Кілька років не з"являлася на цьому давньому ресурсі. Прощаюся знову. Пальму виборювати на цьому пляжі болотному не хочу.
Поширювала на власну сторінку співані поезії. Переглядати чи оминути - вибір кожного.
Не потребую повчань, коментарів.
Пояснила:
Цей проєкт є яскравим прикладом того, як ШІ може слугувати потужним інструментом для розширення творчих можливостей людини, дозволяючи реалізувати ідеї, які раніше вимагали значно більших ресурсів або специфічних навичок.

Почався неприхований тролінг з боку анонімних авторів, хай їм легко хикнеться, у когось навіть немає текстів, не лишається у їхньому профілі по тому коментарів, а пишуться. "Преподобний Никодим" пише не лише мені бридоту, на його сторінці О текстів. Для цькування профіль. Нападав на Б. Костирю.

Автори гризуться з тими сутностями, певно, їм перебувати тут ще корисно.
А мені зайве. Згаяла час на гастролі, сцену оглянула тутешню.

Створені для тролінгу, газлайтингу профілі. Ось коментар троля під дописом - профіль новий, сьогодні.
Це поетичний сайт, а визнані поети пішли.
Чи потрібний мені цей сайт? Звісно, ні, в такому бабратися бридко. Я - з доробком, зібрання творів видане у Львові ("Сполом"), я членкиня НСПУ з 2016, лавреатка міжнародної премії ім. Пантелеймона Куліша.
Це для необізнаних. Статті, відгуки визнаних митців - у зібранні творів. Сайтове плесо збурила неабияк, повискакували "шанувальники". Ожили нудьгуючі. Несуть мені пригощання, хто на що здатен.
Хтось із ПМ на ел.пошту написав бридоту, свій словесний "виперд" лишив.
Сказати щось у відповідь - опуститися до рівня того.
Бридоту цитувати не варто. Я слугую Поезії. Борщ теж варити умію, посилати мене на кухню - зайве, жевжики.
Ще модерую поетичну групу з відбором поезій на фейсбуці, там ошатно, тролінг заборонений.

На сайті не бачу відомих поетів, лише кілька витривалих авторів та вигаданих імен на головній. Сенсу перебувати тут - жодного.
Дякую за натхнення, написала поезію "Про споконвічне".

Певно, і Ліна Костенко мала подібний досвід, адже писала "Як легко плюнути в велике...".


Розвинула тему поезії Ліни Костенко на свій лад.

Ліна КОСТЕНКО

Як легко плюнути в велике –
У нього точно попаде.
Усе бридке й усе безлике
Тоді собі ціну складе.
..................

Про споконвічне

Маленька людина шукала велику,
Кривила з оскоми занедбану пику,
Вмочала перо в майонез і варення,
Ховала за маскою носа та ймення.

- Так зручно, безпечно - сміялася підло.
Підносили ближні - подібненькі - їдло,
Пускали крізь дудку обшмульгані жарти,
Себе уявляли у ложах Монмартру.

Гниляві ті сутності, запахи сучі,
Обмотують піки ліани, онучі.
Не варто ходити на бал до маленьких:
Хоча і дрібні, та кусючі обценьки.

Смішать мелодизми, можливості музи.
Женуть щось кошлате у прірви та лузи,
Замащені пальці торкаються тоги...
Верблюдів обходимо, правимо роги.
2025