ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.03.06
09:14
Гірка непомірно скорбота
На душу незрушно лягла, -
Освячена кров'ю і потом,
Здригається й стогне земля.
Терпіння втрачаю спрокволу,
Бо бачу щодня, як на злість,
Зґвалтоване танками поле,
Обпатраний мінами ліс.
На душу незрушно лягла, -
Освячена кров'ю і потом,
Здригається й стогне земля.
Терпіння втрачаю спрокволу,
Бо бачу щодня, як на злість,
Зґвалтоване танками поле,
Обпатраний мінами ліс.
2025.03.06
02:36
Коли вся здохне орківська сволота?
Боги, немає краю цій війні.
Без пафосу, я знаю, це робота
Бойчині, України патріота,
Пошматувати пута Сатані.
Я виховав тебе такою, доню,
Й ніколи не казав: "Туди не йди!"
Боги, немає краю цій війні.
Без пафосу, я знаю, це робота
Бойчині, України патріота,
Пошматувати пута Сатані.
Я виховав тебе такою, доню,
Й ніколи не казав: "Туди не йди!"
2025.03.06
01:52
Вітаю сердечно! Вже після зими
Пишу вам листа свого вдячного.
Ви, друзі, насправді, такі, як і ми -
Буваєте вкрай необачними!
У того, хто обраний був навмання,
Взуття чорним кремом виблискує.
У вашого лідера славне ім'я -
Пишу вам листа свого вдячного.
Ви, друзі, насправді, такі, як і ми -
Буваєте вкрай необачними!
У того, хто обраний був навмання,
Взуття чорним кремом виблискує.
У вашого лідера славне ім'я -
2025.03.05
20:05
Крига міцніє, стає небезпечною,
на ній падають люди.
Уламки льоду лежать на дорозі,
як метеорити з антисвіту.
Крига блищить гострими лезами,
стверджуючи марність
людських спроб боротися
з приреченістю, зі своєю
на ній падають люди.
Уламки льоду лежать на дорозі,
як метеорити з антисвіту.
Крига блищить гострими лезами,
стверджуючи марність
людських спроб боротися
з приреченістю, зі своєю
2025.03.05
19:29
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту,
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.
2025.03.05
18:29
it lives in me...
the sea of touches and
the endless kisses
oh wings of mine
your weightless moments -
heaven to embrace
the sparkling wine
was sweet, I listened
the sea of touches and
the endless kisses
oh wings of mine
your weightless moments -
heaven to embrace
the sparkling wine
was sweet, I listened
2025.03.05
17:49
Сніги березневі, як сльози минають,
але прохолоду тримає ще серце.
І та необачність, що сталася з нами,
наждачним папером торкає зітерте.
Від спогадів суму оговтатись важко.
Від слів, що тріпали душевні стежини.
Злилися зима із весною у вальсі,
А ї
але прохолоду тримає ще серце.
І та необачність, що сталася з нами,
наждачним папером торкає зітерте.
Від спогадів суму оговтатись важко.
Від слів, що тріпали душевні стежини.
Злилися зима із весною у вальсі,
А ї
2025.03.05
06:01
Уже нема числа могилам,
Уже нема ні сліз, ні зла, –
Війна мене сумним зробила
Та серцю болю додала.
Вже не летить, немов на крилах,
І не цвіте, як сад, життя, –
Війна надії спопелила,
Мене загнала в укриття.
Уже нема ні сліз, ні зла, –
Війна мене сумним зробила
Та серцю болю додала.
Вже не летить, немов на крилах,
І не цвіте, як сад, життя, –
Війна надії спопелила,
Мене загнала в укриття.
2025.03.05
03:12
Я - дядько дорослий. Ти - хлопчик маленький.
Роби, що кажу! На папері угода.
Ось! На тобі ручку! Підписуй швиденько,
А потім здихай разом з вашим народом.
Які ще гарантії? Що тобі треба?
Найкраща гарантія - це моє слово.
Я гузном рудим захищу ваше
Роби, що кажу! На папері угода.
Ось! На тобі ручку! Підписуй швиденько,
А потім здихай разом з вашим народом.
Які ще гарантії? Що тобі треба?
Найкраща гарантія - це моє слово.
Я гузном рудим захищу ваше
2025.03.04
23:18
Із Юлія Кіма
Чув я ще з молодших класів
від татуся мудрість цю:
«Гроші – все, і ціль, і засіб,
пам’ятай це, сисунцю!»
Не забуду я довіку,
Чув я ще з молодших класів
від татуся мудрість цю:
«Гроші – все, і ціль, і засіб,
пам’ятай це, сисунцю!»
Не забуду я довіку,
2025.03.04
22:55
Вона хотіла
у ніч зачаття
масного тіла
зі смаком щастя.
Обіймів вічних
до астенії,
вистав сценічних
драматургії.
у ніч зачаття
масного тіла
зі смаком щастя.
Обіймів вічних
до астенії,
вистав сценічних
драматургії.
2025.03.04
20:12
У старих рукописах
ти загубив суть
своєї сьогоднішньої поезії,
а тепер риєшся в них,
аби віднайти. Думка
чи образ вилетіли з голови,
як таємничий птах.
Старі рукописи
ти загубив суть
своєї сьогоднішньої поезії,
а тепер риєшся в них,
аби віднайти. Думка
чи образ вилетіли з голови,
як таємничий птах.
Старі рукописи
2025.03.04
11:42
Моє покаяння стікає святою водою
З чола, що гаряче, до серця, де віра горить.
Я чую цей порух. Йому б не застигнуть слюдою.
Від першого хлипу йому б затужити навзрид.
Щоб змилося все, що осіло, як чорна сопуха,
Із погляду скелець зітерся облуди т
З чола, що гаряче, до серця, де віра горить.
Я чую цей порух. Йому б не застигнуть слюдою.
Від першого хлипу йому б затужити навзрид.
Щоб змилося все, що осіло, як чорна сопуха,
Із погляду скелець зітерся облуди т
2025.03.04
09:41
Спочатку... в ній було сонце пекучих рум’ян,
Був дикий незайманий погляд,
що дививсь з бельведера юності.
Я любив її пишні й такі пустоцвітні вуста,
Які ще не важили слово на шальках гучності.
Я любив, як вона підб
Був дикий незайманий погляд,
що дививсь з бельведера юності.
Я любив її пишні й такі пустоцвітні вуста,
Які ще не важили слово на шальках гучності.
Я любив, як вона підб
2025.03.04
09:17
Я привіз наш біль і наші страждання…
Він сказав: у них і без цього вже забагато даних.
Я показав світлини полонених, яких катували в підвалах…
Та він не дуже й слухав, навіть переривав.
Я зауважив: не може бути пробачений кат…
Він відповів: у мен
Він сказав: у них і без цього вже забагато даних.
Я показав світлини полонених, яких катували в підвалах…
Та він не дуже й слухав, навіть переривав.
Я зауважив: не може бути пробачений кат…
Він відповів: у мен
2025.03.04
08:27
Ти лише попіл! Ким би ти не був –
у цьому світі тільки подорожній…
І цю стезю долати має кожний,
хто навіть Всесвіту усі скарби здобув!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у цьому світі тільки подорожній…
І цю стезю долати має кожний,
хто навіть Всесвіту усі скарби здобув!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.02.28
2025.02.20
2025.02.13
2025.02.13
2025.02.12
2025.02.09
2025.02.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Вірші
Знову у бій
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Знову у бій
Коли вся здохне орківська сволота?
Боги, немає краю цій війні.
Без пафосу, я знаю, це робота
Бойчині, України патріота,
Пошматувати пута Сатані.
Я виховав тебе такою, доню,
Й ніколи не казав: "Туди не йди!"
Там пекло, бач: снаряди, міни, дрони...
Чигає смерть на воїв молодих.
Казав, що треба навпаки, до скону
Стояти, попри весь вогненний шквал.
Тримати агресивно оборону
І наступати, бити наповал.
Та коли вже із фронту повернулась,
З онуцею прийшла до мене ти --
Розм'якло серце, затремтіло чуле,
Струмками розтеклося доброти.
Така красива, сильна і вродлива,
Немов Богиня із високих сфер --
Бойчиня, поетеса, справжнє диво,
Моя опора в старості тепер.
Ой, не хотів, щоб знов ішла під кулі,
Бо щастя хміль родинного тепла
Мене аж до глибин усіх розчулив,
Бо ти ж таки загинути могла.
І що я сам, старіючий і сивий?
Навіщо це життя мені тоді?
Коли не буду батьком я щасливим --
Непотріб у жахній своїй біді.
...Та губи закусивши аж до крові,
Притис кровиноньку до голови --
Йде за Вкраїну з вищої любові
У бій вона... Обняв. Благословив!
5 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2025)
Боги, немає краю цій війні.
Без пафосу, я знаю, це робота
Бойчині, України патріота,
Пошматувати пута Сатані.
Я виховав тебе такою, доню,
Й ніколи не казав: "Туди не йди!"
Там пекло, бач: снаряди, міни, дрони...
Чигає смерть на воїв молодих.
Казав, що треба навпаки, до скону
Стояти, попри весь вогненний шквал.
Тримати агресивно оборону
І наступати, бити наповал.
Та коли вже із фронту повернулась,
З онуцею прийшла до мене ти --
Розм'якло серце, затремтіло чуле,
Струмками розтеклося доброти.
Така красива, сильна і вродлива,
Немов Богиня із високих сфер --
Бойчиня, поетеса, справжнє диво,
Моя опора в старості тепер.
Ой, не хотів, щоб знов ішла під кулі,
Бо щастя хміль родинного тепла
Мене аж до глибин усіх розчулив,
Бо ти ж таки загинути могла.
І що я сам, старіючий і сивий?
Навіщо це життя мені тоді?
Коли не буду батьком я щасливим --
Непотріб у жахній своїй біді.
...Та губи закусивши аж до крові,
Притис кровиноньку до голови --
Йде за Вкраїну з вищої любові
У бій вона... Обняв. Благословив!
5 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2025)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1321 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1321 seconds