроші, гроші, гроші, рублики,
за́вжди успіх маєте у публіки!
Крони, йєни, злоті, песо, драхмочки,
ви миліші будь-якої дамочки!
Хтось голову ламає,
пойнятий бозна-чим;
мені ж – нужди немає,
бо знаю, що почім!
Я дружину взяв за посаг,
я живився із казни,
як у піфосі філософ,
сам собі латав штани.
Я від сліз чужих не слабнув,
не жалів удів-сиріт,
і дочку зростив привабну,
як удалий депозит.
Ой ви, гроші, гроші, гроші, талери,
інші всі принади ви затьмарили!
Ліри, марки, франки, фунти-стерлінги –
у пригоді стануть навіть шеляги!
«Бути чи не бути?» –
я відповім таки:
Гамле́ти без валюти –
це просто босяки!
Під золою – тліють вуглі,
і скажу я не хвалко,
що не раз в уяві дудлив
з удовичками «кліко»!
Тільки вигідніша – цнота,
тож відомо лиш мені,
скільки дам я заохотив
ніччю темною – вві сні!
Ой ви, гроші, гроші, гроші, долари,
ви б мене і в горі підбадьорили!
Ой ви, грошенята, гроші-грошики,
з вами – не потрібні сенсу пошуки!
Дурні́ питають люди,
у чому ідеал...
Та поки він ще буде –
копичте капітал!
(2025)
*** ОРИГІНАЛ ***
Мне внушал папаша с детства,
не жалея отчих сил:
«Деньги – всё, и цель, и средства,
помни это, сукин сын!»
И родному человеку
я поверил, гран мерси!
И папашу под опеку
взял я, бог его спаси...
Ох вы, деньги, деньги, деньги, рублики,
Франки, фунты стерлинги да тугрики!
Ох, день-де́нь-деньжа́та, деньги, денежки,
Слаще пряника, милее девушки!
Все ищут ответа:
загадка жизни в чём?
А мне плевать на это,
я знаю что почём!
Я женился на приданном,
я погрелся у казны,
Ничего не делал даром,
сам себе чинил штаны.
Воровать – себе дороже,
ну, а брать – конечно, брал;
И родил, надеюсь, тоже
симпатичный капитал.
Ох вы, деньги, деньги, деньги, рублики,
Франки, фунты стерлинги да тугрики!
Ох, день-де́нь-деньжа́та, деньги, денежки,
Слаще пряника, милее девушки!
Все ищут ответа:
быть или не быть?
Плевал я на Гамлета,
раз не умеет жить!
Кто бы знал мои мученья,
кто хоть раз бы подглядел,
Сколько я в воображенье
вин шампанских усидел!
Скольких щеголей обидел
по лицу и по спине,
сколько женщин перевидел
ночью темною во сне!
Ох вы, деньги, деньги, деньги, рублики,
Франки, фунты стерлинги да тугрики!
Ох, день-де́нь-деньжа́та, деньги, денежки,
Слаще пряника, милее девушки!
Все ищут ответа:
где главный идеал?
Пока ответа нету –
копите капитал!
Контекст : ♫ (комп. Г.Гладков, исп. А.Попов)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.275 seconds