ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.24
09:35
Та годі вже цькувати Президента!
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
2026.01.23
22:44
Друзі, що скажу я вам:
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
2026.01.23
20:35
Цікаво, швендяє де лютий
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
2026.01.23
18:46
Із Леоніда Сергєєва
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
2026.01.23
17:05
плачуть листям осінні гаї
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
2026.01.23
16:55
Мобільний вимкнули зв'язок,
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
2026.01.23
11:23
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
2026.01.23
10:52
Розкажи,
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
2026.01.23
06:16
Є бездверний дім і
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
2026.01.23
03:55
Падаю? Вклоняюся снігам...
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
2026.01.23
00:27
не задивляйтеся за вікно
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
2026.01.22
21:27
Говорять, що узнати московітів
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
2026.01.22
17:05
Є сміх, коли за животи беруться
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
2026.01.22
16:29
Коли понюхаю чужу білизну -
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
2026.01.22
14:05
Не забуваю малу дітвору,
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
2026.01.22
12:14
Зима у біло-чорних кольорах,
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Омельченко (1760) /
Вірші
Брід річки Кабул. Ford o' Kabul river
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Брід річки Кабул. Ford o' Kabul river
Місто Кабул біля річки Кабул, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Там назавжди товариша втратив,
Бо не всім допливти повезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Там вода піднялась і ріка розлилась,
І лише половина ескадрону перебралась*
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Місто Кабул - прокляте місце, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Клянусь, не забуду твоє я лице,
Бо не всім допливти повезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Тримайся віх, що показують путь
І вони точно тебе проведуть
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Місто Кабул із сонця і пилу брудного, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо!-
Краще б втопився я замість нього,
Бо не всім допливти повезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі!
Чути було як коні воду молотять,
Чути було як люди в воді хлюпотять
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Місто Кабул - треба взяти його, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Заради цього я залишив того,
Кому допливти не звезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Не суходіл аж ніяк в дідька там;
Ніколи й нізащо не йди туди сам
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Місто Кабул до дідька триклятого, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Я бачив його живого й здорового,
Перш ніж йому допливти не звезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Боже допоможи їм, якщо помиляться,
Бо в чоботях важких вони втопляться*
У броді річки Кабул у пітьмі.
Розвертай коня від міста Кабула, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Він і половина загону загинула,
Бо не всім допливти повезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Впала вода і ріка починає міліти,
Та кликати марно перебродити
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Там назавжди товариша втратив,
Бо не всім допливти повезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Там вода піднялась і ріка розлилась,
І лише половина ескадрону перебралась*
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Місто Кабул - прокляте місце, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Клянусь, не забуду твоє я лице,
Бо не всім допливти повезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Тримайся віх, що показують путь
І вони точно тебе проведуть
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Місто Кабул із сонця і пилу брудного, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо!-
Краще б втопився я замість нього,
Бо не всім допливти повезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі!
Чути було як коні воду молотять,
Чути було як люди в воді хлюпотять
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Місто Кабул - треба взяти його, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Заради цього я залишив того,
Кому допливти не звезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Не суходіл аж ніяк в дідька там;
Ніколи й нізащо не йди туди сам
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Місто Кабул до дідька триклятого, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Я бачив його живого й здорового,
Перш ніж йому допливти не звезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Боже допоможи їм, якщо помиляться,
Бо в чоботях важких вони втопляться*
У броді річки Кабул у пітьмі.
Розвертай коня від міста Кабула, -
Сурміть у сурми! Шаблі наголо! -
Він і половина загону загинула,
Бо не всім допливти повезло.
Брід, брід, брід річки Кабул,
Брід річки Кабул у пітьмі.
Впала вода і ріка починає міліти,
Та кликати марно перебродити
Через брід річки Кабул у пітьмі.
Вірш Радьярда Кіплінга.
«...половина ескадрону перебралась». Тобто десь 60 військових. Вказується, що тоді разом з 46 людьми втопились і 13 коней.
«Бо в чоботях важких вони втопляться» (boots will pull ’em under) Вказують, що кіннотники носили важкі чоботи для верхової їзди, які могли і справді затягнути їх під воду.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1143 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1143 seconds