Настає вечір, схований
Вікном хлопчик розглядає
Дощ. Світло увімкненого
Ліхтаря протиставляє
Світло дощу і пітьму повітря.
Самота кімнати
Огортає його теплом,
А штора, яка закриває
Вікно, неначе хмара,
Шепоче місячні чари.
Школа забута. Нині
Перемир'я підручника
Історії і зображення
Біля ліхтаря, ніч,
Сон, безмежжя часу.
Він живе у грудях лагідною силою,
Ще без бажання, без спогадів.
У хлопчик немає передчуттів,
Яким його назовні чекає час
Невідомого життя.
У його тіні виростає перлина.

Luis Cernuda NIÑO TRAS UN CRISTAL
Al caer la tarde, absorto
Tras el cristal, el niño mira
Llover. La luz que se ha encendido
En un farol contrasta
La lluvia blanca con el aire oscuro.
La habitación a solas
Le envuelve tibiamente,
Y el visillo, velando
Sobre el cristal, como una nube,
Le susurra lunar encantamiento.
El colegio se aleja. Es ahora
La tregua, con el libro
De historias y de estampas
Bajo la lámpara, la noche,
El sueño, las horas sin medida.
Vive en el seno de su fuerza tierna,
Todavía sin deseo, sin memoria,
El niño, y sin presagio
Que afuera el tiempo aguarda
Con la vida, al acecho.
En su sombra ya se forma la perla