Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.18
15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
2025.11.18
14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Для женщин праздник....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Для женщин праздник....
Для женщин праздник, как приятно…
Ждем поздравлений все – понятно…
И в этот день на удивление…
Нам важно каждое мгновение…
Улыбки, взгляды,комплементы…
Мы не упустим те моменты…
Цветы, подарки и внимание…
Мужчины выразят признание…
2009 Тамара Швец
О, женщина, ты совершенство…
Природой в дар тебе дано…
Рожать дитя, и не одно…
Ты стимул в жизни для мужчин…
Не нужно им других причин…
Чтобы в полет всегда стремится…
И чести, славы им добиться…
Так грациозна, так красива…
По жизни ты идешь как диво…
Блаженство , радость излучая…
Всегда уверенно шагая…
Желаешь сделать мир добрей…
Создать уют и воспитать детей…
март 2009 Тамара Швец
В весенний, ласковый денек…
Слова для женщин, с песен взяты…
Мужчинам, даже невдомек…
Насколько женщины богаты…
Богаты женскою судьбой…
Быть мамой, бабушкой, сестрой…
Хранить очаг в семье своей…
Душой заботиться о ней…
Красивы, ласковы, умелы…
Их совершенству нет предела
Мужчин вокруг зачаровали
Свои улыбки всем раздали…
Март,2009
Женщины не ошибаются, когда влюбляются…
И выбирают себе друга на всю жизнь…
Женщины не ошибаются, занятие, профессию выбирая…
Она ведь кормит их всю жизнь…
Женщины не ошибаются, друзьями и подругами окружая…
Дорожат, стараются эту дружбу сохранить…
Женщины не ошибаются детей рожая…
Воспитывая и оберегая их всю жизнь…
Женщины не ошибаются когда поют от счастья…
Если, конечно, оно досталось им…
28.06.17 (написаны в больнице) Тамара Швец
Что может женщина, не счесть...
Природа главную ей роль дала...
Материнством наградила...
Родить и воспитать детей...
Свое тепло и душу в них вложить...
Чтобы потом гордиться ими...
18.06.17(написаны в больнице) Тамара Швец
Дуже гарно сказав Карен Бліксен, що чоловік і жінка – дві скриньки,в яких зберігаються ключі один до одного...
Якщо ключики ці в надійних, добрих є руках, і вміло досконало ними нам користуватись, то в кожнім домі, такі «скриньки» дадуть можливість для щасливого, сімейного життя...
13.05.18 11.05 Тамара Швець
Весна, солнышко взошло…
Расправила крылышки, лечу…
Парю в мечтах, любуюсь миром…
Наслаждаюсь, люблю природу …
Дарить улыбки и тепло…
Я так хочу, я так хочу…
Счастливой быть, крупинки радости…
Раздать с любовью …
Кто встретиться мне на пути…
Я так весь мир и жизнь люблю…
Всевышнего за все благодарю…
9.03.19 10.42 Тамара Швец
Женщина - жемчужина совершенного и высшего Творца! Замысел главный - рожать, достойными воспитывать детей...
Мужчины - это мужество, сила и отвага! Обеспечить мир, достаток и спокойную жизнь в своей семье – это основная их роль ...
Главное эти роли выполнять! В счастливых семьях – счастливы все, что может быть ценней! Гармонично жить в мире,трудиться, природу и людей вокруг беречь, любить и уважать...
Намного лучшим станет все вокруг, что видим мы...
Взрослое поколение передаст грядущим достойный уважения пример, который - лучше всяких слов, законов -
как счастливо и мирно на нашей Прекрасной Планете жить! Всевышнего за все дары благодарить!
13.03.21 17.21 Тамара Швец
Женщина, мама , жена, сестра, подруга, бабушка…
Ей роль особая Творцом отведена, рожать, воспитывать детей…
Наследников, продолжателей рода, семьи…
Щедрость, любовь, тепло сердца и души им передать…
История жизни, биография каждого человека…
Начинается с грудного молока, первого слова, первого шага…
Авторитет в семье создает, поддерживает заботливый отец…
5.03.25 Тамара Швец
ID: 1034987
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.03.2025 18:15:32
© дата внесення змiн: 08.03.2025 18:15:32
автор: Тома
Ждем поздравлений все – понятно…
И в этот день на удивление…
Нам важно каждое мгновение…
Улыбки, взгляды,комплементы…
Мы не упустим те моменты…
Цветы, подарки и внимание…
Мужчины выразят признание…
2009 Тамара Швец
О, женщина, ты совершенство…
Природой в дар тебе дано…
Рожать дитя, и не одно…
Ты стимул в жизни для мужчин…
Не нужно им других причин…
Чтобы в полет всегда стремится…
И чести, славы им добиться…
Так грациозна, так красива…
По жизни ты идешь как диво…
Блаженство , радость излучая…
Всегда уверенно шагая…
Желаешь сделать мир добрей…
Создать уют и воспитать детей…
март 2009 Тамара Швец
В весенний, ласковый денек…
Слова для женщин, с песен взяты…
Мужчинам, даже невдомек…
Насколько женщины богаты…
Богаты женскою судьбой…
Быть мамой, бабушкой, сестрой…
Хранить очаг в семье своей…
Душой заботиться о ней…
Красивы, ласковы, умелы…
Их совершенству нет предела
Мужчин вокруг зачаровали
Свои улыбки всем раздали…
Март,2009
Женщины не ошибаются, когда влюбляются…
И выбирают себе друга на всю жизнь…
Женщины не ошибаются, занятие, профессию выбирая…
Она ведь кормит их всю жизнь…
Женщины не ошибаются, друзьями и подругами окружая…
Дорожат, стараются эту дружбу сохранить…
Женщины не ошибаются детей рожая…
Воспитывая и оберегая их всю жизнь…
Женщины не ошибаются когда поют от счастья…
Если, конечно, оно досталось им…
28.06.17 (написаны в больнице) Тамара Швец
Что может женщина, не счесть...
Природа главную ей роль дала...
Материнством наградила...
Родить и воспитать детей...
Свое тепло и душу в них вложить...
Чтобы потом гордиться ими...
18.06.17(написаны в больнице) Тамара Швец
Дуже гарно сказав Карен Бліксен, що чоловік і жінка – дві скриньки,в яких зберігаються ключі один до одного...
Якщо ключики ці в надійних, добрих є руках, і вміло досконало ними нам користуватись, то в кожнім домі, такі «скриньки» дадуть можливість для щасливого, сімейного життя...
13.05.18 11.05 Тамара Швець
Весна, солнышко взошло…
Расправила крылышки, лечу…
Парю в мечтах, любуюсь миром…
Наслаждаюсь, люблю природу …
Дарить улыбки и тепло…
Я так хочу, я так хочу…
Счастливой быть, крупинки радости…
Раздать с любовью …
Кто встретиться мне на пути…
Я так весь мир и жизнь люблю…
Всевышнего за все благодарю…
9.03.19 10.42 Тамара Швец
Женщина - жемчужина совершенного и высшего Творца! Замысел главный - рожать, достойными воспитывать детей...
Мужчины - это мужество, сила и отвага! Обеспечить мир, достаток и спокойную жизнь в своей семье – это основная их роль ...
Главное эти роли выполнять! В счастливых семьях – счастливы все, что может быть ценней! Гармонично жить в мире,трудиться, природу и людей вокруг беречь, любить и уважать...
Намного лучшим станет все вокруг, что видим мы...
Взрослое поколение передаст грядущим достойный уважения пример, который - лучше всяких слов, законов -
как счастливо и мирно на нашей Прекрасной Планете жить! Всевышнего за все дары благодарить!
13.03.21 17.21 Тамара Швец
Женщина, мама , жена, сестра, подруга, бабушка…
Ей роль особая Творцом отведена, рожать, воспитывать детей…
Наследников, продолжателей рода, семьи…
Щедрость, любовь, тепло сердца и души им передать…
История жизни, биография каждого человека…
Начинается с грудного молока, первого слова, первого шага…
Авторитет в семье создает, поддерживает заботливый отец…
5.03.25 Тамара Швец
ID: 1034987
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.03.2025 18:15:32
© дата внесення змiн: 08.03.2025 18:15:32
автор: Тома
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
