Ах, чаша золота розкололася!* Дух відлетів назавжди, на вік!
Бийте у дзвони! Свята душа пливе вже по Стіксу,* по річці із рік;
Гі де Вір,* ти не плачеш? Плач або зараз, або потім хай не кортить.
Дивись! Ось там твоя кохана Лінор* на дрогах жахливих лежить!
Справляйте обряд поховання і пісню заспівайте похоронного строю!
Гімн для королівни із тих, хто як і вона померла колись молодою -
Панахиду по ній, двічі померлій, оскільки померла вона молодою.

«Паскуди! За багатство любили, а за гордощі ненавистю її оточили,
А коли занедужала, щоби померла вона, вмерти єлейно благословили!
Як будете справляти обряд? Як будете співати панахиду на вік упокою
По вашому лихому оку – по язику, що наклепом і вдачею своєю злою
Занапастив невинність, що двічі умерла, бо померла вона молодою?»

Згрішили ми;* - але не гнівайся так, нехай Суботня пісня злетить
До Бога так урочисто, щоб мертва скривдженою не була ні на мить!
Мила Лінор «раніше пішла» з Надією, що повинна була поруч літати,
Нестямним залишивши, через дитя, що мала твоєю нареченою стати -
Для неї, вродливої і галантної,* що скромно лежить тепер на дрогах,
Життя в її волоссі жовтому, золотавому, та не в дівочих очах –
Життя все ще там, у волоссі, та смерть вже в дівочих очах.

«Геть! Сю ніч моє серце легке. Не стану панахиди возносити спів,
Але янгола в польоті його я вихвалятиму піснею* старих часів!
Хай у дзвони не б’ють! Щоб мила душа, на освячених веселощів тлі,
Не вловила сповіщення, що відпливає з проклятої цієї Землі.
До друзів вгорі від лиходіїв внизу, обурений дух зі стану тілесного -
Від Пекла до вищого світу далеко-далеко до Раю Небесного –
Від горя і стогону до золотого престолу біля Владики Небесного».

Вірш Едгара Аллена Поу.

«Ах, чаша золота розкололася!» Цитата із «Еклезіаста» (розділ 12):
«5...адже людина наближається до свого вічного дому, а по вулиці вже ходитимуть в очікуванні плакальниці.
6 А вже коли обірветься срібний шнурок, розколеться золота чаша, й розіб’ється глечик біля криниці, тоді зламане колесо впаде в криницю.
7 Таким чином порох повернеться в землю, з якої вийшов, а дух повернеться до Бога, Який його дав…»
«пливе вже по Стіксу». В оригіналі «Stygian river» - Поу використовує прикметник, що позначає темне, похмуре – підземна ріка, через яку міфічний Харон переправляв тіні померлих.

«Гі де Вір». Припускається, що Аллан Поу взяв прізвище героя з роману Джона Пламера Ворда «Де Вір, або Людина Незалежності» (1827). Таке ж французьке прізвище мали англійські аристократи, останнім з яких був 20-ий граф Оксфорд.

«кохана Лінор». Ім’я героїні вперше з’явилося як «Лінор» тільки під час повної переробки раннього «Пеана», де героїню звали Хелен. Дослідники зазначають, що на примірнику журналу, який Аллан Поу подарував Сарі Хелен Вітмен у 1848 році, він написав: «Хелен, Еллен, Елінор, Лінор». Усі ці імена з давньогрецьких часів означають «світла» або «яскрава».

«Згрішили ми». В оригіналі використовується латинське слово «Peccavimus», з 105 псалма вірш 6, який читають при похоронах.

«і галантної». В оригіналі Поу використав французьке слово «débonnaire», яке, як вважається поцупив з вірша Мілтона «L’Allegro».

«я вихвалятиму піснею». В оригіналі використано слово «Pæan», що є давньогрецькою хвалебною піснею, яка спочатку була як хорова пісня-молитва.