1. Спогади

Немов усе те нам наснилось
Та ні! Насправді так було
Коли на кривду не спинилось
Коли в нас вирувало і гуло
Велике море людей і прапорів
Доволі різних кольорів.
Та головним був колір сонця,
І кожен був за оборонця
Святого права - обирати
Котре попрали бандократи.
Вони ще хтіли в нас стріляти
Щоб дух свободи повбивати
Та ба! Зробити не змогли
Військовики їм не дали.
Так! Ми всі тоді повстали проти влади
У себе вдома не шукали ми розради
І вийшли на великі і малі майдани
В діжки тоді гатили мов у барабани.
Свободу не спинили Банкової кордони і огради
І правди добивались у Верховних Суду й Ради
Як ми раділи з перемоги.
Вважали - вже не буде зворотньої дороги.
Так! Всі ми ще тоді дружили
І глеків одне одному об голову не били.

2.Теперішнє

Ізнову кряче вороння над Україною
І вже лякають нас руїною
Безликі невідомі диявольські адвокати*.
Розчарувались. Пересварились. Що й казати
Петро із Юлею це перші почали
Й на різні боки нас розвели.
Тепер ідемо брат на брата
Тим часом знов до влади рвуться супостати,
А як візьмуть її - то не пробачать
Майдану. Отоді усі побачать
Та пізно вже буде
І хочеться сказати. Ні! Волати! Схаменіться люде!
Хіба історії вкраїнської не знаємо?
Як не примиримось, то знов програємо!
Згадайте усі визвольні змагання
Хіба не лихо несуть гризота і розчарування?
Як завойовників ми перемагали
Одначе в рабство знову потрапляли
Як із Сараю, Варшави, Москви, Стамбул і Берліна
Нас нашими ж руками ставили на коліна,
А ми мовби й не знаємо.
Усе знову на ті ж граблі наступаємо.
Хоч Бог давав нам жити
Та цього разу країна може і не пережити!

25 листопада 2005.

* Восени 2005 року газета "Грані-плюс" публікувала так звані "аналітичні записки" невідомої нікому Асоціації аналізу прогностики й розвитку, що передрікали гуманітарну катастрофу. Але її не сталося перш за все що гризня так званих еліт все менше й менше цікавила народ (примітка 2010 року).