Тринадцятий вік. Ех Київ, Київ!
Слава твоя тепер догора
Хоч і не було ніяких мотивів
Ти не столиця давно, а мара.

Звелась в ніщо Русь Ярослава
Сплуталось все в грузьких стежках
Знову розбій, січа кривава
Видно надурно повчав Мономах!

Ніяк не урветься клята та в'язь
За міжусоб'ям міжусобиця лине
За князем - князь, ізнову ще князь,
А місто від того впадає і гине.

Гомонить люд: до кого пристати
Всі наробили чималих вже шкод
Кому би "вірність" дорожче продати
Так на гидоту ізвівся народ.

Де на це лихо узявся Андрій
Той, що неначе Бога любив.
Він влаштував такий вже розбій!
На що утрапив ущент розорив!

Випав боярину невдатний рік*
Слуги князівські проти нього повстали.
Кудись далеко боярин утік,
Злякавшись помсти їх та опали.

Ну а челядь тому і рада:
П'є та гуляє, роздоли-роздолами!
Зрідка устане, маєток окраде,
І знов пиячить з дівками голими.

Порожньо в полі!
Посуха, злидні, голод змагає:
Ген той іде по вулиці зовсім вже кволий,
А он уже зовсім лежить умирає.

І церква не церква, а мовби могила
Немає турботи від монастирів.
Від всіх стражденних вона спорудила
Не те щоби мур, а уже - цілий рів.

А книжник один, після бачених бід,
Не може вже більше і хвилю змовчати.
Порушив він Богові даний обіт,
І голосно знать заходився картати.

Даремно ти, книжнику, гучно волаєш
І камінь кидаєш у лютій злобі.
Всі, котрих так навісно лаєш,
Докорам байдужі, глухі та сліпі

Тріщать старі стіни. Ніхто не боронить.
Не відає: скоро буде біда!
Он десь там на овиді куряву гонить,
То на захід мандрує монгольська орда!

7 грудня 2009.

* Тут і далі обігруються мотиви сюжету новели Юрія Логвина "Книжник".

Написано за два місяці до помпезного тріумфу кандидата всіх "трудящих" люмпенів Віктора Януковича і його Партії Регіонів. Так що в сюжеті вірша не лише Русь, але й сучасна автору Україна. В ньому можна знайти відлуння і пізніших подій: 2019, і відповідно, 2022 років.