Коли я вперше оглядав Париж,
я пішов подивитися де
була Бастилія, але
там я побачив стовпчик
для мене було занадто
що там немає Бастилії:
я не розумію як
оглядати порожнечу.
Люди йдуть подивитися
на відсутні Вежі-Близнюки
і їм здається подобається
відчуття відсутності чогось.
Мені не подобається розуміння
що більше немає
моєї матері, або відчування
розуміння. Вибачте мені
за порівняння моєї матері
з великими будівлями. Також
за цю розмову про відсутність.
Червоне і сіре небо
над покрівлями
темнішає і обивателі
спішать додому вечеряти.
Я сподіваюся що вас побачу пізніше.

Ron Padgett Bastille Day
The first time I saw Paris
I went to see where the Bastille
had been, and though
I saw the column there
I was too aware that
the Bastille was not there:
I did not know how
to see the emptiness.
People go to see
the missing Twin Towers
and seem to like feeling
the lack of something.
I do not like knowing
that my mother no longer
exists, or the feeling
of knowing. Excuse me
for comparing my mother
to large buildings. Also
for talking about absence.
The red and gray sky
above the rooftops
is darkening and the inhabitants
are hastening home for dinner.
I hope to see you later.