Міра мір

Ніщо не зникне! Mira mi! – гукання чорної зими.
І свідченням – метелика у січні
мені у дім шле. Mira mi!.. Не бийся об вікно крильми!
У жменях інший клич, – ніщо не вічне!

Поглянь на мене, міро мір! Порожні чаші зим та вір.
Порожній задум – на пекучім вітрі
його політ. Ох... Mira mi! Коли удвох, то не самі!
Не зникне чорне у зими палітрі.
02.01.2025



Спільниця і свідка

Я не раба любові! Не раба.
Я є сестра їй, спільниця і свідка.
Вона без мене – вам на чолах мітка,
але і я без неї – миро вам.

Я не корюсь її значним літам,
не підкорюся й молодому духу,
та не зречуся мудрість її слухать,
що в одночассі – припис і мольба.

Я не дитя любові та не мати.
Ми одна одну заслабі тримати.
Ми одна одну сильні не здолати.
03.01.2025



І вечоріє

І вечорієш, і мовчиш.
З дрімоти забуття сукаєш.
А віддалік – бездум'я чиж,
відбивсь від зграї.

Все теркотить і теркотить,
так згуба ця йому болить.
Таркату виплітає мить,
а як торкає!

О згадко-пташко, спин твій де ж?
Без відгалу по нерву б'єш,
аж віддалік – душа міліє
і вечоріє.
28.01.2025