Мене у всесвіті замінить
малюк, що незабаром явиться
і дозволить мені бути зайвим якщо
і коли я відчую себе таким.

Насправді я хотів сказати не це.
Це просто готовність
до того, що буде чи може бути,
негайно, сьогодні,
тоді,
коли я відступаю і уважно вивчаю
старого дурня в тумані блаженства
від будь-чого цим ранком.

Розпрямся, друзяко!
Ти не настільки старий і він чи вона
тягнутимуться і добиратимуться
кілька років і зруйнують її
твою душу - яка вона? як зоряний пил?
виблискуючий на тих крихітних пальчиках.

Ron Padgett It Takes two
My replacement in the universe
is the little tyke who’ll soon arrive
and let me be superfluous if
and when I feel like being so.

I don’t really mean that.
It’s just the openness
of what will or might be,
when what matters most
is the right now of now,
which,
when I draw back and look reveals
an old fool in the foggy bliss
of whatever this morning is.

Straighten up, old thing!
You aren’t that old and he or she
will reach right up and grasp
some years and break them off
your psyche—what is it? like stardust?
glittering on those tiny tiny fingers