Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
1979. Арія лихваря
Чув я ще з молодших класів
від тату́ся мудрість цю:
«Гроші – все, і ціль, і засіб,
пам’ятай це, сисунцю!»
Не забуду я довіку,
за науку – гран мерсі!
Й та́та взяв я під опіку,
й кошти геть його усі...
Ой ви, гроші, гроші, гроші, рублики,
за́вжди успіх маєте у публіки!
Крони, йєни, злоті, песо, драхмочки,
ви миліші будь-якої дамочки!
Хтось голову ламає,
пойнятий бозна-чим;
мені ж – нужди немає,
бо знаю, що почім!
Я дружину взяв за посаг,
я живився із казни,
як у піфосі філософ,
сам собі латав штани.
Я від сліз чужих не слабнув,
не жалів удів-сиріт,
і дочку зростив привабну,
як удалий депозит.
Ой ви, гроші, гроші, гроші, талери,
інші всі принади ви затьмарили!
Ліри, марки, франки, фунти-стерлінги –
у пригоді стануть навіть шеляги!
«Бути чи не бути?» –
я відповім таки:
Гамле́ти без валюти –
це просто босяки!
Під золою – тліють вуглі,
і скажу я не хвалко,
що не раз в уяві дудлив
з удовичками «кліко»!
Тільки вигідніша – цнота,
тож відомо лиш мені,
скільки дам я заохотив
ніччю темною – вві сні!
Ой ви, гроші, гроші, гроші, долари,
ви б мене і в горі підбадьорили!
Ой ви, грошенята, гроші-грошики,
з вами – не потрібні сенсу пошуки!
Дурні́ питають люди,
у чому ідеал...
Та поки він ще буде –
копичте капітал!
(2025)
*** ОРИГІНАЛ ***
Мне внушал папаша с детства,
не жалея отчих сил:
«Деньги – всё, и цель, и средства,
помни это, сукин сын!»
И родному человеку
я поверил, гран мерси!
И папашу под опеку
взял я, бог его спаси...
Ох вы, деньги, деньги, деньги, рублики,
Франки, фунты стерлинги да тугрики!
Ох, день-де́нь-деньжа́та, деньги, денежки,
Слаще пряника, милее девушки!
Все ищут ответа:
загадка жизни в чём?
А мне плевать на это,
я знаю что почём!
Я женился на приданном,
я погрелся у казны,
Ничего не делал даром,
сам себе чинил штаны.
Воровать – себе дороже,
ну, а брать – конечно, брал;
И родил, надеюсь, тоже
симпатичный капитал.
Ох вы, деньги, деньги, деньги, рублики,
Франки, фунты стерлинги да тугрики!
Ох, день-де́нь-деньжа́та, деньги, денежки,
Слаще пряника, милее девушки!
Все ищут ответа:
быть или не быть?
Плевал я на Гамлета,
раз не умеет жить!
Кто бы знал мои мученья,
кто хоть раз бы подглядел,
Сколько я в воображенье
вин шампанских усидел!
Скольких щеголей обидел
по лицу и по спине,
сколько женщин перевидел
ночью темною во сне!
Ох вы, деньги, деньги, деньги, рублики,
Франки, фунты стерлинги да тугрики!
Ох, день-де́нь-деньжа́та, деньги, денежки,
Слаще пряника, милее девушки!
Все ищут ответа:
где главный идеал?
Пока ответа нету –
копите капитал!
Контекст : ♫ (комп. Г.Гладков, исп. А.Попов)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
