Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.21
07:11
Почуваюся нівроку
Біля темної води, -
Прохолода пестить щоки
Й освіжає, як завжди.
Закидаю вудки знову
Ще у темряві густій,
Наче справжні риболови,
Позабув про супокій.
Біля темної води, -
Прохолода пестить щоки
Й освіжає, як завжди.
Закидаю вудки знову
Ще у темряві густій,
Наче справжні риболови,
Позабув про супокій.
2026.08.21
05:33
Вага Римського золота
«Ті, хто хотів бачити моє приниження,
побачили власну жорстокість».
З уст царівни Єгипту Арсіної
Мої пальці торкаються срібного амулета на шиї жриці. Він легкий, майже невагомий – не те що ланцюги, які римський це
2026.08.20
21:59
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
2026.08.20
21:41
Жовкне лист на верхів”ї беріз,
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка
2026.08.20
20:36
В річці пуголовок плаче,
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
2026.08.20
19:04
падати із тобою
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
2026.08.20
18:08
Той серпень, що ближче до осені,
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
2026.08.20
17:38
Копирсаються спомини в часі -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
2026.08.20
17:33
Дід Микола любить «молодь» розуму навчати,
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То
2026.08.20
13:29
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.
Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.
Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,
2026.08.20
12:53
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
2026.08.20
08:07
Залізна «черепаха»
«Коли фортуна зраджує царів,
золото їхніх обладунків стає їхньою труною».
Давньоримський афоризм часів Александрійської війни
Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу
2026.08.20
07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
2026.08.19
21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
2026.08.19
21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
2026.08.19
21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Для женщин праздник....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Для женщин праздник....
Для женщин праздник, как приятно…
Ждем поздравлений все – понятно…
И в этот день на удивление…
Нам важно каждое мгновение…
Улыбки, взгляды,комплементы…
Мы не упустим те моменты…
Цветы, подарки и внимание…
Мужчины выразят признание…
2009 Тамара Швец
О, женщина, ты совершенство…
Природой в дар тебе дано…
Рожать дитя, и не одно…
Ты стимул в жизни для мужчин…
Не нужно им других причин…
Чтобы в полет всегда стремится…
И чести, славы им добиться…
Так грациозна, так красива…
По жизни ты идешь как диво…
Блаженство , радость излучая…
Всегда уверенно шагая…
Желаешь сделать мир добрей…
Создать уют и воспитать детей…
март 2009 Тамара Швец
В весенний, ласковый денек…
Слова для женщин, с песен взяты…
Мужчинам, даже невдомек…
Насколько женщины богаты…
Богаты женскою судьбой…
Быть мамой, бабушкой, сестрой…
Хранить очаг в семье своей…
Душой заботиться о ней…
Красивы, ласковы, умелы…
Их совершенству нет предела
Мужчин вокруг зачаровали
Свои улыбки всем раздали…
Март,2009
Женщины не ошибаются, когда влюбляются…
И выбирают себе друга на всю жизнь…
Женщины не ошибаются, занятие, профессию выбирая…
Она ведь кормит их всю жизнь…
Женщины не ошибаются, друзьями и подругами окружая…
Дорожат, стараются эту дружбу сохранить…
Женщины не ошибаются детей рожая…
Воспитывая и оберегая их всю жизнь…
Женщины не ошибаются когда поют от счастья…
Если, конечно, оно досталось им…
28.06.17 (написаны в больнице) Тамара Швец
Что может женщина, не счесть...
Природа главную ей роль дала...
Материнством наградила...
Родить и воспитать детей...
Свое тепло и душу в них вложить...
Чтобы потом гордиться ими...
18.06.17(написаны в больнице) Тамара Швец
Дуже гарно сказав Карен Бліксен, що чоловік і жінка – дві скриньки,в яких зберігаються ключі один до одного...
Якщо ключики ці в надійних, добрих є руках, і вміло досконало ними нам користуватись, то в кожнім домі, такі «скриньки» дадуть можливість для щасливого, сімейного життя...
13.05.18 11.05 Тамара Швець
Весна, солнышко взошло…
Расправила крылышки, лечу…
Парю в мечтах, любуюсь миром…
Наслаждаюсь, люблю природу …
Дарить улыбки и тепло…
Я так хочу, я так хочу…
Счастливой быть, крупинки радости…
Раздать с любовью …
Кто встретиться мне на пути…
Я так весь мир и жизнь люблю…
Всевышнего за все благодарю…
9.03.19 10.42 Тамара Швец
Женщина - жемчужина совершенного и высшего Творца! Замысел главный - рожать, достойными воспитывать детей...
Мужчины - это мужество, сила и отвага! Обеспечить мир, достаток и спокойную жизнь в своей семье – это основная их роль ...
Главное эти роли выполнять! В счастливых семьях – счастливы все, что может быть ценней! Гармонично жить в мире,трудиться, природу и людей вокруг беречь, любить и уважать...
Намного лучшим станет все вокруг, что видим мы...
Взрослое поколение передаст грядущим достойный уважения пример, который - лучше всяких слов, законов -
как счастливо и мирно на нашей Прекрасной Планете жить! Всевышнего за все дары благодарить!
13.03.21 17.21 Тамара Швец
Женщина, мама , жена, сестра, подруга, бабушка…
Ей роль особая Творцом отведена, рожать, воспитывать детей…
Наследников, продолжателей рода, семьи…
Щедрость, любовь, тепло сердца и души им передать…
История жизни, биография каждого человека…
Начинается с грудного молока, первого слова, первого шага…
Авторитет в семье создает, поддерживает заботливый отец…
5.03.25 Тамара Швец
ID: 1034987
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.03.2025 18:15:32
© дата внесення змiн: 08.03.2025 18:15:32
автор: Тома
Ждем поздравлений все – понятно…
И в этот день на удивление…
Нам важно каждое мгновение…
Улыбки, взгляды,комплементы…
Мы не упустим те моменты…
Цветы, подарки и внимание…
Мужчины выразят признание…
2009 Тамара Швец
О, женщина, ты совершенство…
Природой в дар тебе дано…
Рожать дитя, и не одно…
Ты стимул в жизни для мужчин…
Не нужно им других причин…
Чтобы в полет всегда стремится…
И чести, славы им добиться…
Так грациозна, так красива…
По жизни ты идешь как диво…
Блаженство , радость излучая…
Всегда уверенно шагая…
Желаешь сделать мир добрей…
Создать уют и воспитать детей…
март 2009 Тамара Швец
В весенний, ласковый денек…
Слова для женщин, с песен взяты…
Мужчинам, даже невдомек…
Насколько женщины богаты…
Богаты женскою судьбой…
Быть мамой, бабушкой, сестрой…
Хранить очаг в семье своей…
Душой заботиться о ней…
Красивы, ласковы, умелы…
Их совершенству нет предела
Мужчин вокруг зачаровали
Свои улыбки всем раздали…
Март,2009
Женщины не ошибаются, когда влюбляются…
И выбирают себе друга на всю жизнь…
Женщины не ошибаются, занятие, профессию выбирая…
Она ведь кормит их всю жизнь…
Женщины не ошибаются, друзьями и подругами окружая…
Дорожат, стараются эту дружбу сохранить…
Женщины не ошибаются детей рожая…
Воспитывая и оберегая их всю жизнь…
Женщины не ошибаются когда поют от счастья…
Если, конечно, оно досталось им…
28.06.17 (написаны в больнице) Тамара Швец
Что может женщина, не счесть...
Природа главную ей роль дала...
Материнством наградила...
Родить и воспитать детей...
Свое тепло и душу в них вложить...
Чтобы потом гордиться ими...
18.06.17(написаны в больнице) Тамара Швец
Дуже гарно сказав Карен Бліксен, що чоловік і жінка – дві скриньки,в яких зберігаються ключі один до одного...
Якщо ключики ці в надійних, добрих є руках, і вміло досконало ними нам користуватись, то в кожнім домі, такі «скриньки» дадуть можливість для щасливого, сімейного життя...
13.05.18 11.05 Тамара Швець
Весна, солнышко взошло…
Расправила крылышки, лечу…
Парю в мечтах, любуюсь миром…
Наслаждаюсь, люблю природу …
Дарить улыбки и тепло…
Я так хочу, я так хочу…
Счастливой быть, крупинки радости…
Раздать с любовью …
Кто встретиться мне на пути…
Я так весь мир и жизнь люблю…
Всевышнего за все благодарю…
9.03.19 10.42 Тамара Швец
Женщина - жемчужина совершенного и высшего Творца! Замысел главный - рожать, достойными воспитывать детей...
Мужчины - это мужество, сила и отвага! Обеспечить мир, достаток и спокойную жизнь в своей семье – это основная их роль ...
Главное эти роли выполнять! В счастливых семьях – счастливы все, что может быть ценней! Гармонично жить в мире,трудиться, природу и людей вокруг беречь, любить и уважать...
Намного лучшим станет все вокруг, что видим мы...
Взрослое поколение передаст грядущим достойный уважения пример, который - лучше всяких слов, законов -
как счастливо и мирно на нашей Прекрасной Планете жить! Всевышнего за все дары благодарить!
13.03.21 17.21 Тамара Швец
Женщина, мама , жена, сестра, подруга, бабушка…
Ей роль особая Творцом отведена, рожать, воспитывать детей…
Наследников, продолжателей рода, семьи…
Щедрость, любовь, тепло сердца и души им передать…
История жизни, биография каждого человека…
Начинается с грудного молока, первого слова, первого шага…
Авторитет в семье создает, поддерживает заботливый отец…
5.03.25 Тамара Швец
ID: 1034987
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.03.2025 18:15:32
© дата внесення змiн: 08.03.2025 18:15:32
автор: Тома
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
