ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.01
12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
2026.05.01
12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
2026.05.01
12:16
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ).
Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…»
(РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен
2026.05.01
12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
2026.05.01
10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
2026.05.01
06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
2026.04.30
19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
2026.04.30
18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
2026.04.30
14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Омельченко (1760) /
Вірші
Марш "Хижі птахи" (Війська закордонної служби) "Birds of prey" marsh (Troops for foreign service)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Марш "Хижі птахи" (Війська закордонної служби) "Birds of prey" marsh (Troops for foreign service)
Кроком руш! Бруд на обмотках наших штанин.
Вперед! Дивись як крапає з корогви в чохлі.
Вперед! В заплаканих вікнах обличчя дружин,
Вони не те, що можна взяти на кораблі!
Веселіше! Ми ніколи не домаршируємо до перемоги!
І дожити, щоб почути гуркіт гармати, не матимем змоги.*
Великим хижим птахам
Просто станемо кормом.
І ніколи ваші солдати вже не переступлять ваші пороги!
Лівим плечем уперед! - і ми за ріг завертаємо.
На місці! – і нехай хвіст колони наздоганяє.
Господи! Посудини переповнені, і ми всі не влізаємо...
Веселіше! Ми їдемо, а куди ніхто з нас не знає!
Кроком руш! Не такий страшний чорт, як зображають!
Веселіше! Розважимось, перед бути доставленим.
Стій! Не в вас одних чуття дружини втрачають.
Веселіше! І хай Бог допоможе сьогодні одруженим!
Агов! Підіймайтесь, голодні жебраки, на своє горе.
(Чуєте, як вони хочуть чаю і швидко, кожен канудить)
Повна дурня їсти хліб, змочений в чаї – вам в море,
І вже завтра, в твіндеку згасите піч, бо вас знудить!
Стій! Подружжя з дітьми мають йти попереду нас!*
Звісно, знову заблокували клятий трап багажем!
Веселіше, кінногвардійці, ніжно оберігаючі нас,
І з восьмої ранку тримаючі нас під дощем!
Застряглий в строю, просякнутий до спіднього споду,
Вже страждаючий від нудоти, ще до судна гойдання,
Ось дім твій щасливий... Шикуйсь уздовж борту!
Ставай! Відставити спів і розмови! Мовчання!
Веселіше! Нам не дожити, щоб побачити розтриклятої перемоги!
Веселіше! І дожити, щоб почути гуркіт гармати не матимем змоги.
(Ще веселіше!)
Шакалам й шулікам
Просто будем обідом
І ніколи ваші солдати вже не переступлять ваші пороги!
(Гіп-гіп! Ура!)
Орел і ворона шугають,
Вони нас чекають
І ніколи ваші солдати вже не переступлять ваші пороги!
(Гіп-гіп! Ура!)
Так, великим хижим птахам
Просто станемо кормом
І ніколи ваші солдати вже не переступлять ваші пороги!
Вперед! Дивись як крапає з корогви в чохлі.
Вперед! В заплаканих вікнах обличчя дружин,
Вони не те, що можна взяти на кораблі!
Веселіше! Ми ніколи не домаршируємо до перемоги!
І дожити, щоб почути гуркіт гармати, не матимем змоги.*
Великим хижим птахам
Просто станемо кормом.
І ніколи ваші солдати вже не переступлять ваші пороги!
Лівим плечем уперед! - і ми за ріг завертаємо.
На місці! – і нехай хвіст колони наздоганяє.
Господи! Посудини переповнені, і ми всі не влізаємо...
Веселіше! Ми їдемо, а куди ніхто з нас не знає!
Кроком руш! Не такий страшний чорт, як зображають!
Веселіше! Розважимось, перед бути доставленим.
Стій! Не в вас одних чуття дружини втрачають.
Веселіше! І хай Бог допоможе сьогодні одруженим!
Агов! Підіймайтесь, голодні жебраки, на своє горе.
(Чуєте, як вони хочуть чаю і швидко, кожен канудить)
Повна дурня їсти хліб, змочений в чаї – вам в море,
І вже завтра, в твіндеку згасите піч, бо вас знудить!
Стій! Подружжя з дітьми мають йти попереду нас!*
Звісно, знову заблокували клятий трап багажем!
Веселіше, кінногвардійці, ніжно оберігаючі нас,
І з восьмої ранку тримаючі нас під дощем!
Застряглий в строю, просякнутий до спіднього споду,
Вже страждаючий від нудоти, ще до судна гойдання,
Ось дім твій щасливий... Шикуйсь уздовж борту!
Ставай! Відставити спів і розмови! Мовчання!
Веселіше! Нам не дожити, щоб побачити розтриклятої перемоги!
Веселіше! І дожити, щоб почути гуркіт гармати не матимем змоги.
(Ще веселіше!)
Шакалам й шулікам
Просто будем обідом
І ніколи ваші солдати вже не переступлять ваші пороги!
(Гіп-гіп! Ура!)
Орел і ворона шугають,
Вони нас чекають
І ніколи ваші солдати вже не переступлять ваші пороги!
(Гіп-гіп! Ура!)
Так, великим хижим птахам
Просто станемо кормом
І ніколи ваші солдати вже не переступлять ваші пороги!
Вірш Радьярда Кіплінга.
«...почути гуркіт гармати, не матимем змоги». Не зрозумілий коментаторам рядок, що Кіплінг мав на увазі: чи то солдати не доживуть до салюту в честь перемоги, чи то взагалі до бойових дій не доживуть.
«Подружжя з дітьми мають йти попереду нас!» Лише деяким дружинам – якомусь проценту - було дозволено супроводжувати полк у закордонних відрядженнях.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2049 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2049 seconds