ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Вірші

 Рон Паджетт Комар Рона
Вільям Фредерік Коді - «Буффало Білл» - був ще живий, коли з'явилася на світ моя бабуся. Гіпотетично в якісь хвилини вони вдихали одні і ті ж молекули повітря. Ще раніше він вдихав ті ж самі молекули, що й Волт Вітмен. Чому молекули завжди нагадують мені про Волта Вїтмена? Молекули - ніщо, а він був чимось, хоча, коли його душа звільнилася, вона проникла в трансцендентний світ, який знаходиться у царині молекул.
Буффало Білл вбивав молекули у вигляді бізонів, очевидно доволі багатьох з них (бізонів). Я вбив багато комарів. Яка різниця? Ну, неможливо їздити на комарі. Задумайтесь над цим, ніколи я не чув, щоб хтось проїхав на бізоні. Чекайте, я якраз згадав, що бачив здалеку, як індіанець їде на бізоні.
Буффало Білл, говорять, переміг вождя шайєнів Жовту Руку у перестрілці чи на дуелі. Чи він його убив? Так чи інакше він переміг молекули Жовтої Руки, а також його душу. Якби Буффало Білл читав Вітмена, то був би найвизначнішим генієм усіх часів, та схоже, що слова Вітмена на нього не діяли, бо він був дещо іншим. Історія значно складніша, аніж мені здається: усі ці люди, що метушаться на Землі, створили щось за всі ці століття!
Так само й я, хоч я не метушуся, а сиджу й пишу це наодинці зі своїми молекулами й душею, яка жаліє Буффало Білла і Жовту Руку, але не Вітмена і не себе. Коли я відступаю на крок, то мені дуже жаль старого блідолицого, який ніколи не міг порятувати світ, але хоча б не намагався його знищити. Крім комарів.

Вільям Фредерік Коді (26/02/1846 - 10/01/1917) - американський військовий, підприємець, антрепренер і шоумен. Був учасником Громадянської війни та Індіанських воєн. Організував грандіозне шоу "Дикий Захід". Войовничі танці, змагання в стрільбі, родео, в яких були задіяні індіанці і ковбої, мали величезний успіх як в Америці, так і Європі. Ім'я Буффало Білл він одержав за те, що за 18 місяців у 1867 - 1868 рр. убив 4282 бізонів на виконання контракту з Канзаською і Тихоокеанською залізничними компаніями про поставку м'яса бізонів їхнім робітникам.


Ron Padgett Mosquito Ron
William Frederick Cody — ‘Buffalo Bill’ — was still alive when my grandmother was born. Theoretically, at some point they breathed the same air molecules. Previously he had breathed the same molecules as Walt Whitman. Why do molecules always seem to make me think of Whitman? Molecules are so nothing, and he was so something, though when his spirit expanded he filtered out into the transcendental world that is in the area of molecules.
Buffalo Bill killed molecules in the form of buffaloes, apparently a lot of them (buffaloes). I’ve killed a lot of mosquitoes. How different is that? Well, you can’t ride on a mosquito. Come to think of it, I’ve never heard of anyone’s riding a buffalo, either. Wait, I just remembered seeing a Native American riding a buffalo in the distance.
Buffalo Bill is said to have defeated the Cheyenne chief Yellow Hand in a skirmish or duel. Did he kill him? In any case, he defeated Yellow Hand’s molecules, as well as his spirit. If only Buffalo Bill had read Whitman’s poetry, he might not have fought with Yellow Hand. If Yellow Hand had read Whitman, he would have been one of the greatest geniuses of all time, but Whitman’s words might have had no effect on him, for he was somewhat other. I assume. History is so much more complicated than I usually think it is: all those people running around on the earth doing things for all those centuries!
Like me—though I’m not running around, I’m sitting down, writing this, alone with my molecules and my spirit that feels sad for Buffalo Bill and Yellow Hand, but not for Whitman and not for myself. But if I take a step back, I do feel sorry for myself, the old white man who never will be able to save the world but who has tried not to kill it. Except for the mosquitoes





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-05-10 12:38:59
Переглядів сторінки твору 78
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.811 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.811 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.01 23:03
Автор у цю хвилину відсутній