Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.
Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.
Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.
"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.
Вони несподівано різні: спочатку
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Рон Паджетт Комар Рона
Буффало Білл вбивав молекули у вигляді бізонів, очевидно доволі багатьох з них (бізонів). Я вбив багато комарів. Яка різниця? Ну, неможливо їздити на комарі. Задумайтесь над цим, ніколи я не чув, щоб хтось проїхав на бізоні. Чекайте, я якраз згадав, що бачив здалеку, як індіанець їде на бізоні.
Буффало Білл, говорять, переміг вождя шайєнів Жовту Руку у перестрілці чи на дуелі. Чи він його убив? Так чи інакше він переміг молекули Жовтої Руки, а також його душу. Якби Буффало Білл читав Вітмена, то був би найвизначнішим генієм усіх часів, та схоже, що слова Вітмена на нього не діяли, бо він був дещо іншим. Історія значно складніша, аніж мені здається: усі ці люди, що метушаться на Землі, створили щось за всі ці століття!
Так само й я, хоч я не метушуся, а сиджу й пишу це наодинці зі своїми молекулами й душею, яка жаліє Буффало Білла і Жовту Руку, але не Вітмена і не себе. Коли я відступаю на крок, то мені дуже жаль старого блідолицого, який ніколи не міг порятувати світ, але хоча б не намагався його знищити. Крім комарів.
Вільям Фредерік Коді (26/02/1846 - 10/01/1917) - американський військовий, підприємець, антрепренер і шоумен. Був учасником Громадянської війни та Індіанських воєн. Організував грандіозне шоу "Дикий Захід". Войовничі танці, змагання в стрільбі, родео, в яких були задіяні індіанці і ковбої, мали величезний успіх як в Америці, так і Європі. Ім'я Буффало Білл він одержав за те, що за 18 місяців у 1867 - 1868 рр. убив 4282 бізонів на виконання контракту з Канзаською і Тихоокеанською залізничними компаніями про поставку м'яса бізонів їхнім робітникам.
Ron Padgett Mosquito Ron
William Frederick Cody — ‘Buffalo Bill’ — was still alive when my grandmother was born. Theoretically, at some point they breathed the same air molecules. Previously he had breathed the same molecules as Walt Whitman. Why do molecules always seem to make me think of Whitman? Molecules are so nothing, and he was so something, though when his spirit expanded he filtered out into the transcendental world that is in the area of molecules.
Buffalo Bill killed molecules in the form of buffaloes, apparently a lot of them (buffaloes). I’ve killed a lot of mosquitoes. How different is that? Well, you can’t ride on a mosquito. Come to think of it, I’ve never heard of anyone’s riding a buffalo, either. Wait, I just remembered seeing a Native American riding a buffalo in the distance.
Buffalo Bill is said to have defeated the Cheyenne chief Yellow Hand in a skirmish or duel. Did he kill him? In any case, he defeated Yellow Hand’s molecules, as well as his spirit. If only Buffalo Bill had read Whitman’s poetry, he might not have fought with Yellow Hand. If Yellow Hand had read Whitman, he would have been one of the greatest geniuses of all time, but Whitman’s words might have had no effect on him, for he was somewhat other. I assume. History is so much more complicated than I usually think it is: all those people running around on the earth doing things for all those centuries!
Like me—though I’m not running around, I’m sitting down, writing this, alone with my molecules and my spirit that feels sad for Buffalo Bill and Yellow Hand, but not for Whitman and not for myself. But if I take a step back, I do feel sorry for myself, the old white man who never will be able to save the world but who has tried not to kill it. Except for the mosquitoes
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
