Купив Ходжа якось печінку на базарі.
Ішов додому та й знайомого зустрів.
Той, як помітив, що Ходжа собі купив,
Одразу ж радісно у поли собі вдарив
І запитав: - А як зготуєш ти її?
- Ну, як… звичайно, - що той міг іще сказати.
- Е, ні, печінкою потрібно смакувати.
У мене, знаєш ти, рецепти є свої.
Я розкажу тобі, як краще зготувати,
Щоб не могли тебе й за вуха відтягти.
Уважно слухай, щоб чогось не пропустив.
- Е, ні, шановний, - став Ходжа йому казати, -
Навряд чи зможу я все те запам’ятать.
Тобі би ліпше на папері написать.
А я читатиму та й буду готувати.
Той взяв папір і все, що треба, написав.
Іде Ходжа, в думках печінку вже смакує.
Не бачить коршуна, який за ним слідкує.
А той зненацька налетів і відібрав
Печінку з рук необережного Ходжі.
Схопив у пазурі і в небеса піднявся.
Хто б на нахабство те злодійське сподівався?
Ніхто і крикнути не встигнув: «Стережіть!»
Другий на місці Насреддіна б розізливсь.
- Дурний ти, коршуне! – почав Ходжа кричати, -
Тобі печінкою не вдасться смакувати,
Адже рецепт якраз у мене залишивсь.