Чого плачу?
Всім кажу: не знаю,
Та ж насправді є причина,
Така дурненька.

Якісь оті маленькії моменти,
Такі тихі та спокійні,
Мелодійні, добрі,
Зникли у житті,
А повторюються в голові.

Янгольська душа була так поряд,
Вічні бажання до долі
Справдились нарешті,
А потім розвалились знов.

Насправді я й не хочу
Повертати те усе, бо іншим
Себе не побажаю.

Можливо, найкраще:
Заснути назавжди,
Чи то згоріти у воді,
Чи втопитися в повітрі,
Задихнутись почуттями,
Подавитися думками.

Впасти.
Замовкнути.
Забути.
Лежати.
Вмерти.

Ніби стріляю в свої ж ноги,
Знищую дорогу вперед,
А доля тягне мене далі,
На прострелених ногах
Й по понищеному шляху
Уперед в життя.

Хочу побажати янголу щастя,
Усі зорі в мультивсесвіті,
Усі світи, усю любов,
Всі найкращі слова
І ніколи не згадувати мене.