
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Рон Паджетт Комар Рона
Буффало Білл вбивав молекули у вигляді бізонів, очевидно доволі багатьох з них (бізонів). Я вбив багато комарів. Яка різниця? Ну, неможливо їздити на комарі. Задумайтесь над цим, ніколи я не чув, щоб хтось проїхав на бізоні. Чекайте, я якраз згадав, що бачив здалеку, як індіанець їде на бізоні.
Буффало Білл, говорять, переміг вождя шайєнів Жовту Руку у перестрілці чи на дуелі. Чи він його убив? Так чи інакше він переміг молекули Жовтої Руки, а також його душу. Якби Буффало Білл читав Вітмена, то був би найвизначнішим генієм усіх часів, та схоже, що слова Вітмена на нього не діяли, бо він був дещо іншим. Історія значно складніша, аніж мені здається: усі ці люди, що метушаться на Землі, створили щось за всі ці століття!
Так само й я, хоч я не метушуся, а сиджу й пишу це наодинці зі своїми молекулами й душею, яка жаліє Буффало Білла і Жовту Руку, але не Вітмена і не себе. Коли я відступаю на крок, то мені дуже жаль старого блідолицого, який ніколи не міг порятувати світ, але хоча б не намагався його знищити. Крім комарів.
Вільям Фредерік Коді (26/02/1846 - 10/01/1917) - американський військовий, підприємець, антрепренер і шоумен. Був учасником Громадянської війни та Індіанських воєн. Організував грандіозне шоу "Дикий Захід". Войовничі танці, змагання в стрільбі, родео, в яких були задіяні індіанці і ковбої, мали величезний успіх як в Америці, так і Європі. Ім'я Буффало Білл він одержав за те, що за 18 місяців у 1867 - 1868 рр. убив 4282 бізонів на виконання контракту з Канзаською і Тихоокеанською залізничними компаніями про поставку м'яса бізонів їхнім робітникам.
Ron Padgett Mosquito Ron
William Frederick Cody — ‘Buffalo Bill’ — was still alive when my grandmother was born. Theoretically, at some point they breathed the same air molecules. Previously he had breathed the same molecules as Walt Whitman. Why do molecules always seem to make me think of Whitman? Molecules are so nothing, and he was so something, though when his spirit expanded he filtered out into the transcendental world that is in the area of molecules.
Buffalo Bill killed molecules in the form of buffaloes, apparently a lot of them (buffaloes). I’ve killed a lot of mosquitoes. How different is that? Well, you can’t ride on a mosquito. Come to think of it, I’ve never heard of anyone’s riding a buffalo, either. Wait, I just remembered seeing a Native American riding a buffalo in the distance.
Buffalo Bill is said to have defeated the Cheyenne chief Yellow Hand in a skirmish or duel. Did he kill him? In any case, he defeated Yellow Hand’s molecules, as well as his spirit. If only Buffalo Bill had read Whitman’s poetry, he might not have fought with Yellow Hand. If Yellow Hand had read Whitman, he would have been one of the greatest geniuses of all time, but Whitman’s words might have had no effect on him, for he was somewhat other. I assume. History is so much more complicated than I usually think it is: all those people running around on the earth doing things for all those centuries!
Like me—though I’m not running around, I’m sitting down, writing this, alone with my molecules and my spirit that feels sad for Buffalo Bill and Yellow Hand, but not for Whitman and not for myself. But if I take a step back, I do feel sorry for myself, the old white man who never will be able to save the world but who has tried not to kill it. Except for the mosquitoes
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)