Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Корпус Арго (УНСО)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Корпус Арго (УНСО)
Промовимо ж про тії справи
Про котрі ще ніхто півслова не сказав,
Що не знайшли визнання у державі-
Найбездержавнішій з усіх держав!
Згадаймо літо дев'яносто третього року
Коли на землях древньої Колхіди
Збігала кров із гір потоком
Це знов Мешех* залишив сліду.
Хоч час уже "демократичний", новий
Одначе, незважаючи на теє
Орел імперський двохголовий
По-старому терзає Прометея.
І отоді - далекої вже днини
Один за всіх й усі за одного
В сталеву міць з'єдналися грузини
І українські хлопці з корпусу "Арго".
В боях під Гудаутою й Сухумі
Свинець, вогонь і кров - усе одно!
Свободу там виборювали в сумі
Що є цінніше аніж Золоте Руно!
Від канонади двиготіли гори
На перевалах сосни пломеніли враз!
Та час від часу все ж летів у море
Московський хвалений спецназ!
Звивався люто ворог змієм
Ви ж не схилили голови уклінно
І був там ще той хлопець Гія*
Що став знаменням України.
Так, ви не стали на коліна
Судилась доля інша, не така
Хоча й була позаду псевдоукраїна
Під проводом фарбованого лиса Кравчука,
Що так болюче сприйняв вісті із Кавказу
Режим почав великі лови...
Та невловимі й цього разу
Пішли в похід у гори знову!
Пройшли роки...
А ми живемо поміж тих же буфонад,
Брехливий глянець із гламурненьких журналів,
Суцільна черга мало- недо- виправданих зрад,
Цинічний вищир із телеканалів і "кварталів".
Та знаю я, що однієї днини
Прийдуть усі до одного
І стануть в обороні України
Живі й полеглі хлопці з корпусу "Арго".
8 липня 2010.
Про котрі ще ніхто півслова не сказав,
Що не знайшли визнання у державі-
Найбездержавнішій з усіх держав!
Згадаймо літо дев'яносто третього року
Коли на землях древньої Колхіди
Збігала кров із гір потоком
Це знов Мешех* залишив сліду.
Хоч час уже "демократичний", новий
Одначе, незважаючи на теє
Орел імперський двохголовий
По-старому терзає Прометея.
І отоді - далекої вже днини
Один за всіх й усі за одного
В сталеву міць з'єдналися грузини
І українські хлопці з корпусу "Арго".
В боях під Гудаутою й Сухумі
Свинець, вогонь і кров - усе одно!
Свободу там виборювали в сумі
Що є цінніше аніж Золоте Руно!
Від канонади двиготіли гори
На перевалах сосни пломеніли враз!
Та час від часу все ж летів у море
Московський хвалений спецназ!
Звивався люто ворог змієм
Ви ж не схилили голови уклінно
І був там ще той хлопець Гія*
Що став знаменням України.
Так, ви не стали на коліна
Судилась доля інша, не така
Хоча й була позаду псевдоукраїна
Під проводом фарбованого лиса Кравчука,
Що так болюче сприйняв вісті із Кавказу
Режим почав великі лови...
Та невловимі й цього разу
Пішли в похід у гори знову!
Пройшли роки...
А ми живемо поміж тих же буфонад,
Брехливий глянець із гламурненьких журналів,
Суцільна черга мало- недо- виправданих зрад,
Цинічний вищир із телеканалів і "кварталів".
Та знаю я, що однієї днини
Прийдуть усі до одного
І стануть в обороні України
Живі й полеглі хлопці з корпусу "Арго".
8 липня 2010.
*Мешех - один з синів біблійного Яфета. Міфічний родоначальник московитів. Тут вжитий у значенні російський імперіалізм.
* Георгій Гонгадзе брав участь у абхазькій війні. Зняв фільм "Тіні війни" про унсовців на Кавказі.
"На початку липня 1993 р. УНА-УНСО направляє в допомогу Грузії у боротьбі проти московських загарбників добровольчий корпус УНСО "Арго", котрий особливо відзначився в боях під Сухумі.
У цій війні семеро унсовців полягли смертю хоробрих. Тридцять стрільців УНСО були нагороджені найвищою державною нагородою Республіки Грузія. Їх звитяга героїзм - це одне примноження слави Української нації. "
(Замкова Гора. УНА-УНСО число 2 (54) 2006 року).
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
