
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.20
06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
2025.10.20
01:14
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.
Склеюю серце своє ізолентою.
2025.10.19
22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.10.19
20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
2025.10.19
18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
2025.10.19
16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…
2025.10.19
15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
2025.10.19
14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
2025.10.19
13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
2025.10.19
11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
2025.10.19
09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
2025.10.19
09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
2025.10.19
06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Корпус Арго (УНСО)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Корпус Арго (УНСО)
Промовимо ж про тії справи
Про котрі ще ніхто півслова не сказав,
Що не знайшли визнання у державі-
Найбездержавнішій з усіх держав!
Згадаймо літо дев'яносто третього року
Коли на землях древньої Колхіди
Збігала кров із гір потоком
Це знов Мешех* залишив сліду.
Хоч час уже "демократичний", новий
Одначе, незважаючи на теє
Орел імперський двохголовий
По-старому терзає Прометея.
І отоді - далекої вже днини
Один за всіх й усі за одного
В сталеву міць з'єдналися грузини
І українські хлопці з корпусу "Арго".
В боях під Гудаутою й Сухумі
Свинець, вогонь і кров - усе одно!
Свободу там виборювали в сумі
Що є цінніше аніж Золоте Руно!
Від канонади двиготіли гори
На перевалах сосни пломеніли враз!
Та час від часу все ж летів у море
Московський хвалений спецназ!
Звивався люто ворог змієм
Ви ж не схилили голови уклінно
І був там ще той хлопець Гія*
Що став знаменням України.
Так, ви не стали на коліна
Судилась доля інша, не така
Хоча й була позаду псевдоукраїна
Під проводом фарбованого лиса Кравчука,
Що так болюче сприйняв вісті із Кавказу
Режим почав великі лови...
Та невловимі й цього разу
Пішли в похід у гори знову!
Пройшли роки...
А ми живемо поміж тих же буфонад,
Брехливий глянець із гламурненьких журналів,
Суцільна черга мало- недо- виправданих зрад,
Цинічний вищир із телеканалів і "кварталів".
Та знаю я, що однієї днини
Прийдуть усі до одного
І стануть в обороні України
Живі й полеглі хлопці з корпусу "Арго".
8 липня 2010.
Про котрі ще ніхто півслова не сказав,
Що не знайшли визнання у державі-
Найбездержавнішій з усіх держав!
Згадаймо літо дев'яносто третього року
Коли на землях древньої Колхіди
Збігала кров із гір потоком
Це знов Мешех* залишив сліду.
Хоч час уже "демократичний", новий
Одначе, незважаючи на теє
Орел імперський двохголовий
По-старому терзає Прометея.
І отоді - далекої вже днини
Один за всіх й усі за одного
В сталеву міць з'єдналися грузини
І українські хлопці з корпусу "Арго".
В боях під Гудаутою й Сухумі
Свинець, вогонь і кров - усе одно!
Свободу там виборювали в сумі
Що є цінніше аніж Золоте Руно!
Від канонади двиготіли гори
На перевалах сосни пломеніли враз!
Та час від часу все ж летів у море
Московський хвалений спецназ!
Звивався люто ворог змієм
Ви ж не схилили голови уклінно
І був там ще той хлопець Гія*
Що став знаменням України.
Так, ви не стали на коліна
Судилась доля інша, не така
Хоча й була позаду псевдоукраїна
Під проводом фарбованого лиса Кравчука,
Що так болюче сприйняв вісті із Кавказу
Режим почав великі лови...
Та невловимі й цього разу
Пішли в похід у гори знову!
Пройшли роки...
А ми живемо поміж тих же буфонад,
Брехливий глянець із гламурненьких журналів,
Суцільна черга мало- недо- виправданих зрад,
Цинічний вищир із телеканалів і "кварталів".
Та знаю я, що однієї днини
Прийдуть усі до одного
І стануть в обороні України
Живі й полеглі хлопці з корпусу "Арго".
8 липня 2010.
*Мешех - один з синів біблійного Яфета. Міфічний родоначальник московитів. Тут вжитий у значенні російський імперіалізм.
* Георгій Гонгадзе брав участь у абхазькій війні. Зняв фільм "Тіні війни" про унсовців на Кавказі.
"На початку липня 1993 р. УНА-УНСО направляє в допомогу Грузії у боротьбі проти московських загарбників добровольчий корпус УНСО "Арго", котрий особливо відзначився в боях під Сухумі.
У цій війні семеро унсовців полягли смертю хоробрих. Тридцять стрільців УНСО були нагороджені найвищою державною нагородою Республіки Грузія. Їх звитяга героїзм - це одне примноження слави Української нації. "
(Замкова Гора. УНА-УНСО число 2 (54) 2006 року).
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію