Я лежав, обіймаючи тіло подібне шовку.
Я цілував його в губи, бо під ними текла
ріка. Потім він насміхався з мого кохання.

Його спина була як два складені крила.
Я цілував його спину, бо під нами шуміла
вода. Потім він заплакав від опіку моїх губ.

Це було таке чудове тіло, що зникало в моїх
обіймах. Я цілував його слід; мої сльози змили його.
Доки шуміла вода, я обронив у нього кинджал, крило і тінь.

Зі свого тіла я вирізьбив іншу тінь, яка переслідує
мене тільки вранці. Про кинджал і крило нічого не знаю.

Luis Cernuda Estaba tendido
Estaba tendido y tenía entre mis brazos un cuerpo como seda.
Lo besé en los labios, porque el río pasaba por debajo.
Entonces se burló de mi amor.

Sus espaldas parecían dos alas plegadas.
Lo besé en las espaldas, porque el agua sonaba debajo
de nosotros. Entonces lloró al sentir la quemadura de mis labios.

Era un cuerpo tan maravilloso que se desvaneció
entre mis brazos. Besé su huella; mis lágrimas la borraron.
Como el agua continuaba fluyendo, dejé caer en ella un puñal, un ala y una sombra.

De mi mismo cuerpo recorté otra sombra, que sólo me
sigue a la mañana. Del puñal y el ala, nada sé.