Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Вовчого сліду рясніє горохом в поснуле,
Кожної миті, щоразу зриваючи саван,
Шепіт хтонічний рятує забуте минуле.
Вийди на шлях не засмученим в хутрі із фугу
В напівчоботях, що вказують шлях до останку,
Не
Вже сонечко понад лісом було на ту пору.
Ще сутінки не настали та вже йшло до того.
Череда понад дворами стоптала дорогу.
Несла молоко із паші, пастух йшов позаду.
Хоч втомлений та з дідами привітався радо.
А
зненацька розтеклася згіркла Ява:
і той пречистий надим першокроку,
і тягле дляння поземського сплаву,
доріг - зміїсті клуби та роптіння,
пробіли днів, ночей печерна пустка,
життя і врожаїв осінні стини,
луна свічад,
Порожній, сиротливий і безмовний,
Там, де біжить нечутний чемпіон
Крізь славу, гордість і тотальний морок.
Тут нікуди піти. В обличчя самоти
Подивимося тихо і печально.
Там грають фугу зречені вітри
королівська кіннота
шикуються
у надвечірньому
вітрі
танцюючі маски
танцюють
у глядацьких енергіях
усе поблизу тебе він
усе він біля ніг
сутність цього кота не пояснити
дженіфер джентіл чарівнице
ти ліворуч він праворуч
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
заносить подумки до петель річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Для усвідомлення мого і міркувань
багато їх, але й не досить,
а мій талан земний –
долати невідомості дорогу.
Потік петляє так, мов генний код,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Рон Паджетт Комар Рона
Буффало Білл вбивав молекули у вигляді бізонів, очевидно доволі багатьох з них (бізонів). Я вбив багато комарів. Яка різниця? Ну, неможливо їздити на комарі. Задумайтесь над цим, ніколи я не чув, щоб хтось проїхав на бізоні. Чекайте, я якраз згадав, що бачив здалеку, як індіанець їде на бізоні.
Буффало Білл, говорять, переміг вождя шайєнів Жовту Руку у перестрілці чи на дуелі. Чи він його убив? Так чи інакше він переміг молекули Жовтої Руки, а також його душу. Якби Буффало Білл читав Вітмена, то був би найвизначнішим генієм усіх часів, та схоже, що слова Вітмена на нього не діяли, бо він був дещо іншим. Історія значно складніша, аніж мені здається: усі ці люди, що метушаться на Землі, створили щось за всі ці століття!
Так само й я, хоч я не метушуся, а сиджу й пишу це наодинці зі своїми молекулами й душею, яка жаліє Буффало Білла і Жовту Руку, але не Вітмена і не себе. Коли я відступаю на крок, то мені дуже жаль старого блідолицого, який ніколи не міг порятувати світ, але хоча б не намагався його знищити. Крім комарів.
Вільям Фредерік Коді (26/02/1846 - 10/01/1917) - американський військовий, підприємець, антрепренер і шоумен. Був учасником Громадянської війни та Індіанських воєн. Організував грандіозне шоу "Дикий Захід". Войовничі танці, змагання в стрільбі, родео, в яких були задіяні індіанці і ковбої, мали величезний успіх як в Америці, так і Європі. Ім'я Буффало Білл він одержав за те, що за 18 місяців у 1867 - 1868 рр. убив 4282 бізонів на виконання контракту з Канзаською і Тихоокеанською залізничними компаніями про поставку м'яса бізонів їхнім робітникам.
Ron Padgett Mosquito Ron
William Frederick Cody — ‘Buffalo Bill’ — was still alive when my grandmother was born. Theoretically, at some point they breathed the same air molecules. Previously he had breathed the same molecules as Walt Whitman. Why do molecules always seem to make me think of Whitman? Molecules are so nothing, and he was so something, though when his spirit expanded he filtered out into the transcendental world that is in the area of molecules.
Buffalo Bill killed molecules in the form of buffaloes, apparently a lot of them (buffaloes). I’ve killed a lot of mosquitoes. How different is that? Well, you can’t ride on a mosquito. Come to think of it, I’ve never heard of anyone’s riding a buffalo, either. Wait, I just remembered seeing a Native American riding a buffalo in the distance.
Buffalo Bill is said to have defeated the Cheyenne chief Yellow Hand in a skirmish or duel. Did he kill him? In any case, he defeated Yellow Hand’s molecules, as well as his spirit. If only Buffalo Bill had read Whitman’s poetry, he might not have fought with Yellow Hand. If Yellow Hand had read Whitman, he would have been one of the greatest geniuses of all time, but Whitman’s words might have had no effect on him, for he was somewhat other. I assume. History is so much more complicated than I usually think it is: all those people running around on the earth doing things for all those centuries!
Like me—though I’m not running around, I’m sitting down, writing this, alone with my molecules and my spirit that feels sad for Buffalo Bill and Yellow Hand, but not for Whitman and not for myself. But if I take a step back, I do feel sorry for myself, the old white man who never will be able to save the world but who has tried not to kill it. Except for the mosquitoes
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
