Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.28
23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
2026.09.28
21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
2026.09.28
18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
2026.09.28
16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
2026.09.28
15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
2026.09.28
15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
2026.09.28
15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
2026.09.28
13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
2026.09.28
10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
2026.09.28
07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ
Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у
2026.09.28
06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
2026.09.27
20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2026.09.27
17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
2026.09.27
15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Для женщин праздник....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Для женщин праздник....
Для женщин праздник, как приятно…
Ждем поздравлений все – понятно…
И в этот день на удивление…
Нам важно каждое мгновение…
Улыбки, взгляды,комплементы…
Мы не упустим те моменты…
Цветы, подарки и внимание…
Мужчины выразят признание…
2009 Тамара Швец
О, женщина, ты совершенство…
Природой в дар тебе дано…
Рожать дитя, и не одно…
Ты стимул в жизни для мужчин…
Не нужно им других причин…
Чтобы в полет всегда стремится…
И чести, славы им добиться…
Так грациозна, так красива…
По жизни ты идешь как диво…
Блаженство , радость излучая…
Всегда уверенно шагая…
Желаешь сделать мир добрей…
Создать уют и воспитать детей…
март 2009 Тамара Швец
В весенний, ласковый денек…
Слова для женщин, с песен взяты…
Мужчинам, даже невдомек…
Насколько женщины богаты…
Богаты женскою судьбой…
Быть мамой, бабушкой, сестрой…
Хранить очаг в семье своей…
Душой заботиться о ней…
Красивы, ласковы, умелы…
Их совершенству нет предела
Мужчин вокруг зачаровали
Свои улыбки всем раздали…
Март,2009
Женщины не ошибаются, когда влюбляются…
И выбирают себе друга на всю жизнь…
Женщины не ошибаются, занятие, профессию выбирая…
Она ведь кормит их всю жизнь…
Женщины не ошибаются, друзьями и подругами окружая…
Дорожат, стараются эту дружбу сохранить…
Женщины не ошибаются детей рожая…
Воспитывая и оберегая их всю жизнь…
Женщины не ошибаются когда поют от счастья…
Если, конечно, оно досталось им…
28.06.17 (написаны в больнице) Тамара Швец
Что может женщина, не счесть...
Природа главную ей роль дала...
Материнством наградила...
Родить и воспитать детей...
Свое тепло и душу в них вложить...
Чтобы потом гордиться ими...
18.06.17(написаны в больнице) Тамара Швец
Дуже гарно сказав Карен Бліксен, що чоловік і жінка – дві скриньки,в яких зберігаються ключі один до одного...
Якщо ключики ці в надійних, добрих є руках, і вміло досконало ними нам користуватись, то в кожнім домі, такі «скриньки» дадуть можливість для щасливого, сімейного життя...
13.05.18 11.05 Тамара Швець
Весна, солнышко взошло…
Расправила крылышки, лечу…
Парю в мечтах, любуюсь миром…
Наслаждаюсь, люблю природу …
Дарить улыбки и тепло…
Я так хочу, я так хочу…
Счастливой быть, крупинки радости…
Раздать с любовью …
Кто встретиться мне на пути…
Я так весь мир и жизнь люблю…
Всевышнего за все благодарю…
9.03.19 10.42 Тамара Швец
Женщина - жемчужина совершенного и высшего Творца! Замысел главный - рожать, достойными воспитывать детей...
Мужчины - это мужество, сила и отвага! Обеспечить мир, достаток и спокойную жизнь в своей семье – это основная их роль ...
Главное эти роли выполнять! В счастливых семьях – счастливы все, что может быть ценней! Гармонично жить в мире,трудиться, природу и людей вокруг беречь, любить и уважать...
Намного лучшим станет все вокруг, что видим мы...
Взрослое поколение передаст грядущим достойный уважения пример, который - лучше всяких слов, законов -
как счастливо и мирно на нашей Прекрасной Планете жить! Всевышнего за все дары благодарить!
13.03.21 17.21 Тамара Швец
Женщина, мама , жена, сестра, подруга, бабушка…
Ей роль особая Творцом отведена, рожать, воспитывать детей…
Наследников, продолжателей рода, семьи…
Щедрость, любовь, тепло сердца и души им передать…
История жизни, биография каждого человека…
Начинается с грудного молока, первого слова, первого шага…
Авторитет в семье создает, поддерживает заботливый отец…
5.03.25 Тамара Швец
ID: 1034987
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.03.2025 18:15:32
© дата внесення змiн: 08.03.2025 18:15:32
автор: Тома
Ждем поздравлений все – понятно…
И в этот день на удивление…
Нам важно каждое мгновение…
Улыбки, взгляды,комплементы…
Мы не упустим те моменты…
Цветы, подарки и внимание…
Мужчины выразят признание…
2009 Тамара Швец
О, женщина, ты совершенство…
Природой в дар тебе дано…
Рожать дитя, и не одно…
Ты стимул в жизни для мужчин…
Не нужно им других причин…
Чтобы в полет всегда стремится…
И чести, славы им добиться…
Так грациозна, так красива…
По жизни ты идешь как диво…
Блаженство , радость излучая…
Всегда уверенно шагая…
Желаешь сделать мир добрей…
Создать уют и воспитать детей…
март 2009 Тамара Швец
В весенний, ласковый денек…
Слова для женщин, с песен взяты…
Мужчинам, даже невдомек…
Насколько женщины богаты…
Богаты женскою судьбой…
Быть мамой, бабушкой, сестрой…
Хранить очаг в семье своей…
Душой заботиться о ней…
Красивы, ласковы, умелы…
Их совершенству нет предела
Мужчин вокруг зачаровали
Свои улыбки всем раздали…
Март,2009
Женщины не ошибаются, когда влюбляются…
И выбирают себе друга на всю жизнь…
Женщины не ошибаются, занятие, профессию выбирая…
Она ведь кормит их всю жизнь…
Женщины не ошибаются, друзьями и подругами окружая…
Дорожат, стараются эту дружбу сохранить…
Женщины не ошибаются детей рожая…
Воспитывая и оберегая их всю жизнь…
Женщины не ошибаются когда поют от счастья…
Если, конечно, оно досталось им…
28.06.17 (написаны в больнице) Тамара Швец
Что может женщина, не счесть...
Природа главную ей роль дала...
Материнством наградила...
Родить и воспитать детей...
Свое тепло и душу в них вложить...
Чтобы потом гордиться ими...
18.06.17(написаны в больнице) Тамара Швец
Дуже гарно сказав Карен Бліксен, що чоловік і жінка – дві скриньки,в яких зберігаються ключі один до одного...
Якщо ключики ці в надійних, добрих є руках, і вміло досконало ними нам користуватись, то в кожнім домі, такі «скриньки» дадуть можливість для щасливого, сімейного життя...
13.05.18 11.05 Тамара Швець
Весна, солнышко взошло…
Расправила крылышки, лечу…
Парю в мечтах, любуюсь миром…
Наслаждаюсь, люблю природу …
Дарить улыбки и тепло…
Я так хочу, я так хочу…
Счастливой быть, крупинки радости…
Раздать с любовью …
Кто встретиться мне на пути…
Я так весь мир и жизнь люблю…
Всевышнего за все благодарю…
9.03.19 10.42 Тамара Швец
Женщина - жемчужина совершенного и высшего Творца! Замысел главный - рожать, достойными воспитывать детей...
Мужчины - это мужество, сила и отвага! Обеспечить мир, достаток и спокойную жизнь в своей семье – это основная их роль ...
Главное эти роли выполнять! В счастливых семьях – счастливы все, что может быть ценней! Гармонично жить в мире,трудиться, природу и людей вокруг беречь, любить и уважать...
Намного лучшим станет все вокруг, что видим мы...
Взрослое поколение передаст грядущим достойный уважения пример, который - лучше всяких слов, законов -
как счастливо и мирно на нашей Прекрасной Планете жить! Всевышнего за все дары благодарить!
13.03.21 17.21 Тамара Швец
Женщина, мама , жена, сестра, подруга, бабушка…
Ей роль особая Творцом отведена, рожать, воспитывать детей…
Наследников, продолжателей рода, семьи…
Щедрость, любовь, тепло сердца и души им передать…
История жизни, биография каждого человека…
Начинается с грудного молока, первого слова, первого шага…
Авторитет в семье создает, поддерживает заботливый отец…
5.03.25 Тамара Швец
ID: 1034987
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.03.2025 18:15:32
© дата внесення змiн: 08.03.2025 18:15:32
автор: Тома
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
